«Я відчуваю, що дуже змінилася. Ці зміни такі внутрішні, такі глибокі. По-перше, я зрозуміла, що дуже сильно скучила за домом, і що останні два роки просто не була вдома, а будувала дім на роботі. Вкладала всю свою енергію і сублімувала якісь потаємні, мабуть, найголовніші мрії, яких я боялася. Ми в «Creative women space» завжди питаємо жінок: «Що б ти зробила, якби не боялась», і я ж із цим питанням дуже на «ти». А потім карантин показав, що насправді є такі дуже глибокі речі, які настільки страшні, що ти боїшся їх навіть озвучити. І якраз прийшло усвідомлення, що, можливо, я за роботою, своїм активізмом, ховала ці потаємні речі, не наважувалась до них дістатися, і насправді я досі не роблю того, що хочу робити, але принаймні я дістала це з того витісненого, що в мене було, якраз під час карантину».
Слухайте також: Як пережити емоційне вигорання через COVID-19: поради спихотерапевта
Креативний простір для жінок «Creative women space» — місце для жінок і про жінок, яке було розташоване в Києві. Це був простір, де проходили культурні, мистецькі, філософські події, дискусії, вечірки. Туди можна було прийти в будь-який день і просто випити кави чи попрацювати. Зараз «Creative women space» існує як ідея, в час карантину сам фізичний простір як місце — закрився.
Потаємні мрії і водночас страхи, які згадує співзасновниця «Creative women space» Даша Непочатова, стосуються написання одного важливого для жінки тексту. Він розпочатий, але не закінчений.
«Десь 4 роки тому я почала писати текст. Він дуже сміливий, дуже відвертий. Я дійшла до якоїсь крапки і зупинилася, і потім у мене почався проєкт «Creative women space» і я пішла туди повністю, і останні 2,5 роки нічого не писала. Я казала собі: «У мене ж «Creative women space», у мене ж проєкт.
А потім, коли ми втратили «Creative women space», я подумала, що одна з мотивацій, чого я його створила і пішла туди з головою — це щоб не писати, бо це дуже сміливий текст для мене. Для мене це сміливо і страшно. Я хочу, щоб цей текст був опублікований, я його пишу не в шухляду, а щоб його прочитали інші жінки. Це про жіночий досвід, про переосмислення свого досвіду, своїх внутрішніх конфліктів, як жінки.
Це текст, у якому я розмірковую, що ми як жінки стикаємося із конфліктом, пов’язаним із материнством і еротизмом, наприклад — це дуже складно поєднувати. Про конфлікт, який пов’язаний з тим, що з одного боку, ти хочеш бути незалежною, активною, а з іншого боку, якщо ти кохаєш чоловіка, то готова пожертвувати собою. І це конфлікт, з яким ми жінки живемо майже кожен день. Хтось його вирішує в одну сторону, хтось в іншу. Але як знайти баланс? Щоб залишитися і активною, не зрадити себе в цьому, і не зрадити себе, в своїх почуттях?
Також у мене там є про сексуальність, тілесність, менструацію. Я це писала 5 років тому, і це я зараз вже якось говорю про менструацію вголос, бо я ще як сексологиня працюю. А тоді, 4 роки назад, коли я вплела менструацію в текст, де в мене героїня нюхає свій тампон в крові — для мене це було дуже сміливо. Це найголовніше, що я усвідомила, що мені так потрібно це написати, але я так боюся, що придумую собі все, що завгодно, аби цього не зробити. Але я знаю, що якщо я не напишу, не закінчу, то воно так і буде, я буду по колу ходити, все одно повертатись.
Зараз креативний простір для жінок існує, по суті, без простору. До першого квітня треба було з’їхати з приміщення на Михайлівському провулку. На це було декілька причин: закінчився термін оренди, орендодавець пізно сказав, що піднімає ціну, неохоче йшов на поступки в питанні карантинних канікул. Даша каже, виїжджати з приміщення було дуже боляче, і тоді, в той момент, вона для себе закрила простір. Зараз жінка розуміє: такий вимушений крок насправді був тільки поштовхом для переродження. Спершу жінки перейшли в онлайн, виходили в прямі ефіри зі сторінки «Creative women space» на Facebook. Цей проект назвали «Креативним карантином».
«Уже почалося щось таке в повітрі… І ми думаємо: ну добре, можливо, ми щось запропонуємо спільноті, тоді мова йшла про три тижні, можливо ми запропонуємо закриту онлайн-групу і будемо підтримувати одна одну. І тут з’явилася назва «Креативний карантин» — ми ж креативні жінки. А далі, коли це все розвивалося, коли вивалили дуже багато інформації, відкрили різноманітні безкоштовні вебінари, онлайн-курси і так далі, ми самі зрозуміли, що не лізе ця інформація.
Так багато всередині тривоги, переживань, страхів.
А тоді ще у людей, те що я відслідковувала у своїй стрічці, з’явилось дуже багато «бровади» в стилі: як добре я організувала своє життя на карантині. Це лише перші тижні, коли люди ще не зізнавалися в тому, що насправді відбувається з ними, і писали щось в стилі: все добре, все чудово, я така молодець, у мене тут такий графік вдома, і скільки всього дивлюся, і у Віденську оперу сходила, і взагалі — скрізь сходила. Я почала аналізувати, що я нічого не дивилася на карантині, взагалі.
Ми вирішили, що потрібно дати місце жінкам — спробувати себе в прямому ефірі. У нас було 69 ефірів, більшість з яких виходили вперше вживу на Facebook.
Ми дали можливість спробувати, і далі хтось вже запустив свої курси. Для мене, наприклад, то був перший прямий ефір. Я дуже сильно боялася, але після того провела 25 вебінарів, 6 прямих ефірів, і ще запустила один проект-інтерв’ю з сексологами — «Бесіда з сексологом». Для мене це був дуже потужний старт. Ми запрошували жінок різних професій, щоб говорити з ними на ті теми, які їм зараз актуальні. У нас були ті, хто розповідав про бізнес: як вижити. А були ті, хто розповідав: що мене бісить під час карантину — жінка рефлексувала щодо своїх справжніх почуттів.
У нас була дівчина, яка розповідала, як вона відсвяткувала день народження на карантині і як вона готувалася до цього, робила вечірку, а потім розповідала, як подорожувала в межах Києва на карантині. Як через сайти пошуку квартир спочатку знайшла собі житло на Хрещатику і приїхала сюди на 2-3 дні і пожила. Потім так пожила на Андріївському узвозі, і десь біля цирку. І вона розповідала, що це для неї була справжня подорож зі збиранням валізи. Це було дуже кайфово. Я подумала: яка класна ідея! А люди у нас нили, що все зачинено, не можна подорожувати — ось вона вийшла з цієї ситуації».
Слухайте також: Погіршення стосунків і неспроможність прогодувати родину. Чого боялися жінки та чоловіки на карантині?
І хоч у якийсь момент Даша для себе закрила проєкт «Creative woman space», зараз жінка налаштована інакше. Каже, змінити думку, в тому числі, допоміг спосіб управління простором, який вона та інші 4 співзасновниці заклали на самому початку.
Особливість «Creative women space» в тому, що його створили 5 жінок. І ми всі в п’ятьох говорили про те, що ми рівні і він належить всім нам п’ятьом. І це, до речі, ще раз підтвердило мені, що ця модель, яку ми з самого початку обрали для себе, модель жіночого кола — наша сильна сторона. Так, нам складно, це займає більше часу в прийнятті рішень, але наша стратегія — щоб кожна була згодна. Якщо хоч одна не згодна, то ми зупиняємося і починаємо обговорювати. Це гальмувало наші процеси — ми дуже повільно змінювалися, але це стало нашою сильною стороною тут, в карантині.
Нас п’ятеро, і так, у мене є свої почуття, свої емоції, і у кожної є свої почуття і емоції. Для себе внутрішньо я закрила простір, а були мої колежанки, які думали, що ми закриваємося і одразу відкриваємося після карантину. Через це у нас почалася розмова.
Також наша сильна сторона, що ми відчуваємо себе у безпеці говорити про свої емоції, кожна може сказати всю правду і не буде покарана. І я знаю, що я не буду покарана, що мені не скажуть: геть з нашого кола, бо ти не хочеш іти далі з нами!
Тому що для того, щоб піти далі, має бути місце, щоб сказати, що я зараз в такому стані. Завдяки цьому ми також прожили кризу, і зараз вийшли, от у нас був недавно останній прямий ефір, де ми озвучили, що «Creative women space» буде існувати далі і ми будемо створювати новий простір «2:0». Хочемо зробити по-іншому, також переоцінили досвід. Ми ж його робили власним коштом і були дуже обмежені і залежні: нам щомісяця потрібно було заробляти на оренду, це був такий тягар. А зараз ми хочемо розпочати фандрейзингову кампанію, також ми розробляємо онлайн-продукт, який хочемо пропонувати і продавати. Ми хочемо зібрати 600 000 гривень, коли зберемо цю суму — підемо далі і будемо відкривати новий простір для того, щоб це вже було місце з фасадними вікнами, інклюзивне, щоб усім, незалежно від фізичних особливостей, було зручно діставатися. Щоб були, можливо, психологічні кабінети.»
Слухайте також: Люди, які мають психічні проблеми, через таврування не звертаються за допомогою — психіатр
Наприкінці Даша підсумовує: карантин запустив у ній дуже глибокі трансформації. І ключове слово тут — запустив, тобто цей процес триває. Ми змінились, світ змінився, але що буде за наступним поворотом — важко передбачити.
«Це такі глибокі трансформаційні речі. Багато хто говорив, що набрав вагу, а я навпаки — схудла. Перший місяць я взагалі не хотіла їсти, погано спала. Відбувалося навіть те, що я поки що не підібрала слова, щоб це означити. Є те, що я усвідомлюю, що відбулося, а є те, що я ще не усвідомлюю, але відчуваю: на рівні тіла, емоцій, виявлення своїх почуттів. Мені здається, що це початок трансформації, карантин запустив процес, і тепер все розкручується далі», — ділиться сексологиня, письменниця і співзасновниця «Creative women space» Даша Непочатова.
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS