Двадцять дві шахти на окупованій частині Луганщини закриті за рішенням бойовиків. Понад двадцять п’яти тисяч шахтарів залишилися безробітними.
Таку статистику наводить засновник «Східної правозахисної групи» Павло Лисянський. Він додає, що бойовики не законсервували як слід місця виробки вугілля.
«Правильно сказати не закрили шахти, а кинули. Тому що закриття та реструктуризація потребують фінансових вкладень: потрібно відкачувати воду, провітрювати вироблення.
Якщо не відкачати воду, то вона, піднімаючись угору, виштовхує метан. Метан через тріщини у земній корі виходить на поверхню та накопичується. У підвалах житлових будинків, у льохах. Найменший контакт з електрикою чи запалений сірник — і все, вибух».
Залишилися працювати кілька шахт у Сорокиному (Краснодон), Довжанську (Свердловськ), Ровеньках, Антрациті та Білоріченську. Люди отримують там дуже маленьку зарплатню, набагато нижчу, аніж в Україні. Бойовики ж не дотримуються ніяких технік безпеки, тому там бувають обвали.
Ще одна проблема, з якою наразі стикаються луганчани на окупованій частині регіону – водойми, які йдуть під землю через незаконні виробки, пояснює Лисянський.
«Під’їхали, розрили, поїхали, кинули. Через втручання в екосистеми деякі водойми йдуть під землю. Зараз на Луганщині місцеві кажуть про те, що особливо помітно зникають водойми. Єдиний рятунок — опади. Але літо було спекотне, опадів немає. А через безконтрольний видобуток вугілля виходить екологічна шкода.
Що таке водойма для шахтарських містечок, сіл? Люди виживають завдяки городам. Водойми використовують для поливу. Водойми зникають, у людей збитки, бо не можуть вирощувати овочі».
На підконтрольній Україні території також є незаконні копанки, але з браконьєрами тут борються активісти, а ще правоохоронні органи. А ось на окупованій території сказати щось проти рішення бойовиків – небезпечно для життя.
Аліса Туренко, Громадське радіо