«Безбожники» чи носії нового знання? Історія про єврейських просвітників в Україні

У XVIII столітті в Європі почалася доба Просвітництва. В цій новій етиці найбільшою цінністю людини був Розум. Учасники руху робили відкриття у фізиці, хімії, математиці та інших науках, про які до того світ знав доволі мало. В цей час у Франції Дені Дідро стоворює першу Енциклопедію.

Просвітництво швидко поширилося на Схід – на території тодішніх Речі Посполитої і Російської імперії, куди входили і нинішні  українські землі. Попри відмінності у релігії, мові та соціальному становищі, Просвітництво знайшло свою нішу в культурі кожного народу.

Наприклад, просвітників було багато серед викладачів та студентів Києво-Могилянської академії. У кримських татар вже у XIX столітті з’явився джадидизм –  просвітницький рух за зближення ісламської культури з європейською, а також реформу мусульманського життя. Серед євреїв цей рух називився “гаскала” – “здоровий глузд” у перекладі з івриту.

Центром єврейського Просвітництва був Берлін. Освічені євреї намагалися перекладати просвітницькі тексти власними мовами та їздити на навчання до Німеччини.

Про інтелектуальні центри єврейського просвітництва на українських землях нам розповіла викладачка сертифікатної програми з юдаїки в НаУКМА, співробітниця Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН та фахівець з єврейської  історії XVIII століття, хасидизму та єврейського просвітництва Катерина Малахова.

Катерина Малахова: В Україні центрів було дуже багато. На початку XIX століття одним з них був Тернопіль, де мешкав єврейський просвітник і освітянин Йосиф Перль, який відкрив одну з перших єврейських шкіл, яка мала в своїй програмі не лише традиційні предмети, а й європейські науки.

Але вся ця історія починається раніше, не у XIX, а у XVIII столітті. Насправді все почалося в Берліні. У деяких містах, які зараз знаходяться в межах України або Польщі, наприклад, таким містом був Замощ (Замостя, Люблінське воєводство прим ред.), там існували великі бібліотеки. Про Замощ розповідають, що то була бібліотека, яку привезли з Півночі Італії, де європейська наука розвивалась ще у попередні  століття. І от єврейські парубки, яким не вистачало вивчати лише Талмуд та єврейські класичні тексти, почали цікавитись тією літературою.

Вони починали перекладати різні твори на іврит, писати трактати, наприклад,  “Подих милості” – це твір одного з перших єврейських просвітників, який мешкав на території України. Його звали Ізраель Замоще. Трактат є коментарем на єврейський середньовічний філософський трактат, але в коментарях він видає усі європейські ідеї першої половини XVIII століття, про які чув. Він розповідає про хімічні елементи, у яких є різна маса; про те, звідки береться дощ і т.п. Все це абсолютно хаотично і безсистемно. Потім цей Ізраель Замоще їде в Берлін. Мендельсон, який є головною фігурою класичного єврейського просвітництва, скоріш за все, брав філософські уроки в Ізраеля Замоще. 

Андрій Кобалія: Ви згадали про Тернопіль. А які ще були центри єврейського просвітництва в Україні? Чи всі єврейські просвітники з наших земель були пов’язані з Берліном та німецькою культурою?

Катерина Малахова: Тернопіль – це більш пізній центр. Є ще містечко Сатанов. Один з єврейських просвітників мешкав там і теж спробував поїхати до Берліну, а потім повернувся. Манахем Мендель Лефін мешкав у князя Чарторийського на Галичині і намагався перекладати Канта. Ще був Бучач (нині Тернопільска область  прим. ред.). З цим містом пов’язана фігура, про яку я захищала дисертацію. Один з перших єврейських просвітників з наших земель – Пін Гурвіц. Абсолютно забутий персонаж, про якого нічого не пишуть. Вже після мого захисту у Британії вийшла монографія.

Біографія Гурвіца в контексті єврейського просвітництва парадигматична. Невідомо, де він народився. Це приблизно 1760-ті. Мешкав у Бучачі, де йому не було чим зайнятись. Він писав, що хотів створити трактат, але не знав про що. Була ідея про єврейську містику. Несподівано він захворів на очі та не міг нічого писати. За його розповіддю, він молився та одужав. А далі він мандрує світом, їде у Львів, де спілкується з заможними людьми, які можуть спонсорувати його. Далі у Берлін, Пресбург, Амстердам, Гаагу, Лондон.  У всіх містах намагався знайти купців, казав їм, що вже пише трактат і просив грошей. Йому трохи давали і питали про що трактат. Він казав – “про велику мудрість”.

Ми це знаємо, бо збереглися рекомендаційні листи від рабинів та купців, у яких він був. Потім він каже, що цей трактат не лише про велику мудрість, а й нову європейську науку. Щоб розповідати її єврейським юнакам. І на це давали гроші. Трактат вийшов у 1797 році в Брно (нині Чехія прим. ред.). Це була перша єврейська енциклопедія нового часу. Це була розповідь про все. Там є про хімічні елементи, є цитування “Критики чистого розуму” Канта.

Ось приблизно так воно й відбувалося. Ці люди намагалися поєднати єврейське традиційне знання та нове європейське. Вони мандрували в пошуках знання і грошей. Таке непросте життя було в багатьох інтелектуалів. Це ми вже можемо на науку знайти якийсь грант.

Андрій Кобалія: Ми згадали про єврейське просвітництво здебільшого на територіях Західної України. Більшість тих територій після поділів Речі Посполитої були у складі Австрії. Чи були центри в українських губерніях Російської імперії?

Катерина Малахова: Про ті центри ми дуже мало знаємо. Поки що єврейська Галичина краще досліджена. Але на початку XIX століття був центр в Умані. І це цікава історія, бо пов’язана з видатним хасидським діячем – Нахманом з Брацлава. Ми знаємо, що десь у 1805 році він поїхав в Умань, можливо, для того, аби сперечатися з місцевими просвітниками.

Тут важливо розуміти, що єврейське просвітництво не існувало в якійсь ізоляції. Гаскала існувала у постійній війні з єврейськими традиційними інтелектуалами, серед яких були й хасиди – представники єврейського містичного руху.

Андрій Кобалія: А в чому полягав конфлікт між прихильниками Гаскали та хасидизму? Це суперечки лише на українських землях чи взагалі усюди?

Катерина Малахова: Щоб розуміти цей конфлікт, треба зрозуміти, ким для хасидів були оці просвітники. Для нас зараз наука – це прогрес. Більшість новин з науки роблять наше життя кращим. А у традиційному єврейському суспільстві, яке ментально більш схоже на середньовічне суспільство, ніж на нас зараз, наука – це була небезпека безбожництва.

Андрій Кобалія: Завдяки єврейському просвітництву та секулярній культурі, у наступні десятиліття на українських землях з’явились єврейські політичні партії та сіонізм. Проте часто виживання та розвиток єврейської культури залежав від політики центральних урядів. Катерина Малахова розповіла про бачення єврейського майбутнього у Відні та Петербурзі.  

Катерина Малахова: Російська імперія визнавала Гаскалу. З хасидизмом все було важче. Є документи початку XIX століття, у яких освічені євреї, які говорили російською та німецькою, писали скарги до уряду на хасидів. Вони кажуть, що хасиди розповсюджують “дурні вірування”, а ті, хто підпав під ці вірування, не можуть бути громадянами імперії.

Андрій Кобалія: Тобто представники Гаскали бачили у російській владі союзника? Які взагалі були взаємовідносини у них із Петербургом?

Катерина Малахова: Більша частина євреїв у Російській імперії з’явились після поділів Польщі. До цього євреї могли бути з Хазарії чи з інших місцин, але про це є суперечки. Перший раз, коли імперія стикається з величезною кількістю громадян – це після поділів Польщі. І на цих територіях живе мільйон євреїв. Що з ними робити? Росія тоді бере курс на Європу та просвітництво. І є питання, як з цих неосвічених людей, які не говорять на “жодній пристойній мові” зробити нормальних підданих імперії? Якраз у цей час з’являються єврейські просвітники, які можуть допомогти російському уряду.

Андрій Кобалія: Тобто, фактично, допомогти уряду асимілювати євреїв.

Катерина Малахова: Так. У цьому не було нічого антисемітського. Вони хотіли зробити з них звичайних громадян. У ці часи з’являється “державний рабин”, якого призначав уряд. Вони обов’язково мали знати російську та закінчити гімназію. Він мав так керувати своєю громадою, щоб уряд розумів, що там у них відбувається. Зазвичай рабини походили з просвічених кіл.

Андрій Кобалія: Ми бачимо, що династія Романових хотіла інтегрувати євреїв, а що з цим робили Габсбурги в Австрії?

Катерина Малахова: Наскільки мені відомо, вони намагались взагалі не втручатись у їхні справи. Принаймні ця суперечка між хасидами та Гаскалою вважалася внутрішньою справою. Співпраця з австрійським урядом почалася вже у другій половині XIX століття, коли серед євреїв з’явився інтерес до політичного життя і партій. В цій імперії вже 1880-х – 1890-х вони могли брати участь у виборах. Тоді виникла величезна кількість єврейських партій. Здебільшого сіоністських, але було й кілька специфічно хасидських. Наприклад, у місті Белз була хасидська партія (нині Львівська область прим. ред.). Наприкінці століття у політичному житті брали участь різні єврейські партії. Але на початку цього століття спроб втрутитися в Австрії не було.

Андрій Кобалія: Ви вже згадали про кінець XIX століття, коли змінились уявлення про те, що таке народ; вже була така річ як націоналізм. У ці роки з’являються політичні партії в українців, євреїв, чехів. Цей процес відбувається в обох імперіях та загалом в Європі. Забігаючи наперед, чим закінчився конфлікт єврейських просвітників та традиціоналістів хасидів?

Катерина Малахова: А він не закінчився. Історично перемогла Гаскала. Єврейська спільнота, яка наприкінці століття мислила про себе, як про світську спільноту тепер складає 90% єврейського населення. Але оці традиційні групи, які належать до руху хасидів і досі збереглися. Звичайно, що вони, як і всі, дуже постраждали під час Голокосту. Але нащадки лідерів хасидських династій, які існували в численних містечках, емігрували в Америки та Ізраїль. І у сучасному світі існують законсервовані традиційні спільноти, які намагаються взагалі не підтримувати зв’язки зі світом та досі говорять на їдиш. Із зовнішнім світом у них переважно бізнес. Вони існують у своєму закритому світі, і нікого туди не пускають. Їхня власна історія продовжується.