Про цю страву ви точно знаєте багацько. Раз на рік їй присвячений цілий тиждень. Саме через них зяті приходять в гості до тещі. Вони можуть стати новим декором для стелі. А перший з них — буває комом. Головне що не комом в горлі. Це — млинці.
У нашій родині є традиція. Щосуботи моя мама пече млинці. Мені здається, що якби їй дозволили, щоб субота була кожен день — вона би пекла їх кожен день, але субота одна, а значить традиції бути. Так ось. Щосуботи, хочемо ми цього чи ні — в будинку пахне млинцями. Мама готує їх за своїм роками перевіреним рецептом. Млинці у неї виходять просто відмінні. Саме такі, як треба — тоненькі, мереживні, не солодкі і не солоні. Їх можна і з варенням, і з сиром, і з м’ясом, а я, так взагалі, люблю з діжонською гірчицею, медом і твердим сиром.
Одного ранку я запитала у свого сина Давида: синочку, що тобі на сніданок приготувати, коханий ти мій? Посмажити млинчиків? На що моя дорогоцінна дитина відповіла: мама, ти що, ще не прокинулася? Млинці у нас смажить бабуся, а ти звари мені манну кашу, будь ласка.
Ось так, усі млинцеві лаври дісталися бабусі, ну а я вже просто користуюся її досвідом і намагаюся не поступатися в майстерності.
Так звідки взялися млинці? Слово «млинець» (Праслов. * Mlin’) пов’язане з * melti («молоти») і означає «корж із меленого борошна». Це якщо про назву. Простіше кажучи, вони з’явилися практично одразу, як люди розтерли між двома каменями зерна пшениці і побачили, що з них виходить привабливий білий порошок. Далі, швидше за все, на цей порошок покрапав дощик та й прадавня жінка впустила пару сльозинок над цією кашкою. А потім різко вийшло яскраве і гаряче сонечко і висушило кашку в первісний млинець. А господиня така, ммм, а непогана то засихайка вийшла, треба її куснути. Аж тут чоловік з лісу стільники з медом припер. Ну, а далі все як в тумані — пішло, покотилося. Докотилося аж до Єгипту, а там найбільш розкручений акаунт був у бога сонця, Величного Ра. Якщо ми подивимося на його зображення на древніх папірусах, то побачимо, що його головний убір вже дуже схожий на млинець, на якому відпочиває змія. Коржі-прабатьки млинців пекли в стародавньому Єгипті і це ніби як навіть задокументований факт. Уже тоді єгиптяни зрозуміли, що млинець надто схожий на сонячного Ра і їли ці млинці примовляючи, егииииииииипетська сила. І сонце світило їм яскравіше, і настрій покращився.
Потім вже доїхала ця велич кулінарна і до стародавніх слов’янських земель, де на відміну від Єгипту, прихід весни відзначали якось крутіше. Тому що зими в той час були люті. Єгиптянам цього не зрозуміти. Ну, стародавні слов’яни що завгодно готові були пекти, аби сонечко після холоднечі почало пригрівати. Тому пекли млинці на славу тому ж сонцю. Тільки вже додаючи яйця, для більшої схожості на сонячний круг. Десь в Єгипті радів цьому один Бог Ра, а у нас вітчизняний бог сонця Даждьбог. Млинець символізував весняний коловорот і був не тільки смачним і корисним, а й ритуальним і важливим.
До нас це все дійшло у вигляді Масляної, яка трапляється раз на рік перед початком великого посту. Хоч в християнській традиції взагалі незрозуміло яким боком ці млинці приклеїлися, але символіка аж надто хороша — весна, сонечко, початок всього нового. Чому б і не поколоворотити, а тут вже куди не схопишся — суцільна веселуха трапляється.
Основні веселощі — насмажити млинців. Між іншим, була прикмета на масляну, що сонячних днів у році буде стільки, скільки господиня напече млинців.
Так ось, смажили млинці і кожен день особливі «вписки» влаштовували. Траплялося (та й чого вже там говорити і трапляється) це в останній тиждень перед початком Великого посту. І такий там розклад цього фестивалю.
Понеділок день важкий, але тільки не у млинцевий тиждень. У цей день починали планувати млинцеві веселощі, смажили та пекли, а перший млинець віддавався біднякам, щоб вони поласували та пом’янули тих, кого з нами немає. А ось ще яка цікавість. Є думка, що в приказці Перший млинець комом, ось цей ком — зовсім не сферичне неподобство. Та й правильно говорити не комом, а комам. Хто ж такі коми? Так в сиві часи називали ведмедів-шатунів, які прокидаються по весні, та трохи завчасно. Зазвичай вони трохи пильним мішком по голові навернуті, скуйовджені, брудні і справді схожі на купу шерсті, кігтів і зубів. І ось, наші предки перший млинець відносили до лісу і залишали комам, щоб вони млинець схарчили і не чіпали цілий рік ні худобу, ні пасіку та й взагалі в села, щоб не ходили.
