Фото: Мар'яни Чорнієвич, Громадське радіо
Вам може здатись, що це скандування з якої-небудь акції жіночого руху десь у 60-70 роках минулого століття в США. Але ні. Це сьогодні під Офісом президента, а згодом і під Верховною Радою активістки з усієї України вимагали від президента дотримуватися обіцяного. А саме — виносити на розгляд парламенту законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції.
Цей документ визнано найвищим міжнародним стандартом стосовно попередження та боротьби з насильством, зокрема домашнім. А також іншими виявами насильства щодо жінок — як то примусовий аборт, сексуальні домагання, зґвалтування.
У конвенції йдеться здебільшого про жінок, але її дія розповсюджується на усіх: дітей, жінок, чоловіків. І незалежно від стану здоров’я та віку.
Скандували активістки під Офісом президента. Так називалася акція. Тому дівчата та жінки принесли з собою 5 дверей, як символ того, що домашнє насильство буває не лише відбувається, а й залишається за зачиненими дверима. І часто — ззовні здавалося б щасливих сімей.
Усі охочі змогли «зробити насильство видимим»: руки вмокали у червону фарбу і залишали сліди на дверях.
«Я вас закликаю зробити цю правду видимою. Кожна з вас може це зробити, пройшовши цей важливий ритуал. Ми маємо зробити насильство видимим», — говорить голова громадського альянсу «Політична дія жінок» Ірина Тишко.
За її словами, присутні тут сьогодні вийшли за всіх, хто страждає від домашнього насильства та хто наразі не може чи не вміє себе захистити, у кого вже просто немає на це сили:
«Ми вийшли за всіх тих, хто сьогодні страждає від насильства. Ми вийшли проти насильства.
Насильство й досі вважають внутрішньою проблемою сім’ї. Але ми прийшли сказати: досить! Досить терпіти насильство, досить боятися. Ми вимагаємо термінової ратифікації Стамбульської конвенції. Настав час не формально, а практично боротися з насильством. Ми хочемо почути від самого президента, коли це відбудеться. Ми вимагаємо його вийти до нас і сказати нам, коли це станеться».
На акцію вийшли не лише киянки. Приїхали жінки від Донеччини й аж до західних областей. Так зі Львова спеціально приїхала Катя, активістка організації «Феміністична майстерня»:
«Я вважаю важливою ратифікацію конвенції. Адже це найкращий міжнародний документ, який буде не лише карати тих, хто вчиняє насилля, а й взагалі буде зменшувати його кількість. Буде призводити до того, що у майбутньому наше суспільство не буде толерувати насилля у будь-якому вигляді. Я б хотіла жити в такому світі. Будемо сподіватись, що можливо б хоча б до Нового року нам наша Верховна Рада зробить такий подаруночок».
Лише за офіційною статистикою щороку в Україні щонайменше 600 жінок гинуть від домашнього насильства.
Активістки кажуть, що їм відомо, що законопроєкт у президента перебуває вже понад рік.
Ще 5 червня минулого року Володимир Зеленський пообіцяв винести ратифікацію на розгляд. Того ж року на сайті президента зареєстрували петицію із закликом ратифікації. Вона набрала необхідні 25 тисяч голосів. Але час минув, а справа з місця не зрушила.
«10 років тому, коли Україна підписала Стамбульську конвенцію мої старшій доньці був майже рік. Зараз моїй молодшій доньці вже майже рік, а конвенцію досі не ратифіковано. Ви знаєте, найстрашніше, що може бути для жінки, — це коли цифри статистики стають її знайомими. Я дуже хочу, щоб мої доньки, коли виростуть, не знали, що таке домашнє насильство. Але для цього потрібно говорити. Для цього аб’юзери мають знати, що вони будуть покарані. Саме Стамбульська конвенція захистить мене, моїх сестер, моїх доньок, ваших сестер, ваших подруг», — розповідала одна з присутніх жінок.
На акції також були й ті, хто самі потерпали від насильств у сім’ї. Так небінарна людина Едвард Різ каже, що хотів би, аби люди, які зазнають домашнього насильства, мали можливості себе захистити. Тобто те, чого у нього у свій час не було:
«Я хочу, щоб людям допомагали у майбутньому всі, хто стикається з будь-яким гендерно зумовленим домашнім насильством. Я є колишньою постраждалою від домашнього насильства. Мені довелося бігти від з Дніпра до Києва від аб’юзера.
Я розумію, що мені в моїй ситуації б не допомогли. Тому що тоді не було ще взагалі ніяких законів, які б регулювали цю проблему. Мій аб’юзер все ще не покараний, не буде покарний ніколи».
Учасниці акції сподівались, що можливо до них вийде сам президент. Цього не сталось. Тому активістки передали звернення до нього, а тоді колоною рушили до Верховної Ради.
Важливо, що сьогодні більше десятка місцевих рад також передали свої звернення до депутатів та президента про те, що необхідно ратифікувати конвенцію. Серед них міські ради Луцька, Івано-Франківська, Чернівецька, Кропивницького та Нетішина.
Про два важливих аргументи, чому потрібно ратифікувати конвенцію розповіла координаторка напряму з недискримінації в Центрі прав людини ZMINA Ірина Виртосу:
«Це зобов’язання відкривати один притулок для потерпілих від домашнього насильства на 10 тисяч громадян. Ми говоримо вже не про результати покарання кривдника, а про запобігання домашньому насильству. Тобто більше інформування. Наприклад, розмови з дітьми в школах і дитячих садочках.
Крім запобігання, також йдеться про покарання кривдника. Можливість отримати юридичну, психологічну допомогу, консультації, як реагувати, діяти і захищатися».
До активісток під Раду виходили деякі депутати та депутатки. І за словами народного обранця Олександра Мережка, у парламенті вже створили міжфракційне об’єднання, яке вимагатиме ратифікації конвенції:
«У Європі цю конвенцію називають «золотим стандартом». Бо це перша комплексна конвенція, яка захищає права жінок і усіх потенційних потерпілих від домашнього насильства. Ми робимо все можливе, але не все залежить від нас.
Треба переконати наших колег, щоб вони врешті-решт проголосували за цю конвенцію. Ми робимо це. Але без вашого голосу, без вашої підтримки ми цього не зможемо зробити. Дякую вам. Я сподіваюсь, що в наступному році ми ратифікуємо цю конвенцію».
Тиждень тому на сайті президента України повторно зареєстрували петицію, яка закликає Володимира Зеленського внести до Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції.
«Саме зараз ви можете підписати нову петицію про ратифікацію Стамбульської конвенції. Підтримайте нас, будь ласка. Жінок має бути чути. Підтримайте, щоб наш голос був гучнішим».
За тиждень її уже підписали понад 3 тисячі людей, збір підписів триватиме ще 86 днів.
Мар’яна Чорнієвич, Громадське радіо
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS