Чи справді телефон нас підслуховує? Насправді — ні. Але алгоритми соціальних мереж знають про нас значно більше, ніж здається. Геолокація, історія переглядів, інтереси, поведінка в застосунках — усе це допомагає платформам передбачати, який контент утримає нашу увагу найдовше.
Юлія Дукач: Скажіть чесно: у вас теж було відчуття, що телефон вас підслуховує?
Влад Бундаш: Поговорив із другом чи подругою про нову кавоварку — і за годину реклама кавоварок у кожному додатку.
Юлія Дукач: Логічний висновок: телефон слухає.
Влад Бундаш: Заспокоїмо одразу: ні. Мікрофон не записує ваші розмови на сервери, до прикладу. Meta чи TikTok.
Юлія Дукач: Але й новина не з приємних. Бо правда трохи гірша, ніж підслуховування.
Влад Бундаш: Телефону не треба вас слухати. Він і так знає все. Геолокацію. Історію пошуку. Скільки часу ви зависали на конкретному відео. З ким ви в одній зоні Wi-Fi. Що гуглив ваш сусід по столику в кафе. І ще багато чого іншого.
Юлія Дукач: Це вже не збіг. Це просто математика, яка знає вас краще за друзів.
Влад Бундаш: І весь цей масив даних не просто лежить десь на сервері. Його забирає собі інший, ще потужніший гравець — алгоритм рекомендацій. Той самий, що вирішує, яке відео вам показати наступним. Який пост потрапить у стрічку. А який — ніхто ніколи не побачить.
Юлія Дукач: І якщо він настільки добре знає, що вас зацікавить… То знає і те, що змусить вас затриматись довше. Розлютитись. Чи повірити.
Влад Бундаш: Це програма «Згенеровано ШІ» на Громадському радіо. Сьогодні розбираємось, як алгоритми соцмереж перетворюють наші ж дані на інструмент підсилення дезінформації.
Юлія Дукач: Уявіть експеримент: п’ять тисяч людей у США, 2023 рік. Половину просять читати хронологічну стрічку своїх підписок у X, де пости йдуть просто в порядку публікації. А друга половина впродовж семи тижнів читає стрічку, яку для них сформував алгоритм.
Влад Бундаш: І що, просто зміна порядку постів — і все?
Юлія Дукач: Так. Жодного нового контенту, жодних спеціальних умов, жодної пропаганди, яку хтось спеціально підготував. Просто той самий інформаційний простір, інакше відсортований.
Влад Бундаш: І що показало дослідження?
Юлія Дукач: Люди, яких перевели на алгоритмічну стрічку, за сім тижнів стали більш консервативними у поглядах. Більш зацікавленими в темах імміграції, інфляції, злочинності. Менш прихильні до розслідувань проти Трампа. І — що важливо для нас — трохи більш прокремлівські в своїх позиціях щодо війни в Україні.
Влад Бундаш: Зачекай, це ж не хтось узяв і підібрав для них дописи з проросійськими наративами?
Юлія Дукач: У тому й фокус. Ніхто нічого не «підбирав» напряму. Алгоритм платформи просто показував те, що статистично довше тримає увагу.
І ось найцікавіше: коли людей повернули назад на звичайну хронологічну стрічку — ефект нікуди не зникав. За сім тижнів люди встигли підписатися на інші акаунти, сформувати інше коло голосів навколо себе — і стрічка після цього вже сама себе відтворювала навіть без алгоритму.
Влад Бундаш: Тобто нікому навіть не треба було свідомо щось «підкручувати» чи створювати ботоферми щоб вплинути на людей.
Юлія Дукач: Ось про це сьогодні і поговоримо. Не про приховані операції ворожого впливу, а про те, як звичайна бізнес-логіка — «показуй те, що утримує увагу» — сама собою стає інструментом, який можна використати для маніпуляції.
Влад Бундаш: Але якщо алгоритм просто вирішує «що утримує увагу» — чому це взагалі проблема? Хіба не логічно, що людям цікаво те, що їм цікаво?
Юлія Дукач: А ти уяви, що ти бачиш у стрічці виключно дописи людей, яких дійсно знаєш — друзів, родичів, знайомих. Скільки такого контенту в тебе реально є на день?
Влад Бундаш: Ну… не так мало, як ти думаєш.
Юлія Дукач: Окей, а якщо звідти прибрати всю твою бульбашку журналістів та медіа? Уяви, що ти працюєш у зовсім іншій сфері, і твої друзі рідко самі щось знімають.
Влад Бундаш: Ну тоді, думаю, хвилин 15 залишиться. Хоча влітку, в сезон відпусток, трохи більше.
Юлія Дукач: Вочевидь, стрічка родичів і друзів — це точно не те, що може примусити тебе залишатись на платформі кілька годин поспіль. Тому якщо хочеш встигнути показати користувачам якомога більше реклами, доведеться щось вигадувати.
Влад Бундаш: Наприклад, показувати найпопулярніші відео на платформі?
Юлія Дукач: Із цього починали. Та виявилось, що популярність — річ відносна і подобається не всім. Тому прийшли до двох нині найбільш поширених підходів.
Влад Бундаш: А якщо ти тільки зареєструвалась на платформі? Або просто хочеш поскролити під анонімним акаунтом?
Юлія Дукач: То більш ефективним буде другий підхід.
Влад Бундаш: Так а в чому його особливість?
Юлія Дукач: Показавши вам декілька відео і відстеживши чи додивились ви їх до кінця, платформа формує щось на кшталт вашої особистої справи. Яка постійно змінюється та доповнюється. Алгоритм звертає увагу на все — тривалість перегляду, коментарі, вподобайки, чим ви захотіли поділитись з друзями, а на якому відео ви вийшли з додатку.
Влад Бундан: Привіт, параноя?
Юлія Дукач: Вже давно з нею живу. Торік роботу такого алгоритму класно розібрали у Washington Post — вони попросили своїх підписників у TikTok поділитись з ними своєю повною історією переглядів за півроку. Більше тисячі людей погодились.
Влад Бундаш: І що з цим зробили далі?
Юлія Дукач: Вони взяли всі 15 мільйонів переглянутих відео і побудували буквально мапу TikTok — де відео, які дивляться люди зі схожими інтересами, опинились поруч.
І тому ми знаємо, що в цій вибірці відео про котів часто дивляться ті самі люди, що переглядають музичні кліпи. А геймінг знаходиться близько за вподобаннями до навколовійськового контенту чи відео про технології.
Влад Бундаш: Виходить, що наша стрічка тікток складається не з того, що сподобалось нашим друзям, а з того, що дивляться люди зі схожими інтересами по всьому світові. Хіба що з поправкою на мову.
Юлія Дукач: І такий підхід дуже добре може утримувати нас на платформі.
Влад Бундаш: Але відчуваю що тут не все так оптимістично.
Юлія Дукач: Це точно. Крім думскролінгу й негативного впливу на нашу психіку та зменшення здатності довго втримувати на чомусь увагу, такий підхід сприяє, і ще й посилює поляризацію та онлайн-фрагментацію.
Влад Бундаш: А більшість алгоритмів надають перевагу емоційному контенту. Відтак — і часто маніпулятивному.
Юлія Дукач: І тут одразу спадають на думку десятки прикладів експлуатації алгоритмів для маніпуляцій перед виборами.
Як, наприклад, коли наприкінці 2024 року це стало одним з інструментів безпрецедентного скоординованого зовнішнього втручання. Яке зрештою призвело до скасування результатів виборів у Румунії.
Влад Бундаш: Отже, алгоритм підсилює те, що емоційне й поляризуюче. Логічно було б сподіватись, що модерація це якось стримує.
Юлія Дукач: Не так вже й логічно, якщо думати як власник платформи: модерація коштує грошей, прибутку напряму не приносить, і чим агресивніше видаляєш контент, тим більше ризикуєш бути звинуваченим у цензурі. Інвестувати в неї має сенс лише тоді, коли ігнорувати проблему дорожче, ніж діяти. Наприклад, вже усталеним правилом всюди є видалення дегуманізаційної риторики.
Влад Бундаш: Ми в Україні добре знаємо, як активно соцмережі видаляють деякі «образливі назви»… для росіян. Нам це може не подобатись — хочеться називати все своїми іменами. Але ж ми не хочемо, щоб платформи дозволяли дегуманізуючі назви для будь-якої іншої групи людей. Тобто послідовність тут — не забаганка платформи, а єдиний спосіб мати хоч якісь стабільні правила. Інша річ, що ці правила по-перше, непрозорі і часто нам невідомі, а по-друге, можуть виглядати дуже суперечливо.
Юлія Дукач: Нещодавно BBC у розслідуванні «Inside the Rage Machine» отримали доступ до внутрішніх дашбордів скарг користувачів TikTok. Персоналу було доручено пріоритетно розглядати справи, повʼязані з політиками, тоді як скарги на шкідливий контент за участю дітей просто чекали своєї черги. Часом дуже довгої черги.
Влад Бундаш: Політичний ризик для репутації обробляють швидше, ніж загрозу дітям?
Юлія Дукач: Саме так це виглядає із розкритих документів. Діти довго залишались просто невидимою проблемою — доки нею всерйоз не почали перейматись державні структури. Не в останню чергу завдяки журналістам розслідувачам. Які, наприклад, підсвічували, що алгоритми інстаграму збирають ідеальну стрічку для педофілів, а алгоритми ютубу можуть просувати для геймерів відео зі стріляниною у школах.
Влад Бундаш: Знаю, що Австралія стала однією з перших країн, що зрештою вирішила не очікувати покращення алгоритмів модерації, а натомість ввела повну заборону соцмереж для дітей до 16 років. А за нею послідували й інші країни, включно з Великою Британією.
Юлія Дукач: Хоча ефективність такої тотальної заборони все ще знаходиться під питанням. Знаємо точно лиш те, що великим платформам і сервісам щонайменше доведеться витратитись на систему верифікації віку. І це, найімовірніше, зачепить і нас з вами.
Влад Бундаш: Наші партнери з Molfar Intelligence Institute підказують ще один цікавий ракурс — цього разу про Х. Адже вірити, що зі вдосконаленням ШІ, покращуватимуться і алгоритми модерації на всіх без винятку платформах, виглядає надто оптимістично.
Після того, як Маск купив Twitter, він швидко скоротив команди модерації, і частка маніпулятивного контенту очікувано зросла: за дослідженням у межах Кодексу практик ЄС щодо дезінформації, у вересні 2023 X мав найвищу частку дезінформації серед усіх досліджуваних платформ. Просто тому, що таке було політичне та бізнес рішення.
Юлія Дукач: Підозрюю, не обійшлось без впливу на Україну.
Влад Бундаш: МЗС Німеччини на початку 2024-го розкрило кампанію в X: понад 50 тисяч акаунтів за місяць опублікували більше мільйона твітів німецькою, які розповідали, що уряд покинув власних громадян заради підтримки України. І ми розуміємо, чиї «вуха» звідти «стирчали».
Юлія Дукач: Припускаю, у нас теж існують російські операції впливу подібного масштабу.
Влад Бундаш: Texty.org.ua в 2025 році знайшли понад 600 створених Росією акаунтів у TikTok, які просували наративи проти мобілізації. За 2024-й — ще більше — 2000.
Юлія Дукач: А тим часом ТікТок на своїй сторінці зі списком усіх виявлених прихованих операцій впливу регулярно звітує про видалені групи акаунтів у різних країнах світу — від Індонезії до Колумбії. Щоправда, цифри там переважно невеликі — десятки чи пара сотень юзерів. Коли ж підходять вибори (наприклад, у Молдові), то в цю таблицю потрапляють вже більше 10 тисяч виявлених акаунтів лише там. Щоправда, виявлених зовнішніми дослідниками, а не самим тіктоком.
Влад Бундаш: Промовиста різниця. Не схоже, що вони аж так багато інвестують у дослідження дезінформації. Хоча сама практика публікації подібних звітів — це вже добре.
Юлія Дукач: Але завжди є куди розвиватись і що покращувати.
Влад Бундаш: На YouTube, до речі, в четвертому кварталі 2025-го заблокували 10 500 акаунтів, пов’язаних із дезінформацією. Із них 2900 — проросійська пропаганда, з яких майже 2600 присвячені саме дезінформації проти України. Майже чверть усіх заблокованих акаунтів за квартал.
Юлія Дукач: І це те, що вони самі визнають і блокують. Скільки лишається непоміченим – невідомо.
Влад Бундаш: Але ж є ще одна популярна платформа, де взагалі майже немає сенсу говорити про модерацію? Погодься, ми довго тримались щоб не згадати Telegram.
Майже без модерації в тому сенсі, в якому ми говоримо про TikTok, Фейсбук чи X — і, як побачимо далі, формально навіть не підпадає під найсуворіші вимоги європейського регулювання. Єдиний плюс — там хоч алгоритмів рекомендацій немає. Що не заважає бути Телеграму ідеальною «теплою ванною» для найагресивнішої російської пропаганди, платформою для координації терористичних атак чи сховищем піратського та нелегального контенту. Такий собі даркнет на мінімалках.
Юлія Дукач: До речі, а як ти гадаєш, чи можна взагалі уявити ідеальний алгоритм модерації?
Влад Бундаш: Думаю, що складно навіть теоретично. Спробуй уявити чітку систему, яка відрізняє порнографію від навчального відео про грудне вигодовування чи медичного контенту про масаж. Межа розмита навіть для людини-модератора, не кажучи вже про автоматичну систему.
Юлія Дукач: Тобто головний виклик — не «видаляти все погане», а взагалі визначити, де ці лінії, які не можна перетинати.
І саме тому зараз все частіше можна почути, що важливо не стільки відслідковувати і блокувати маніпулятивні теми, які просуває Росія, скільки вишукувати та видаляти скоординовані неавтентичні кампанії впливу.
Влад Бундаш: Процес, у якому дуже важливими залишаються персональні скарги юзерів на платформах.
Юлія Дукач: Отже, ми весь час крутимось довкола одного: бізнес-модель штовхає до утримання уваги, модерація за цим не встигає.
Влад Бундаш: А регулювання наздоганяє ще повільніше. Хоча принаймні намагається. У ЄС головний інструмент для цього — Акт про цифрові послуги (або Digital Services Act, DSA).
Юлія Дукач: І найсуворіші вимоги там стосуються не всіх платформ, а лише найбільших. Нагадай який там поріг?
Влад Бундаш: 45 мільйонів щомісячних активних користувачів у ЄС. Перевищив — тебе визнають Very Large Online Platform, VLOP. А з цим статусом додаються серйозні обовʼязки: оцінка ризиків, прозорість алгоритмів, боротьба із системними загрозами, включно з дезінформацією.
Юлія Дукач: Тим часом Telegram заявляє лише 41 мільйон користувачів у ЄС. Формально — нижче порогу.
Влад Бундаш: Зачекай, а хто взагалі перевіряє, чи ця цифра правдива?
Юлія Дукач: Оце й цікаво: європейські регулятори якраз перевіряють методологію цього підрахунку. Але навіть якщо цифра правдива, це не означає повну недоторканність — за порушення базових вимог DSA, які стосуються всіх платформ, оштрафувати можуть і без статусу VLOP.
Влад Бундаш: Тобто різниця лише в тому, що додаткові, значно суворіші обовʼязки — і серйозніші штрафи за їх невиконання — стосуються тільки VLOP?
Юлія Дукач: Telegram не зовсім у безпечній зоні, але й точно не під найжорсткішим наглядом.
Влад Бундаш: А ось приклад, який мені особисто подобається — стаття 38 DSA. Вона дає користувачам право на стрічку без профілювання: Великі платформи зобовʼязані запропонувати користувачеві взаємодіяти з контентом, який не базується на аналізі його поведінки.
Юлія Дукач: Звучить як реальний вихід із того самого «бульбашкового» ефекту, про який ми говорили раніше. Але факт залишається фактом: формальна відповідність закону — це ще не те саме, що реальна зміна поведінки платформи.
Влад Бундаш: Саме тому цікаво подивитись і на зовсім інший підхід — не через закон, а через освіту. Фінляндія тут — окремий приклад, який наводять дослідники з Molfar Intelligence Institute.
Юлія Дукач: Що там особливого?
Влад Бундаш: Фінляндію визнають найбільш медіаграмотною країною Європи щороку, відколи існує Європейський індекс медіаграмотності — з 2017-го. Індекс порівнює 41 країну за якістю освіти, свободою медіа й довірою в суспільстві. Тобто це не «скільки фейків виявили», а радше стійкість суспільства до дезінформації у принципі.
Юлія Дукач: І як вони цього досягли — просто гарна освітня система, чи є якісь інші лайфхаки?
Влад Бундаш: Це скоріше про системність. Ще у 2013-му вони окреслили національну політику медіаграмотності, а після оновлення 2019-го вона вбудована в шкільні предмети від раннього дитинства до старших класів.
Юлія Дукач: А традиція ще давніша, я читала — ще з 1970-х, коли вводили безоплатну загальноосвітню школу?
Влад Бундаш: Саме так, медіаосвіта згадувалась вже в першій навчальній програмі тоді. А для дорослих курси пропонують бібліотеки й неурядові організації. Міністр освіти пояснював це так:
«Це не лише школа, це медіа, газети, бізнеси, бібліотеки, музеї. Усі, так би мовити, беруть участь у цій роботі.»
Юлія Дукач: Звучить ідеально. Я би сказала — підозріло ідеально.
Влад Бундаш: Фіни просто добре розуміють рівень загрози. У країни 1340 кілометрів кордону з Росією, і попри всю системність, самі політики визнають: все це не гарантує 100% захисту від кампаній дезінформації.
Юлія Дукач: Тобто медіаграмотність — не щеплення на все життя, а постійна робота.
Влад Бундаш: І це, мабуть, найчесніший висновок з цього епізоду: ні регулювання, ні модерація, ні освіта окремо не вирішують проблему. Але разом вони принаймні роблять систему трохи менш беззахисною.