У вівторок починався загальноміський тіндер. Тому що називали його свасін вівторок. Пекли млинці, ходили в гості і створювали Метчі. А вже після Великодня можна було і весіллячко зварганити, і до найближчих мальдівоподібних озер у весільну подорож на коні поскакати. Доречі, аналог Масляної є і у наших європейських побратимів. Англійці, так ті взагалі відзначилися розумом і кмітливістю. У них цей вівторок називається Грішним і щороку славиться проведенням великого млинцевого забігу. Ну, ці англійські хлопці взагалі люблять дивні розваги, то за сиром з гори тигидимкають, то біжать коротку дистанцію зі сковорідкою в руках, постійно перевертаючи млинець. Ось вже правда — і сміх, і гріх.
У середу якраз ось той день, коли зяті ходять до тещі на млинці. А теща, обов’язково повинна зятю приготувати їх — смачних і ароматних, щоб показати що вона мама, а не просто жінка з дівочим прізвищем їх дружини.
У четвер починали справжні гуляння. Водили хороводи, влаштовували ритуальні бійки, їли млинці на право і наліво і всіляко святкували свято життя.
П’ятниця вже була алаверди від тещі. Теща йшла в гості до Зятька, а він їй обіцяв насмажити млинців. Щось мені слабо віриться, що в ті часи зяті млинці смажили, але для чистоти історії залишимо це на їх совісті.
У суботу влаштовувалися зовицині посиденьки. Якщо ви, як і я ногу ламаєте в нетрях, хто як називається в сімейній ієрархії, то зовиця — сестра чоловіка. Та ось, приходили до зовиці, якщо такі були, та ще й незаміжніх подруг приводили. Щоб ті звикали до атмосфери сімейного життя та поради від бувалих володарок сімейного досвіду слухали. Звичайно ж, все це знову заїдали млинцями та запивали наливочкою.
Ну, а в неділю ходили один за одним і просили пробачення. Хороша практика, між іншим. Хоча я особисто вважаю, що якщо я когось образила, то так їм і треба, нічого ось це під гарячу руку лізти. Але це я. А люди нормально так обіймалися, горілку пили, опудало спалювали. Бешкетували і раділи життю. Треба було в цей день всі млинці зчамкати, а що не з’їли — роздати біднякам або взагалі спалити. Навіщо все робили так? Та щоб всі заборонені в пост продукти збути і не спокушатися.
Млинці люблять у всьому світі. Вони і їх аналоги є практично у всіх кулінарних традиціях. В Англії їх роблять на елі за Староанглійським рецептом, у Франції печуть шалено-красиві, тонкі і великі крепи на спеціальних сковорідках. А кухарів, що готують такі млинці, називають креп’є. У США стали популярні оладкоподібні млинці, які ми всі знаємо як панкейки. Зазвичай їх смажать на сухій пательні з антипригарним покриттям і потім складають пізанською вежею, поливають медом або сиропом і розрізають як тортик. До слова, в Америці дуже популярні ресторани, які спеціалізуються на панкейках. Млинці у них теж є, але в популярності вони поступаються. З’явилися панкейки в Америці завдяки шотландцям. Саме їх рецепт млинців максимально схожий на рецепт відомих нам панкейків.
Дуже популярні млинці в Нідерландах. Тут це сімейне діло. Про те, як в Нідерландах ставляться до млинців, як їх поїдають і подають, мені розповіла моя дуже близька і давня подруга Оксана Душко, яка зараз живе недалеко від Амстердама.
«В Нідерландах популярні сімейні млинцеві ресторани. Ми з родиною відвідуємо такі, коли буваємо в тематичних місцях або маленьких старих селах, там особливо збереглась атмосфера. Виглядають млинці трохи інакше, ніж ми звикли — вони товстіші і на всю площу великої сковорідки. Спочатку на сковорідку викладається начинка, і тільки потім заливаються масою для млинців. Частіше за все у Нідерландах їдять млинці з яблуками, але іноді — з шинкою та сиром. В кожній млинцевій на столі стоїть пляшечка кленового сиропу і цукрова пудра, це must have для голландців. На порцію йде один великий млинець і столові прибори. Частіше за все до млинців замовляють м’ятний чай і починають свій сніданок чи обід».
У Німеччині є аналог млинців пфанкухен. Вони готуються такими щільненькими і нагадують наші смажені пиріжки, в них іноді додають картоплю. У Німеччині ще готують млинці Берлінер, які насправді більше схожі на пончики. А на півночі Німеччини роблять суп із розрізаними млинцями фледле. Вони схожі на млинці-роли і за смаком нагадують наші галушки.
В Азії теж готують млинці, але на свій манер. У Китаї, наприклад, тісто заварюють, а не смажать, додають в нього зелену цибулю і все що з дерев нападало.
У Японії роблять щільний млинець із начинкою. Спочатку випікають нижній шар, потім кидають туди всілячча типу м’яса, риби, тофу, зелені і морепродуктів, заливають це ще одним шаром тіста зверху і обсмажують з іншого боку.
Якщо чесно, то тісто для млинців — це неймовірний розмах для фантазії. Їх можна готувати з різними видами борошна: пшеничним, гречаним, кукурудзяним, кокосовим, рисовим. Рідкий елемент тіста може складатися з води, молока, сироватки, кефіру, пива, кокосового або соєвого молока. А якщо в тісто додати шпинат, або буряковий сік, то вийдуть кольорові і дуже оригінальні млинці.
З начинками — тут взагалі як вам заманеться. Традиційно у нас їдять їх з варенням, згущеним молоком, м’ясом, грибами, сиром та ікрою. Відверто кажучи, млинці творять чудеса зі звичними продуктами. Наприклад, я взагалі не їм розсипчастий сир в чистому вигляді. А ось добрі мамині налисники з родзинками, можу їсти в будь-який час дня і ночі. Ну і вірте чи не вірте, але солодкуваті млинці зовсім божевільно смачно поєднуються з ікрою. Мені вдалося спробувати їх з червоною, чорною, навіть щучою і було це неперевершено смачно. Набагато смачніше, ніж просто на шматочку хліба з ікрою і маслом.
Забалакалася і забула вам розповісти про безпрограшні рецепти млинців і панкейків.
Рецепт тоненьких млинчиків мені дістався від мами, але я все одно вічно його забуваю і постійно перепитую. Готуються вони суперпросто і швидко. При цьому навіть особливо і морочитися не треба. Просто кидаємо в одну місткість: півлітра молока, 2 яйця, 6 столових ложок борошна, 2 столові ложки цукру і пів чайної ложки солі. Збиваємо міксером. Має вийти тісто, схоже на рідку сметану.
Смажимо на сковороді з антипригарним покриттям і після кожного млинця протираємо серветкою, змоченою в вершковому маслі. Ці млинці на смак лише трошки солодкуваті, тому вони підходять як до солодких начинок, так і до солоних. Легка солодкуватість не тільки не псує, а й грає новими смаковими кольорами у поєднанні з м’ясом і овочами і сиром, взагалі, із всім, що завгодно.
Однією порції тіста на маленьку компанію не вистачить, але ви завжди можете просто подвоїти компоненти і зайнятися випіканням млинців в промисловому масштабі.
Тепер про панкейки. Їх я дуже люблю і готую вихідними.
Для безпрограшних, м’яких і оксамитових панкейків знадобляться такі продукти:
молоко 210 г (мл)
яйце 1 шт.
борошно 200 г
розпушувач 5 г (1 ч. ложка)
масло рослинне 25 г (2 ст. ложки)
цукор 30 г (2 ст. ложки)
сіль 1/2 ч. ложки
З’єднуємо яйця з цукром і сіллю. В панкейки можна сміливо додавати і інші ароматні спеції, такі як кориця, ванільний цукор або мускатний горіх. Зробити це краще на етапі збивання яєць з цукром. У цю ж пінисту суміш додаємо молоко і рослинну олію. Добре перемішуємо. В окрему місткість просіюємо борошно і розпушувач. З’єднуємо з молочно-яєчною сумішшю і перемішуємо.
Сковорідку з антипригарним покриттям попередньо прогріваємо і нічим не змащуємо. Млинці приставати не будуть, ніякого харасменту стосовно поверхні, тому що в тісті є рослинна олія. Далі, на гарячу сковорідку виливаємо тісто потрібного вам діаметру. Я роблю їх діаметром 8-9 см. Пропікаємо гарненько з кожного боку. Викладаємо гіркою і поливаємо медом, посипаємо ягідками, тертим шоколадом або горішками. Їмо повільно, із задоволенням.
Повторюся, що фантазія в контексті млинців може у вас не просто розгулятися, а реально полетіти вгору в небеса. Тому що з млинців можна спокійно зробити млинцевий торт, просто перемазавши млинці кремом або м’яким сиром, можна накрутити млинцеві роли, можна наливати їх на сковорідку із спеціального конуса і вимальовувати різні малюнки. Можна загортати в них все що завгодно, навіть свої надії на світле майбутнє. Загалом, будь-які інновації в такому випадку тільки на користь! І це чудово!
Так, ну сьогодні млинець не комом, і комам його у ліс не понесу. Дуже рада, що вдалося вам розповісти про свої млинце-мереживні думки, рецепти, якими я сама користуюся постійно і сподіваюся, що ви будете готувати за ними свої суботні або просто млинці будь-якого дня.
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS