Благодійний фонд «Незламні з України» займається пошуком, купівлею і доставленням автомобілів, амуніції, техніки, речей і гуманітарної допомоги для українських захисників і захисниць. У статті Анатолій Смеркло, член благодійного фонду «Незламні з України», розповідає про волонтерське ком’юніті під час війни, історії з життя благодійного фонду і роль мистецтва в умовах війни.
«Тоді ми вперше поїхали у Донецьку область. Авто тільки з сервісу, а на них — наліпки з нашим логотипом наклеїли. Їдемо собі, і раптом машина, яку ми позичили в товариша, щоб повернутися на ньому назад, почала ломатись. Стояли, не знали, що робити, чи доберемось до найближчого міста.
І тут товариш каже: «Нормально доїдемо, нормально повернемось. Подивись на автомобіль». Я не зрозумів, кажу: «А що з ним?». Він: «Уважно подивись». Я знову: «Та що?». Він каже: «Бачиш, що на наклейці? «Незламні з України». Ось і зараз нічого не зламається і нормально доїдемо». Так і було: доїхали до міста, відремонтували, поїхали далі».
Члени благодійного фонду «Незламні з України» почали волонтерити ще до офіційної реєстрації фонду.
«Початково це були просто друзі-підприємці, які самі допомагали. Скажімо так, волонтерили по-партизанськи, шукали все, що було потрібно: треба авто — будуть авто, треба лопати — будуть лопати. Треба якась амуніція — буде. Нас часто питали, чи є у нас фонд, або казали: «Давайте ми подамо офіційний запит». Ми зрозуміли, що все повинно бути правильно оформлено. Думали, а хто буде наповнювати фонд? «Поки ми самі й будемо», — казав один з нас, Тарас Войнарович.
Тоді ще думали над креативною назвою і лого і зупинились на «Незламних з України». Одна компанія безкоштовно допомогла розробити лого: їхні дизайнери казали, що у вишиванці на логотипі закодована фраза «русский военный корабль, иди…».
Фонд має 3 засновників і близько 10 людей, які допомагають і підтримують життєдіяльність фонду. Директора обрали колективно — ніхто за то не боровся [сміється]. Реєстрацію почали ще наприкінці березня, але бази й реєстри не працювали, тому процес затягнувся. У нас не було мети «відкрити фонд якнайшвидше», тож зробили це в міру можливості».
Зараз благодійний фонд «Незламні з України» отримує запити зі всієї України і доставляє необхідне до найближчих міст, що поряд з гарячими точками.
«Наприклад, я питаю: «Максим, що саме тобі потрібно?». «Те-то і те-то». І ми починаємо збирати інформацію по фондах, знайомим, купуємо за адекватною ціною. Або ось мій знайомий попросив пікап для свого колеги — знайшли. Частину вартості він сам зміг покрити, а частину — закрили ми, забезпечили обслуговування і доставлення пікапа. Звісно, буває багато нюансів — ті ж фінансові можливості.
Є й інша історія: знайомий Андрій з Чорнобаївки на початку березня попросив прийняти від його колег і відправити польську допомогу з дитячим харчуванням. Він довго не виходив на зв’язок, а коли вдалось додзвонитись — доставити гуманітарку вже не було змоги. Зараз ми будемо передавати цю допомогу у спеціалізовані дитячі фонди.
На сьогодні ми вже доставили 20 автомобілів: 14 авто закупили самі, 4 авто оплатили наші друзі-благодійники для потреб своїх товаришів на фронті, 1 авто нам передав безкоштовно громадянин Великобританії, а також отримали швидку допомогу від наших друзів у Польщі, яку ми віддали у військовий госпіталь у Києві».
«Одного разу треба було у Донецьку область поїхати. Я дзвоню товаришу, і розмова в нас коротка: «Привіт, як справи? Поїдемо?». Сіли й поїхали. Він так їздив і в Бучу, і в Харків.
Завжди є люди, що можуть підхопити. Бо це одна мережа спілкування. Взагалі волонтерське ком’юніті дуже класне. Наприклад, шукаємо шоломи. «Візьмімо ці?». «Ні, ціна не дуже. Краще візьміть ось тут. Ми вже закупали у них. Крута ціна і якість». Деякі люди навіть віддають щось безкоштовно: наприклад, громадянин Великобританії за нашим запитом від військових медиків надав вантажний автомобіль за потрібними параметрами.
Саме мережа волонтерів і знайомих дозволяє нам закупати необхідне і доставляти точково. Якщо навіть не маємо можливості щось закупити, ми направляємо інформацію в інші фонди.
Наразі ми активно налагоджуємо зв’язки й знайомства, зокрема співпрацюємо з добровольчим батальйоном «Вінниця», волонтерською ініціативою «Львівський лицар», ГУНП у Донецькій області, Луганською ОДА, 24-ою окремою механізованою бригадою, 80-им окремим десантно-штурмовим батальйоном і 102-ою окремою бригадою територіальної оборони».
Нещодавно в Івано-Франківську молоді митці влаштували виставку-продаж «100 днів війни, що триває 8 років», де було виставлено 30 робіт художників з різних міст України. На картинах молоді митці зобразили свої емоції про війну і мрії про мирне майбутнє.
Це була ідея 16-річного Дмитра Тищенка, який вирішив об’єднати творчих людей, створити майданчик для знайомств і обміну мистецьким досвідом, а також віддячити захисникам і захисницям України. В організації події допомагала мама Мар’яна.
На виставці було зібрано 15 тисяч гривень, які направили до благодійного фонду «Незламні з України», щоб допомогти ЗСУ. «Незламні з України» зазначили на своїй сторінці: «Запитів на допомогу багато і зовсім скоро ми анонсуємо, на що саме підуть ці гроші».
Анатолій каже: «Після цієї події до мене прийшла ідея організувати мистецьку виставку з використанням уламків техніки та зброї. Почав питати друзів: чи можуть передати уламки «Іскандерів», танків чи дронів. Але з цим поки складно, бо багато що підзвітне. Поки думаємо, як краще зібрати матеріал і залучити митців. Розумієте, для людей з Івано-Франківська, Львова, Тернополя воно все по-іншому, тому ми хочемо їм показати війну такою, як вона є.
Коли закінчиться війна ми б хотіли допомагати сім’ям загиблим — зокрема створити гранти на навчання».
Анатолій каже, що благодійний фонд «Незламні з України» відкритий для всіх: «Ми готові приймати всіх волонтерів, всі пропозиції якось допомогти, чимось забезпечити — працею і фінансово».
Ви можете підтримати «Незламних з України» (ЄДРПОУ 44779156)
за реквізитами UA 233204780000026006924921335