Релігії, яка б обмежилась суто впорядкованою теологією, не існує, завжди присутня містика — Туров

Василь Шандро: Коли ми говоримо про містику і релігію, чи немає тут суперечності?

Ігор Туров: Ні, будь-яка релігія у своєму розвинутому стані складається з двох шарів. Одна розглядає потойбічні сили творця як дуже далеку, загадкову і недоступну людям інстанцію, якій треба служити за допомогою певного ритуалу. Інша навпаки, що ми маємо певні шляхи до вищих сил, до Господа. Людська природа така, що без одного друге не працює. Релігії, яка б обмежилась суто впорядкованою теологією та ритуалами не існує, завжди є містичні царини, особливі практики та досвід.

Василь Шандро: Які форми містичного найбільш видимі у юдаїзмі? Чи можна це порівнювати з іншими релігіями?

Ігор Туров: Релігійні містики дуже багато запозичували одне в одного. Достатньо сказати, що у Європі, починаючи з XIII століття, існувало таке явище, як «християнська кабала». Воно полягало в тому, що християнські вчені вивчали праці єврейських містиків і вважали, що це частина спадщини, яку Мойсей одержав на горі Синай від Господа.

З іншого боку — на єврейську містику теж впливали певні ідеї містики християнської. Тобто певний колообіг іде, але, звісно, в єврейській містиці сила-силенна творів, яка за композицією та ідеями дуже сильно відрізняється від християнської містики.

Василь Шандро: Середньовіччя чи не найбільш видимий етап в історії, де релігія тісно переплетена з явищем містичного. Чи так само ми говоримо і про юдаїзм в Середньовіччі?

Ігор Туров: Містичні ідеї з’являються в юдаїзмі у добу Античності. У Середні віки маємо вже досить таки потужний розвиток: йдеться про сотні авторів, дуже велику кількість текстів, частина яких стала просто невіддільною для сакральних текстів юдаїзму. Частина, звичайно, відома тільки вузькому колу дослідників.

Василь Шандро: Чи не суперечить містика релігійним догмам?

Ігор Туров: Що стосується світу католицького, то там певний корпус містичних текстів належить людям визнаним і авторитетним духовно, таким як Мейстер Екхарт. У православ’ї містицизм більше був у духовній практиці ченців, Ісусовій молитві, тощо. Що ж стосується юдейської традиції, то талмудичний корпус містить в собі витяги з містичних текстів і відверто містичні шари. У Середні віки він поступово здобуває визнаного статусу і врешті-решт вже в базовий корпус канонічних текстів потрапляє велика кількість саме містичних творів. Це в першу чергу Книга Сяйва Зоар, Книга Творіння, яку вчені датують між I та III століттям нової ери.

Василь Шандро: Чи є ці містичні знання надбанням лише вибраної частини людей?

Ігор Туров: Починаючи з XIII століття в єврейській містиці боролося дві тенденції. Одні наполягали, що всі мають знати все. А інші вважали, що це має бути доступним лише невеликому колу обраних, досконалих. Теоретичні баталії відбувалися і відбуваються, але якщо ми візьмемо української землі, то тут у XVIII столітті виникає рух хасидизм, який якраз бере містичні тексти й вкладає їх в публічні проповіді.

В Україні серйозна єврейська містика з’явилась суттєво раніше. Наприклад, у XV столітті був відомий равин-кабаліст Мойсей Київський, праці якого до сьогодні вивчають кабалісти. Він належав до школи візантійської кабали. З появою хасидизму створюється своєрідний формат єврейської містики, який захоплює Східну і Центральну Європу. Можна сказати, що це все специфічний продукт культурної певної взаємодії єврейського й українського.

Василь Шандро: Чи йдеться про вплив фольклору на містичне, в тому числі на релігію?

Ігор Туров: Безперечно. Ми можемо казати про існування містики елітарної й містики народної. У народному фольклорі є своє сприйняття цих всіх теологічно складних речей, певне їх спрощення. Ми споглядаємо і зворотний процес, коли певні ідеї народного фольклору навпаки впливають на еліти. Це певною мірою теж існує у всіх релігіях, в тому числі в юдаїзмі. В Україні відбувся певний контакт між вченою елітою, що займається містичними таємницями й широким загалом вірян. Між ними почався постійний діалог саме на ці теми.

Одна з найбільш знакових постатей єврейських релігійних діячів в Україні — це фундатор хасидизму рабі Ісраель Баал Шем. Про нього розповідають, що в молодості він працював поводирем, який відводив дітей навчатися у синагогу. Сатана вирішив йому завадити і явився на його шляху у вигляді вовкулаки, намагався не дати йому відводити дітей вивчати Тору. Ісраель Баал Шем добре вдарив його палицею між очей. Тобто підкреслюється, що це не простий парубок, адже зміг вдарити Сатану. Це доволі відомий сюжет.

В юдаїзмі розвинуте вчення про перевтілення душ. Звичайно, воно існує в елітарному і складному вигляді. Але, наприклад, для євреїв центральної України поширеним був сюжет народних оповідань, де якісь події в житті виявлялися реакціями на дії персонажів у попередніх народженнях. Те, що ми зараз бачимо, що здається чимось жахливим і неприємним — це лише спокутування гріхів в попередніх народженнях.

Кабала офіційно стає доступною у XII-XIII столітті. Коли вона виникла — окреме питання. До того існувала сила силенна різних містичних шкіл, які формально не вважаються кабалою. Коли кабала виходить на сцену, вона дійсно вичавлює інші течії єврейської містики.

Василь Шандро: Чи набуло це вчення якихось радикальних змін з XII століття?

Ігор Туров: Юдаїзм — це в першу чергу східна релігія. Більшість наших людей сприймають юдаїзм, як релігію Старого заповіту. Направду ж юдаїзм більше схожий на те, що ми бачимо в індуїзмі, це східна містика. Як будується східна містика? Є видатний вчитель, гуру, кабаліст, кожен такий вчитель має якесь власне вчення, навколо нього складається школа послідовників, поряд все інше. Ці школи взаємодіють між собою. Звичайно, розвиток відбувався і відбувається до сьогодні.

Читайте також: Хасиди в Україні — що ми про них знаємо?.