У Польщі канадські медики повертають обличчя пораненим українцям

Через значні поранення на обличчі деякі українські захисники не хочуть бачитися зі своїми дітьми, щоб не налякати їх. Тому на сьогодні багато пластичних хірургів світу згуртувалися над тим, щоб повернути обличчя українським бійцям та мирним мешканцям, які зазнали поранень унаслідок російської агресії. Видання The Wall Street Journal поспілкувалося на цю тему з канадськими спеціалістами, які сьогодні працюють у Польщі.

---

Наприкінці минулого місяця команда з дев’яти хірургів і десятків іншого медичного персоналу вирушила з Торонто до півдня Польщі. Госпіталь у місті Челядзь віддалений від лінії фронту в Україні, але водночас має невелику відстань до Львова, звідки й привозять українських захисників.

Канадські пластичні хірурги в рамках 10-ї місії CUSAP (Canada-Ukraine Surgical Aid Program) мають провести реконструктивні операції 48 українцям із тяжкими травмами обличчя, отриманими від вогнепальних поранень чи вибухів внаслідок агресії РФ.

Як повідомляється у пресрелізі місії, операції проводяться у трьох операційних залах, де хірургічні бригади працюють одночасно. Тривалість операцій — від 5 до 15 годин залежно від тяжкості травми. Деяких пацієнтів канадські лікарі оперують удруге чи втретє. Після операції, коли стан пацієнтів стабілізується, їх перевезуть до України у супроводі фахівців. У середньому канадські медики роблять п’ять-шість інтенсивних операцій на день.

«Ми ніколи не бачили таких травм у Північній Америці. Балістична травма, звичайно, є, але це не танкові снаряди, міномети, міни, якими б’ють по вас», — зазначив один із трьох реконструктивних хірургів Лейф Сігурдсон.

Головний хірург та засновник Канадсько-української хірургічної програми допомоги Олег Антонишин — дитина українських емігрантів. Він був в Україні з місією у 2014 році, тоді десятки людей отримали травми під час Революції Гідності.

«З кожною місією ці травми збільшуються», — наголосив хірург.

У Польщі на сьогодні отримують лікування 39 українців — усі військові чи цивільні особи. Медики мають на меті допомогти їм відновити здатність говорити та жувати. Ці люди згодом можуть приєднатися до суспільства чи навіть повернутися на лінію фронту.

Олександр Карпець

Стрілець 80-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ Олександр Карпець зараз також перебуває на лікуванні у Польщі. 35-річний військовий згадує, що осколки артилерійського снаряду російського танку відрізали йому нижню щелепу.

Саме він місяцями не дозволяв своїй 6-річній доньці бачити його. Він уникав персоналу лікарні та відштовхував своїх рідних. Карпець прибув у Челядзь в листопаді. Тоді й відбулася його перша операція, що тривала 12 годин. Лікарі взяли шматок кістки та шкіри з лопатки чоловіка, щоб почати формувати йому новий рот, зазначає видання.

Через кілька місяців після першої операції, коли Олександр Карпець відновлювався у рідному місті Рівне, він вирішив зустрітися зі своє донькою. Тоді він ще не міг говорити.

«Здавалося, що моя донька якось чудово розуміла ситуацію», — згадує Карпець.

---

Читайте також: «Лежу, на тілі пухирі від опіків. Якби не командир, не знаю, що б зі мною було»: танкіст із Мелітополя про свій рік війни

---

Під час усіх їхніх зустрічей чоловік одягав на обличчя маску.

«Ось так я зараз виглядаю», — каже він, знімаючи блакитну хірургічну маску, щоб показати своє частково реконструйоване обличчя журналістам. «Як я можу показати це маленькій дитині?».

Олександр Карпець каже, що йому пощастило: він залишився живим і повірив у цих лікарів.

Антон Карпенко та Павло Щербина

38-річний військовий Антон Карпенко потрапив під обстріл з російської артилерії. Після обстрілу він прокинувся в польовому шпиталі росіян.

«Я чув навколо російську мову і зрозумів, що я не серед своїх. Виявилося, що вони спочатку мене прийняли за росіянина».

Російські солдати, які лежали у шпиталі поруч з Антоном розповіли, що його привезли з уламком розміром із кулак. Згодом Антона повернули в Україну в рамках обміну полоненими.

Видання пише і про 37-річного піхотинця Павла Щербину, колишнього фахівця з інформаційних технологій. У селі Нововознесенське на Херсонщині обстріляли підрозділ бійця з артилерії. Від удару Щербину відкинуло назад.

«Я торкнувся свого обличчя і відчув, як з нього тече багато крові, шматочки мого обличчя звисають», — розповідає він.

Осколки розрізали Щербині ніс і сильно пошкодили верхню половину щелепи. Під час його першої операції, чоловіку реконструювали ніс за допомогою шкіри з чола. Чоловік ще чекає на другу операцію, але впевнено заявив, що хоче повернутися на передову:

«Мої хлопці чекають. Війна не закінчиться найближчим часом, я хочу продовжувати служити своїй країні».

Процес реконструкції обличчя

У той час як протезування кінцівок призначене для повернення функціональності втраченим рукам і ногам, реконструктивна хірургія обличчя представляє подвійну складність відновлення здатності жувати та говорити.

Після Першої світової війни американська скульпторка Анна Коулман Ледд отримала визнання завдяки протезам обличчя з міді, які мали на меті приховати спотворення та дати ветеранам можливість повернутися в суспільство, пише The Wall Street Journal.

Техніку Гленну Едвардсу у Челадьзі доручили зробити серію копій підборіддя, щелепи та носа, створених за допомогою 3D-принтера з фотографій, наданих родинами пацієнтів. Моделі допомагають хірургам реконструювати риси обличчя пацієнтів, щоб якомога точніше відповідати їхньому початковому вигляду.

У місії 2023 року також беруть участь 15 українських лікарів, йдеться у пресрелізі.

 

Довідково: ООН задокументувала понад 14 000 поранень серед українських цивільних осіб з початку повномасштабного вторгнення Росії. Водночас там додають, що фактичні цифри значно вищі.

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS