Ілюстративне фото
Під час воєнного стану роботодавці зобов’язані дбати про безпеку працівників і забезпечувати їм можливість перейти до укриття під час повітряних тривог. Навіть якщо працівник підписав документ про згоду працювати без укриття або залишатися на робочому місці під час небезпеки. Це не звільняє роботодавця від відповідальності за створення безпечних умов праці.
Про це в етері Громадського радіо розповів Віталій Дудін, кандидат юридичних наук, юрист ГО «Соціальний рух».
За його словами, обов’язок роботодавця створювати безпечні та нешкідливі умови праці був і до запровадження воєнного стану. Однак через російські обстріли та атаки дронів ці вимоги набули особливої актуальності.
«Передусім я закликаю всіх не нехтувати загрозами, особливо на роботі. Разом із тим повна відповідальність за створення безпечних і нешкідливих умов праці лягає на роботодавця. Так було до воєнного стану, і ця норма лише набула додаткової актуальності. У період воєнного стану до звичних факторів небезпеки на робочих місцях, таких як шум, забруднення чи дія певних хімічних речовин, додалися повітряні обстріли, артилерійські удари та нальоти дронів. Тому за цих умов надзвичайно важливо дотримуватися правил, які вже є в трудовому законодавстві, законодавстві про охорону праці та цивільний захист», — наголосив юрист.
Він зазначив, що роботодавці мають забезпечити персоналу можливість перебувати в укритті під час повітряних тривог. Водночас на практиці не всі підприємства належно виконують ці вимоги.
«Суть проста: суб’єкти господарювання, тобто роботодавці, повинні забезпечити можливість перебування в укритті під час тривог. На жаль, із цим у нас не все так добре. Не всі компанії виявилися законослухняними та соціально відповідальними. Тому зараз, фактично на п’ятому році війни, уряд додатково уточнює ці правила й передбачив перехідний період до 4 грудня. Щоб усі роботодавці забезпечили своїм працівникам доступ до укриттів», — пояснив Дудін.
Він додав, що нові уточнення не можна назвати революційними, адже основні принципи вже були закріплені в законодавстві. Нині ж уряд наголошує на необхідності їх дотримання.
«Зараз дозволяється працювати, якщо на це є згода трудового колективу. Тому назвати ці правила революційними дуже важко, адже подібні принципи вже були закладені в законодавство. Просто виконавча влада, Кабінет Міністрів, наголошує на тому, що їх треба неухильно дотримуватися. І знову ж таки, за Конституцією саме життя і здоров’я людей є найвищою соціальною цінністю. Яка переважає, зокрема, такі категорії, як інтереси бізнесу та прибуток», — сказав юрист.
Віталій Дудін наголошує, що законодавство про охорону праці не зобов’язує працівника виконувати роботу в небезпечних умовах. Якщо на робочому місці виникає загроза для життя чи здоров’я, людина має право припинити роботу й перейти до безпечного місця. Воєнний стан цього права не скасовує.
«Передусім пам’ятаймо, що згідно із законом про охорону праці працівник не зобов’язаний виконувати роботу в небезпечних умовах. Якщо складається небезпечна для працівника, оточуючих або навколишнього середовища виробнича ситуація, працівник має право припинити виконання обов’язків і перейти в безпечну зону. І це правило не скасоване під час воєнного стану», — пояснив Дудін.
Він уточнив, що для окремих професій, пов’язаних із порятунком людей, можуть діяти особливі вимоги. Однак для більшості працівників, зокрема продавців, кухарів і будівельників, небезпека не є підставою вимагати від них залишатися на робочому місці.
«Вони мають право за будь-якого виду тривоги — жовтого чи червоного рівня — перейти до укриття», — зазначив юрист.
Окремо Дудін звернув увагу на практику, коли працівників просять підписувати документи про згоду працювати під час тривоги. Або за відсутності обладнаного укриття. На його думку, такі розписки не скасовують права працівника на безпеку й не знімають із роботодавця відповідальності.
«Практика таких розписок сумнівної якості мені дуже не подобається, і вона вступає в суперечність із Конституцією України. Адже саме життя людини має найвищий пріоритет. Підписання таких документів ще не свідчить про те, що людина справді хотіла працювати під час відповідної тривоги. І не звільняє роботодавця від обов’язку створювати безпечні умови для роботи. Роботодавець за будь-яких умов має зробити так, щоб у людей був вибір і вони могли перейти до укриття», — наголосив Дудін.
За його словами, роботодавці повинні не лише забезпечити доступ до безпечного місця, а й пояснити працівникам, як ним скористатися. Персонал має знати маршрут до укриття та порядок дій у разі небезпеки.
«Усі алгоритми, як потрапити до укриття, мають бути проговорені. З персоналом треба проводити навчання, щоб у разі екстреної ситуації люди знали, як поводитися. Працівники повинні розуміти, куди їм іти, як дістатися безпечного місця і що робити, коли виникає загроза», — пояснив юрист.
Як зазначив Дудін, передбачений урядом перехідний період дає змогу роботодавцям до 4 грудня працювати без власного укриття або безпечної зони. За умови погодження цього питання з трудовим колективом. Водночас форма такого погодження прямо не конкретизована.
«Перехідний період дозволяє працювати без наявності укриття або безпечної зони у роботодавця до 4 грудня, але за умови, що це погоджено з трудовим колективом. Форма такого погодження не конкретизується, але ми можемо припустити, що воно має ґрунтуватися на протоколі зборів трудового колективу. Будь-який інший документ, мені здається, не буде належним доказом такого погодження», — сказав Дудін.
Водночас навіть згода колективу не позбавляє окремого працівника права перейти до укриття, якщо він вважає ситуацію небезпечною. А підписані документи не гарантують роботодавцю захисту від юридичних наслідків у разі нещасного випадку.
«Навіть якщо є згода трудового колективу на роботу без укриттів, працівник усе одно має право скористатися своєю індивідуальною можливістю перейти до укриття. Тому ці розписки не звільняють роботодавця від обов’язку створювати безпечні умови. А по-друге, вони не звільнять його від кримінальної відповідальності, якщо станеться нещасний випадок. І буде відкрито кримінальне провадження за відповідною статтею Кримінального кодексу, що стосується порушення правил безпеки, яке призвело до небезпечних наслідків», — підсумував юрист.