28 серпня в Києві було презентоване дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, яке стосується оцінки 100 днів президентства Володимира Зеленського
Це дослідження можна поділити на дві частини. Перша стосується оцінки і очікувань громадян, інша – стосується оцінки експертів – це представники громадянського суспільства, різних дослідницьких інститутів, журналістів тощо.
Результати цього дослідження презентує Сергій Шаповалов, аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
Зберігається певна післявиборча ейфорія, і, з одного боку, це позитивна картина, з іншого боку – доволі загрозлива. Йдеться про високий рівень довіри до органів влади, навіть не органів влади як до інституту, а до особистостей, які обіймають ці посади.
До Володимира Зеленського рівень довіри наразі – 70%. Такого рівня довіри до президента важко пригадати. З одного боку, це добре, це змінює погляди населення на позитивні щодо перспективи розвитку населення, тобто люди починають вірити в якісь позитивні перетворення в країні. З іншого боку, довіра породжує сподівання та занадто завищені очікування.
А очікування від Володимира Зеленського можна поділити на два основних: припинення війни на Донбасі – близько 70% опитаних говорять про це; підняття рівня життя впродовж найближчих років і боротьба з корупцією – 30%.
Експерти оцінили діяльність президента Зеленського у 3,7 бали за десятибальною шкалою. Учасники оцінювання переважно говорили про те, що поки що немає чого оцінювати, тому ставити оцінку 10 поки ще важко. Поза тим, відбулося багато чого – як позитивного, так і не дуже вдалого.
З позитивного експерти виділяли – розпуск Верховної Ради і наступну виборчу кампанія, яка була дуже переконливо виграна. Друге – зусилля щодо припинення вогню, що був активізований Мінський формат, що зараз робляться зусилля для того, аби скликати Нормандський формат. Також експерти позитивно оцінили зовнішньо-політичну діяльність. Під час виборчої кампанії були сумніви, що буде певна лібералізація стосовно Росії. Але вже перші поїздки до країн ЄС показали, що зовнішньо-політичний вектор лишається незмінним, і це спростувало страхи експертного середовища.
Також позитивно оцінювали експерти, що була публічно висловлена підтримка ринку землі. Те, що висловлювалися ініціативи перезапуску судової реформи. Висловлювалися сподівання, що буде сприяння перезапуску Вищого антикорупційного суду у вересні. Але це вже про майбутнє.
Щодо мінусів діяльності Володимира Зеленського, то однією з найбільш яскравих невдач експерти вважають кадрову політику. Ми пам’ятаємо скандал з призначенням глави Офісу президента Богдана, неоднозначною з точки зору невідповідності його закону про люстрацію. А загалом стосовно сильної руки, ситуація загрозлива оцим надмірним оптимізмом. Наприклад, з 2015-го по 2018-ий роки лише 5% громадян відповідало, що вони вірять в успіх реформ. В червні 2019-го року було вже 19%, зараз – вже 26%. Пов’язано це, звісно, з тим, що реформи має зробити президент. Або ж в нашому опитуванні є питання: «На кого ви покладаєте головні сподівання, хто може стати рушієм здійснення необхідних в Україні реформ?» Станом на 2018-ий рік 24% вважали президента Порошенка головним рушієм реформ, 25% вважали, що рушієм реформ мають бути громадські організації, волонтери, ще 25% вважали, що країни Заходу на це впливають. А якщо подивитися зараз, то на президента як рушія реформ покладають сподівання 62%. Тобто очікування від нього і від його команди дуже великі, люди вважають, що запуск реформ відбудеться під їхнім патронатом. Загрожувати це може патерналізмом, перекладанням відповідальності: ми вибрали царя, цар в нас хороший, ми проголосували, а самі відходимо від цього. Якщо в царя щось не вийде, то вся відповідальність за всі незгоди буде також на ньому.
Ми маємо загалом позитивну оцінку діяльності президента серед суспільства. Ми запитували: «Яким чином ви оцінюєте перші кроки Володимира Зеленського на його посаді?», і близько 60% сприймають те, що вже відбулося, як позитивні кроки. Причому це не означає, що решта сприймає негативно, тому що ще 24% не визначилися, а переважно негативно або повністю негативно сприймають його діяльність лише 13%. Очевидно, що більш критично до перших дій Володимира Зеленського ставляться прихильники «Європейської солідарності».
Ми поставили таке питання: «Чи знаєте ви, хто був обраний по вашому мажоритарному округу до Верховної Ради?», і 52,5% відповіли, що не знають. Хоча одним з плюсів мажоритарної системи називають те, що встановлюється зв’язок між депутатом у парламенті і якоюсь конкретною місцевістю, де депутат обраний. Але якщо половина громадян не знає, хто від їхнього округу обирався, то це нівелює цей плюс мажоритарки.
Також ми поставили запитання: «Чим, на вашу думку, у першу чергу, має займатися у Верховній Раді депутат, обраний від вашого округу?», і 58,5% громадян сказали, цей депутат має займатися вирішенням питань свого округу. Важко уявити, що депутат Верховної Ради, який приймає рішення, обов’язкові для всієї країни, буде вирішувати питання округу. Для цього є місцеві ради.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.