«Коли я зрозуміла, що спроби зґвалтування реальні, я пішла до юриста і сказала: я не проти, щоб дитина бачила батька, але я хочу, щоб це відбувалось без моєї присутності в правовому полі. Ми почали процес, але поки призначалося слухання справи — він забрав дитину».
Колишній партнер Марії брав дітей на кілька годин і повертав у строго визначений час. Одного разу він просто не привіз дитину назад і не відповідав на дзвінки. Після цього Марія не бачила свого трирічного сина 5 місяців.
Перша частина історії Марії: Змінити стиль одягу, припинити працювати та спілкуватись з іншими чоловіками: жінка розповіла про насильство у сім’ї
Представниця Уповноваженого з дотримання прав дитини та сім’ї Аксана Філіпішина зазначає: таку ситуацію можна вважати викраденнями дитини, оскільки чоловік самочинно змінив місце її проживання.
«Правоохоронні органи сьогодні не вміють трактувати правильно законодавство та відмовляються відкривати провадження стосовно викрадення дітей. Вони зазвичай запитують, чи було визначене місце проживання в судовому порядку або в порядку рішення органу опіки і піклування. Треба наполягати на тому, щоб відбувалися розшукові дії і відкривалися провадження.
Мова йде про порушення норм сімейного кодексу. Людина паралельно має подавати до суду про встановлення місця проживання дитини і про відібрання у людини, яка утримує дитину не на підставі закону чи рішення суду».
Читайте також: «Я мала вгадувати, коли він захоче їсти» — жінка розповіла про емоційне насильство
Текстову версію читайте за посиланням.
Цей матеріал був створений за підтримки Програми MATRA (Посольство Королівства Нідерланди). Погляди та висновки авторів програми можуть не відображати офіційну позицію Уряду Королівства Нідерланди.
Проєкт виходить у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем».