24 області і… «Вони надовго, але не назавжди». Галерист Кирилл Соловйов
Понад 480 тисяч творів мистецтва росіяни вивезли з України за час повномасштабного вторгнення. Це — останні дані від Міністерства культури та інформаційної політики України. У той же час, з початку війни, галерист і колекціонер Кирилл Соловйов вивіз з Криму, з власної приватної колекції, сотні робіт кримських сучасних художників. Він презентує їх зараз у приватній галереї.
На початку анексії Кримського півострову галерист Кирилл Соловйов перебував у Криму, в Сімферополі. Приміщення його офісу було в одній будівлі з кримським філіалом одного з російських медіа, чия регіональна редакція працювала на півострові до 2014 року. Наприкінці лютого 2014-го року Кирилл зустрів знайомого оператора з цього медіа:
«Я тільки під’їхав до офісу, як до мене на зустріч біг цей оператор і кричав: «ти не уявляєш, що сталося», а я візьми і пожартуй: що, кажу, російський десант висаджується? Він повірив і такий: «так, наш російський десант». І далі побіг. Я його наздоганяю і кажу, «ти мені вибач, а чому російський десант став нашим?».
За день до захоплення Верховної Ради Криму Кирилл був на мітингу під будівлею Верховної Ради Криму.
«Я стояв там, де зараз цього солдата дебільного поставили з котом (йдеться про пам’ятник «ввічливим людям», встановлений окупаційною владою в 2016 році в окупованому Сімферополі – ред.). Просто спостерігав збоку і це була настільки очевидна різниця: коли проукраїнські налаштовані люди, українці, кримські татари прийшли на мітинг самі і зібралися за власною ініціативою, а проросійських привезли на автобусах і організовано», — пригадує Соловйов події 2014-го року. Каже, що тоді зрозумів, що росіяни тут надовго, «але не назавжди».
Колекціонувати картини кримських художників Кирилл почав у 2000 році. Тоді зі своїм другом, мистецтвознавцем Євгеном Бойцовим, він задумав відкрити галерею з предметами мистецтва кримських митців. Так з’явилася галерея «iF». Соловйов пояснює, що, обираючи назву, одразу подумав про Олександра Дюма «Граф Монте-Крісто», про в’язня замку Іф.
«Ще англійською if означає якщо. Мені сподобалася ідея з подвійним значенням і особистим сенсом, тому вирішив лишити таку назву».
Пізніше, стало зрозуміло, що Сімферополь був невдалим вибором для відкриття подібного типу галереї з картинами для продажу. Тому Кирилл лишив свої картини і зайнявся іншим бізнесом. Аж поки в 2014 році Росія не окупувала Крим, і Кирилл не був вимушений виїхати з півострова в Київ.
«Тоді почалися побутові питання, як в будь-якої людини, яка починає життя заново: житло, ремонт, дітей в школу та інститут. І постало питання, чим займатися далі».
Тоді галерист згадав про свої картини, 5 тисяч полотен на окупованому півострові. Частину робіт довелося продати, а частину чоловік вирішив вивезти з Криму.
«Я мав близько 20 поїздок на рік, спочатку взагалі не були потрібні жодні документи. Пізніше правила вивозу предметів мистецтва змінювалися так швидко, що я не встигав. Причому, проблеми в мене регулярно виникали тільки з російського боку на перетині адміністративного кордону з Кримом. Одного разу, коли я зібрав усі необхідні документи, російські митники заявили мені, що тепер столицею Криму є не Сімферополь, а Ростов-на-Дону і всю документацію необхідно оформлювати там. Ростов-на-Дону, знаєте таке відоме кримське місто?», — з іронією говорить Соловйов. Загалом за 8 років Кирилл зміг вивезти в Київ близько 500 картин.
У ніч з 23 на 24 лютого 2022 року він разом із дружиною теж був у Севастополі. За тиждень до початку повномасштабного вторгнення, вони знову поїхали за картинами.
«Ми підготували всі дозволи і мали 23 лютого виїжджати, але вирішили затриматися ще на один день і виїхати автівкою зранку 24 лютого».
У Києві на батьків чекали дві доньки. Автівку для виїзду Кирилл підготував звечора, але до ночі читав новини і інформацію про закриття адміністративних кордонів із півостровом, він прочитав одразу.
«Ще з вечора в мене були дуже недобрі думки, я зателефонував донькам і попросив, про всяк випадок, зібрати тривожні валізки. І домовився з другом, який живе в селі Тарасівка Бучанського району, щоб він, у випадку чого, дівчат забрав до себе».
Будильник Кирилл поставив на 4 ранку, щоб виїхати в Київ якомога раніше. Балкони були відкриті, і о 4-й він прокинувся не від мелодії будильника, а від гулу військових літаків. Пригадує, що літаки шуміли в небі ледь не щохвилини, а коли він вийшов на балкон, з якого було видно шматочок Севастопольської бухти, побачив сліди від ракет з бойових кораблів в бік материкової частини України.
«Я телевізор вмикаю, а там вже Х**ло вещає. Дзвоню донькам, а вони кажуть, що чують вибухи. Я кинувся телефонувати другові, щоб він забрав дочок. Логіка була проста, по селу вони не стрілятимуть. Зрозуміло, що це було погане рішення. Колона російської бронетехніки стояла прямо біля будинку, у якому був мій друг з доньками. Вони ховалися у підвалі, у двох місцях будинку прошите кулями скло. Спочатку в них був зв’язок, потім зник. Так ми провели два тижні: у спробах вибратися з Криму. Я не пам’ятаю з цих двох тижнів майже нічого, окрім того, що ми постійно намагалися дозвонитися дітям. Страшно визнати, але тоді ми вже, здається, подумки поховали їх», — говорить Кирилл.
Донькам Соловйових вдалося евакуюватися з Тарасівки одним з останніх евакуаційних автобусів. Підірваний міст через річку Ірпінь вони перетинали пішки, і тільки коли змогли дістатися до Києва, Кирилл з дружиною заспокоїлися.
«Ми поїхали в Крим без закордонних паспортів. Думали просто перетнемо адміністративний кордон, як і завжди. Тому поки нам передадуть необхідні документи, щоб вибратися з півострова, чекали місяць. Поки доньки були в окупації, не хотілося нічого. А коли стало зрозуміло, що вони вибралися і чекають на нас в Києві, я почав думати. Ну, от ми вже тут. Може, все ж таки, вивезти з собою ще кілька картин?».
Загалом, шлях в Київ з Севастополя зайняв у Кирилла з дружиною 12 днів і складався з 5600 км: Ростов, Москва, Псков, кордон РФ з Латвією, шлях через Європу і перетин кордону з Польщею. Одне з полотен, картину художника Юрія Лаптєва, яку Кирилл привезе зі своєї останньої поїздки в Крим, пізніше подарують Президенту України, Володимиру Зеленському. Картина під назвою «Біла субмарина» була написана в 2021 році. Галерист називає Лаптєва одним із своїх улюблених кримських художників, і ще митця, Арсена Рустамова. Роботи Лаптєва є не тільки в Володимира Зеленського, але й в кабінеті голови Офісу президента, Андрія Єрмака та в керівника ГУР, Кирила Буданова.
Усі ці картини були вивезені галеристом Кириллом Соловйовим з Криму. Здебільшого поціновувачі мистецтва купують картини в Кирила для власних приватних колекцій.
«Важливо розуміти, що там залишаються наші люди. Які чекають Україну в Криму весь цей час. Серед митців, у тому числі. Авжеж, я не називатиму жодного прізвища. Але, повірте, в особистих розмовах, вони постійно це підкреслюють», — пояснює Соловйов.
Зараз галерея «iF» працює в Києві. Вона розташована в підвальному приміщенні одного з багатоквартирних будинків. На початку повномасштабного вторгнення в ній жили люди. Спали на матрацах серед полотен художників. Зараз, під час повітряних атак на Київ, мешканці будинку теж використовують приміщення галереї в якості укриття.
«Люди кажуть, що це — найгарніше бомбосховище в усьому Києві», — посміхається галерист. І додає, що на півострові залишилася приблизно половина картин, які він так і не встиг забрати. Він сподівається, що повернеться за ними.
Фото: Олександра Єфименко та архівні світлини героя.