Сьогодні ми говоримо з Ігорем Туровим, доктором історичних наук, викладачем Києво-Могилянської академії. Ігор Туров зокрема спеціалізується на хасидизмі, тож ця розмова присвячена життю хасидів в Україні. Розмова починається з запитання про тісні українсько-хасидські зв’язки, котрі можна на власні очі побачити восени в Умані, куди хасиди світу приїздять на паломництво. Проект “Зустрічі” створено за підтримки благодійного фонду “Українсько-Єврейська Зустріч”.
Ірина Славінська: Хасидизм, як мінімум, спадає на думку у зв’язку з Уманню, куди приїжджають на паломництво хасиди з усього світу. Чи можна на підставі цієї щорічної події робити висновки про те, наскільки культури життя в українській Умані і культури релігійного хасидизму взаємопроникають або співіснують?
Ігор Туров: Я вважаю, що станом справ на сьогодні в Україну приїздять хасиди, які вже дуже давно живуть у своїх окремих кварталах в Америці, Ізраїлі, Канаді і т.д. Зараз відбувається контакт людей достатньо далеких, тобто сучасних українців з цими хасидами зачинених екзотичних громад.
Але в добу виникнення хасидизму контакт був достатньо потужний і розвинутий. І тоді йшлося про сусідів, які були в спільному середовищі, в яких було дуже багато культурних перетинів. Звичайно, більший взаємовплив історичний, ніж сучасний.
І.С.: Тоді повернімося на декілька кроків чи кілька назад і нагадаймо самі собі, що таке хасидизм, коли він з’явився, хто ці люди – хасиди?
Хасидизм – це релігійно-містичний єврейський рух, який виник у середині XVIII століття в Подолі, і перше десятиліття його існування – це, головним чином, регіони Подолія, Волинь, Галіція. В подальшому цей рух розповсюдився практично на всю Східну Європу, ну і потім внаслідок вже революції, громадянських воєн, світових воєн і всіляких катастроф велика кількість хасидів переїхала в інші країни. Зараз це значний відсоток ортодоксального єврейства Ізраїлю, Америки, Канади, Англії.
Звідки в Україні з’явилися хасиди? Вони тут жили завжди чи це народ, який в якомусь столітті сюди прийшов?
І.Т.: Хасиди – не народ. Хасиди – це нова течія в юдаїзмі. Справа полягає в тому, що в юдаїзмі віками існувало містичне вчення, яке було доступне лише для вузьких кіл еліти. Але засновники релігійного руху «хасидизм» створили, так би мовити, нову версію юдаїзму, де певні таємні містичні концепції були використані для реформи культу, настанов повсякденного життя і для створення загальноприйнятного вчення для широких мас єврейського народу.
Між іншим, прихильники традиційного Рабинського вчення певний час хасидів сприймали погано і було навіть наприкінці XVIII століття декілька спроб знищити хасидизм, оголосити його як єресь, але хасидизм прижився, розвинувся і існує, як окрема течія ортодоксального юдаїзму.
І.С.: Як ця течія ортодоксального юдаїзму опинилася в Україні?
І.Т.: Засновник цього руху Еліезер Баал-Шем-Тов мешкав в місці Меджибіж і користувався великою повагою у громаді, що навіть був звільнений від сплати податків. За переданнями про його життя, він тривалий час жив у Карпатах, і карпатські розбійники опришки його дуже любили, бо вони якось побачили, як він іде по горах, думає про щось високе, ставить ногу у прірву, гора обертається і він не падає. Ніби після цього вони з ним уклали угоду, що він буде за них молитися, а вони за це не будуть грабувати євреїв. За легендами, вони навіть показали йому тунель, який веде з Карпат до Єрусалиму. Та до Єрусалиму пройти не вдалось, бо прохід охороняв вогняний меч.
Цікаво, що в приданнях українських про Довбуша також є оповідання про те, як він там налагоджував стосунки з Баал-Шемом.
І.С.: Наскільки всі ці перекази і легенди можуть бути історично правдивими?
І.Т.: Це складне питання. Я лише скажу, що у 2000 році в Єрусалимському університеті вийшло 2 монографії. Одна професора Еткіса, що ці передання – дуже історично правдиві, друга професора Росмана, що вони всі неправдиві. Втім, значною мірою це все серйозно. Принаймні вже документально доведено існування цієї особи. Тим більше, існування величезного корпусу хасидських текстів, а це загалом більш ніж 1500 текстів, а деякі тексти – це десятки томів.
І.С.: Наскільки загалом для історії співіснування народів в Україні характерний сюжет співпраці та взаємодії між, наприклад, українцями та хасидами? Ці легенди – це історія про виняток чи навпаки?
І.Т.: Що стосується українських передань, то дуже багато оповідань про хасидів, які допомагали українцям. Це не лише минуле, це є і в сучасній Україні. В Чернівцях є традиція, що місцеві українці ходять до синагоги і звертаються до рабина з різними проханнями. Я опитував людей, то один дід мені говорив, що ось в мене голова болить, піду до рабина, він помолиться і все пройде. В іншої жінки чоловік кілька днів не ночує дома і вона хоче піти до рабина, щоб він помолився і чоловік знову став їй вірний. З іншого боку, у вченні хасидизму дуже розроблена тема необхідності контактів і необхідності допомоги іновірцям. Звичайно, не йдеться про те, що хасиди подолали упередження ортодоксальних вірян. Зазвичай ортодокси усіх конфесій дещо схильні вважати, що інші конфесії сповідають хибну версію релігії. Але у хасидів була цікава установка, яка грунтується на єврейські Кабалі, що частки Божого світла на початку створіння пали у темряву. Там вони є полоненними і завдання вірян – звільняти ці полоненні частки світла. Єврейські містики вишукували як це робити і у хасидів якраз є такий рецепт – це спілкування з іновірцями, молитва за їхнє здоров’я та добробут. Це якраз засіб піднесення світла, яке ховається у їхньому середовищі, до Божого першоджерела і це треба робити, оскільки це є додатковий дар Господу. Це дуже важлива річ і тому молитися за побажання іновірців і допомагати їм у такий спосіб – це дуже важливий аспект служіння. Така допомога призводить до того, що ці нарорди світу стають добрими до євреїв, зникає переслідування і настає спокійне життя. У хасидів є багато розповідей про цадиків, які допомагали вірянам, у тому числі й українському селянству і аристократії. До сьогодні про це є згадка в народних переказах. Якраз хасидиз більше, ніж традиціно ортодоксальний юдаїзм був на більш відкритий до всіляких контактів.
І.С.: Чи зберігається така відкритість до контактів у сучасному хасидизмі?
І.Т.: Загалом інсував певний юдаїзм – складна релігія з 613 заповідями, які охоплюють всі сторони життя людини. На початку 20 ст. відбувається масовий відхід євреїв від релігії. Зараз близько 90% євреїв – поза релігією. Створюються новітні версії релігії: неоортодоксальна, реформістська течії і т.д. Рекаця ортодоксів в тому, що світ поринає у темряву. Оскільки важливим є зберегти віру і традицію, вони починають жити у закритих громадах. Вони взагалі досить ізольовані від сучасного світу. Коли я в Єрусалимі спілкувався з представниками ортодоксальних громад, то молодь з великою цікавістю просила мене розповісти що таке університет. Вони цього не знають. Їхнє життя побудоване так, що вони ізольовані. Хасиди також більше ізольовані, ніж це було колись. Хасиди вважають, що відвідини місць поховання цадиків – це дуже важливо і вони зберігають ті традиції, які у них були, коли вони ще мешкали у східній Європі, у тому числі й в Україні. Багато хасидів співають українських пісень. Вони не розуміють, що означають слова, але це є для них сакральним текстом, який вони вчать напам’ять. Хасиди приїздять, звичайно, в Умань, але це не єдине місце, куди вони приїздять. Їдуть вони й у Меджибож й у інші міста. В Україні є сотні міст, сакральних для хасидів, пов’язаних з життям цадиків. Хасидизм від решти течій юдаїзму відрізняється в першу чергу культом лідерів. Цадик – це і посередник між богом і людьми, і втілення божественної святості, і людина, яка може зробити диво і т.д. Між іншим, в історії юдаїзму таких явищ більше немає. Кілька дослідників, і я також, вважають, що специфіка стосунків між євреями та їхніми сусідами в Україні, специфіка традицій, які були в Україні під час зародження хасидизму, вони сприяли появі цього достатньо виняткового явища.
І.С.: Як можна впізнати хасидів сьогодні? Це особливий одяг, особлива поведінка, особливі жести, особливі ритуали життя?
І.Т.: Хасиди консервативніші в одязі. Вони носять зазвичай костюм і капелюх. Чимало хасидів носять халати і довгі панчохи, старовинного взірця черевики. Хасидизм існує у великій кількості течій. Все залежить від певних цадиків, влада яких спадкова. Зазвичай в одного цадика є багато синів і виникають певні розгалуження. Скажімо, чимала кількість цадиків в 19 ст. виголосило, що традиційна одежа є свята і змінювати її не можна і відповідно ці хасиди досі ходять в одязі 19 століття. Деякі хасиди модернізувалися і носять костюми.
І.С.: А якщо говорити про поведінку, жести, кухню, є якісь речі, які можна одразу помітити, спілкуючись з хасидами?
І.Т.: Направду є чимало стереотипів, яких традиція приписує хасидам. Наприклад, що хасиди люблять веселі пісні і люблять пиячити. Втім, ортодоксальні євреї під час свят також це люблять, але роблять це менше. В хасидів є традиція випивання в синагогах після свят. В цілому хасиди також культивують мову ідиш суттєво більше, ніж інші течії східноєвропейського єврейства.
І.С.: Йдеться про спілкування у побуті чи про використання ідиш у певних сакральних процесах?
І.Т.: Загалом, за приписами юдаїзму, кожен рух людини повинен бути на честь Господа. Тому, що б людина не робила, її дія завжди повинна бути пов’язана з реалізаціями якихось заповідей. Але хасиди йдуть далі і вони вбачають сакральні дії у будль-яких побутових речах: в спогляданні рослин, в побутовій роботі, спілкуванні і т.д. Загалом за поглядами хасидів, світ – це Господь, який себе приховав. І ми завжди живемо в ньому, ми його частина, хоч нам здається, що ми живемо в автономному від нього світі. Наш світ – це складки одягу Господа. Тому все, що роблять хасиди – сакральне, навіть коли вони пиячать. Але мовою культу, богословських праць, молитви і сакральних текстів був іврит. Ідиш – мова побутового спілкування євреїв центральної та східної Європи. Але з появою сіоністського руху в єврейському світі, неоднозначно сприймалася ідея сіоністів про поновлення мови іврит і перетворення її на державну мову в Ізраїлі. Цей проект вдався, але певні течії ортодоксів, не лише хасидів, мали установку, що перетворення мови іврит з сакральної на мову побутового спілкування – це злочин і цього робити не можна. З іншого боку, в сучасному світі євреї наражаються на велику небезпеку асиміляції і переходити на мову довкілля теж не можна. Є така установка, що ідиш – це сакральна мова, яка має бути мовою повсякденного спілкування, але, хоч вона не є безпосередньою мовою богослужіння, але вона є мовою збереження єврея як служника Бога в своєму сакральному просторі. Тому культ мови ідиш найкраще зберігається в певних хасидських угрупованнях.
І.С.: А де географічно?
І.Т.: Найбільш войовничий осередок – це квартал Вільямсбург в Нью-Йорку. Потрапляючи туди, ви потрапляєте в таку ідишську республіку, де мова ідиш звучить на вулицях і написи на крамницях також на ідиш. В Америці є ще кілька місць, де ідишська култура представлена дуже яскраво. Якщо ж говорити про Ізраїль, то в Єрусалимському кварталі Геула теж є багато мови ідиш. Втім, в більшості кварталів Єрусалиму вже панує іврит.
Це була програма «Зустрічі», що присвячена українсько-єврейським взаєминам. Нагадаємо, що «Громадське радіо» виробляє цю програму за сприяння фонду «Українсько-єврейські зустрічі».