Піклувальник тримає за руку людину на кріслі колісному, ілюстративне фото
У липні 2026-го уряд подовжив на два роки фінансування експериментального проєкту підтриманого проживання та стаціонарного догляду для внутрішньо переміщених осіб похилого віку та з інвалідністю. Як пояснює Галина Усова, таке рішення стало продовженням попереднього етапу проєкту, що також тривав два роки. Це було необхідно, щоб не переривати догляд за людьми, та не змушувати їх звертатися до інших надавачів послуг.
«Для людей майже нічого не зміниться. Ті, хто отримував послугу, продовжують її отримувати. Постанова передбачає можливість переукладення договору про надання соціальних послуг протягом двох місяців з липня 2026 року. Це зобов’язання лежить на надавачах соціальних послуг і управліннях соціального захисту», — говорить керівниця напряму адвокації.
Послуги підтриманого проживання та стаціонарного догляду передбачають проживання у їх надавача та різний рівень підтримки. У разі стаціонарного догляду соціальні працівники допомагають людям, які не можуть самостійно себе обслуговувати. Підтримане проживання передбачає допомогу в побуті й інших потребах людини.
На відміну від стандартної підтримки, яку людям надають у громадах, послуги в рамках цієї програми оплачує держава. Для покриття витрат на стаціонарний догляд виділяють близько 16 тисяч грн, а підтримане споживання — майже 10 тисяч грн.
«Питання в тому, що людина сама може обрати, хто їй буде надавати послуги. Це може бути комунальна установа, центр надання соціальних послуг, або якийсь приватний надавач. Наприклад, благодійні або громадські організації, які беруть участь у цьому експериментальному проєкті», — зазначає Галина Усова.
Як пояснює посадовиця БФ «Право на захист», ринок недержавних надавачів соціальних послуг включає і громадський сектор, і приватні компанії. У громадах підтримкою людей здебільшого займаються невеликі організації. Часто вони не знають, що можуть кваліфікувати свою діяльність як соціальні послуги, та не супроводжують їх більш активною інформаційною кампанією, зауважує Галина Усова.
Також потрібно зареєструватися в Реєстрі отримувачів та надавачів соціальних послуг і подати певний пакет документів, для чого організації може знадобитися юридична підтримка.
«Далі виникає питання, що надавачі мають співпрацювати з громадою на місцях , щоб одне одному допомагати. Тут теж не завжди є належна міжвідомча координація всередині самої громади, іноді вони просто один про одного не знають. У самій громаді, умовно, не знають, що є такий благодійний фонд, який надає ті чи інші соціальні послуги», — зауважує керівниця напряму адвокації.
Вона додає, що проєкт, подовжений урядом, також передбачає низку вимог до надавачів соціальних послуг, яким не відповідає частина малих організацій. Скажімо, фонд чи громада можуть не мати достатньо коштів для належного облаштування приміщення. Зважаючи на це, вважає Галина Усова, варто більше вкладатися в розвиток малих надавачів соціальних послуг, аби збільшувати кількість пропозицій на цьому ринку. Крім того, наразі на соціальних працівників часто покладається додаткова бюрократична робота.
Також процедуру доречно спростити й для отримувачів послуг, адже зараз вони самостійно мають звертатися до організацій та переказувати їм одержані від держави кошти.
У рамках надання послуг соціальні працівники можуть приносити їжу чи воду, допомагати прибирати приміщення, проводити дрібні ремонтні роботи. Також вони навчають людей різним навичкам, скажімо, сплачувати комунальні послуги. Загалом же їхня діяльність спрямована на виконання тих завдань, з якими не може впоратися сама людина, чи взяти на себе хтось з її близьких.
«Ринок різний майже від громади до громади, тому що вони надають соціальні послуги в силу своїх можливостей. У законодавстві передбачено пакет обов’язкових соціальних послуг, які мають бути в громаді, але, по-перше, не всі вони необхідні людям, які там живуть, тому що там можуть проживати не всі групи з вразливих категорій. По-друге, громада не може надавати їх самостійно, адже соціальні послуги фінансуються з місцевого бюджету, і загалом це 5-7%. Тобто це дуже мізерна сума на соціальну підтримку, і тут все залежить від спроможності», — говорить Галина Усова.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі