«Резервістом має можливість стати чи не кожен та кожна»: як долучитись до служби у резерві ЗСУ?
«Резервістом має можливість стати чи не кожен та кожна»: як долучитись до служби у резерві ЗСУ?
0:00
/
0:00

«Резервістом має можливість стати чи не кожен та кожна»: як долучитись до служби у резерві ЗСУ?

Службу у військовому резерві в Збройних силах України впроваджено з 2006 року. З 2015 року до військово-оперативного резерву зараховано близько 234 тисяч людей. На практиці, звичайно, таких резервістів та резервісток менше: це кілька десятків тисяч, які готові будь-якої миті вийти на службу.

Автоматично до резерву першої черги зараховуються всі учасники бойових дій на сході України, звільнені з лав Збройних сил. Щоб вони не втрачали своїх бойових навичок їх регулярно запрошують на збори на полігон.

«Ми тут прекрасно проводимо час. Це навіть така форма відпочинку. Ми на природі, на свіжому повітрі, в чудовій компанії. Займаємось крутими справами. Зміна виду діяльності корисна людям, які засиділись в офісах за комп’ютерами», —  розповідає про двотижневі збори резервістів на Яворівському полігоні у Львівській області Юрій Кочевенко.

У цивільному житті він — директор «Міжнародного центру протидії російській пропаганді», на зборах — командир третього взводу 1-ї роти, 1-го батальйону 95 десантно-штурмової бригади. Раніше — доброволець, воював в АТО, демобілізувався у 2016 році.

«Резервісти тут працюють разом з чинними військовослужбовцями: солдатами контрактної служби, офіцерами. Ми змішалися в перший же день. Нас, резервістів, наче долили до пляшечки 95-ї бригади й збовтали. Ми не окремо. Усі навчально-бойові завдання, заплановані бригадою для своїх військових, які після цього бойового злагодження готуються відправитися в зону проведення ООС, виконуємо разом».

Через пандемію цих зборів уже півтора року не було.

«І це непокоїло багатьох. І мене, як військового експерта, тому що росіяни попри пандемію свої мобілізаційні заходи відпрацьовували».

На самому полігоні також перевіряють стан здоров’я, фізичні можливості. Юрій розповідає, що кілька десятків резервістів не допустили до занять.

«Перша перевірка — візуальна, те що називають фейсконтролем. Тобто дивляться на людину загалом, наскільки вона придатна до завдань, що лежать на десантно-штурмових військах. Також потрібно пройти ретельний медогляд, скласти психологічний тест. Якщо виникають сумніви щодо фізпідготовки, то можуть попросити підтягнутись, відтиснутись тощо».

Розпорядок дня резервіста виглядає так: підйом о 6, шикування, ранкова руханка, час на особисту гігієну, сніданок, збори, далі – заняття. Живуть усі військовозобов’язані на навчаннях у наметах.

«Облаштовано усе на високому, як то кажуть «натівському» рівні. У нас тут нормальні цивільні вбиральні, маємо доступ до проточної води, є душові кабіни, якими можна користуватись у будь-який час, є умивальні кімнати, хороша їдальня. Тобто тут все більш менш налагоджено».

Щодо харчування, то смакує, розповідає Юрій Кочевенко, після таких навантажень, усе. Апетит хороший. Страви різні, є м’ясо, молочні продукти, овочі. Готують це на польовій кухні.

Але до резерву ЗСУ може долучитись не лише людина, яка вже воювала. До резерву може долучитись будь-який громадянин чи громадянка України, підписавши контракт. Перевага контракту у тому, що він фіксує посаду у бойовому строю. Також передбачає певні соціальні гарантії, грошове забезпечення та амуніцію.

«Коли резервісти прибувають в бригаду, то їх відповідно до спеціальностей розподіляють по посадах. Але іноді може приїхати, наприклад, 30 кулеметників, а їх потрібно лише 10. І навпаки є потреба у гранатометниках, а приїхало навпаки кілька. Таким чином хтось з кулеметника перекваліфікується у гранатометника. Так от коли резервіст підписує контракт, то за ним закріплюється конкретна посада і місце в підрозділі. І у випадку, якщо оголошено мобілізацію, він прибуває у підрозділ і знає своє місце». 

Що робити, якщо є бажання стави резервістом чи резервісткою?

«Можна звернутися до будь-якої бригади. Найзручніше, звісно, за місцем проживання. Якщо точно не знаєте до якої бригади хочете, то звертайтеся у військовий комісаріат, там вам підкажуть, як це краще зробити».

Після цього новачків очікує 30 днів у навчальному центрі, де отримують військові спеціальності.

Для підписання контракту достатньо мати повну середню освіту. Але якщо людина має вищу освіту, то може отримати навіть і офіцерське звання. Тобто служба у резерві – це можливість будуть і військову, і цивільну кар’єру.

«Є чимало жінок серед солдатського та офіцерського складу, вони мають два окремі намети. Це, до речі, суттєва зміна у порівнянні з тим, як було 5 років тому. Не пам’ятаю, щоб у бригаді служили так багато жінок. Світ змінюється на очах. Але серед резерву жінок немає. Чому так — пояснити не можу. Але жінки, так само як і чоловіки, мають всі ті ж самі можливості для служби у резерві, зокрема і в 95-й бригаді».

Не до 95-ї бригади, але до служби у резерві долучилась народна депутатка Соломія Бобровська, днями вона склала присягу на вірність народу України. Тепер уже за сумісництвом і солдатка Збройних сил підписала контракт з 8 полком Сил спеціальних операцій.

«Це рішення було для мене дуже виваженим, усвідомленим, осмисленим. Я довго думала про цей варіант проходження служби. І коли дізналась, що цивільна людина теж має право проходити службу у резерві почала думати й наважуватись: де, куди, яким чином тощо.

Думки брати участь в подіях, зокрема військових, були неодноразово. А зараз до того ж робота пов’язана з питаннями безпеки й оборони, я є заступницею голови постійної делегації у Парламентській асамблеї ООН. Мене це пришвидшило, змусило задуматись активніше. Тим паче я часто перетинаюсь і намагаюсь допомагати ССО і військово-морським силам. Ці рід сил і рід військ близькі для мене. Так от цієї весни вирішила реалізовувати на практиці своє рішення».

Резерв, каже Соломія Бобровська, є прийнятною службою для всіх громадян та громадянок, необмежених частково віком і, безперечно, фізичними можливостями.

«Це була б правильна і дуже логічна історія для моїх колег не лише з ВР, а й у місцевому самоврядуванні, працівників та працівниць обласних адміністрацій. Та й просто для населення. Адже зараз дуже активно йде мова про формування територіальної оборони. Сподіваюсь, до кінця сесії ми проголосуємо у двох читання закон про національний спротив. Тоді зайде мова про тероборону і про рух опору. Бути резервісткою — це чудова нагода повчитися, бути корисною, мобілізувати себе».

Присягою для народної депутатки закінчились двотижневі військові збори на полігоні у Хмельницькому.

«Для мене це були два тижні інтенсиву. Хоча завжди була наближена до військових, бо брат підполковник Державної прикордонної служби. Але тепер зсередини проходжу все це, «з нуля». Мені не соромно, мені це цікаво. І я так розумію, що все ж таки резерв ССО відрізняється від інших родів військ ЗСУ.

По-перше, ССО — це рід сил. Це завжди про якісь, про зарядженість, про глибше розуміння, зокрема, гуманітарних наративів, не просто про найманство. Я завжди кажу хлопцям, коли їх вітаю чи спілкуюся, що мало бути хорошим фахівцем. Адже тоді ви є найманцем, де б ви не були, в якій армії ви б не служили, хто б вас не найняв. Але важливо всередині зрозуміти для чого, заради чого це усе. Тому що це якраз про цінності, це про українського воїна, якщо говоримо про дух. Для ССО це характерний наратив, це легенда, пов’язана з Святославом Хоробрим, з «Іду на ви».

Було на навчанні й те, що давалось не просто. Тому біг, підсумовує Соломія Бобровська, стане обов’язковою складовою робочого дня, щоб приїхати на наступні збори — восени — більш підготовленою та витривалою.

Підсумовуючи: резервісти — це запасний ресурс української армії, який, за потреби, дозволяє швидко доукомплектувати військо підготовленими громадянами.

Мар’яна Чорнієвич, Громадське радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису

Останнi новини