Без світла, тепла і без ліжок — так утримують в «Л/ДНР» людей, які сидять за «патріотичними» статтями — волонтерка

У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» поговорили про те, як громадські активісти і рідні утримуваних допомагають полоненим в ОРДЛО.

На цю тему поговорили в нинішньому ефірі аж з трьома спікерами.

Амбасадор Асана Ахтемова

У попередніх програмах ми долучали до наших розмов амбасадорів за програмою Українського ПЕНу і Центру з прав людини «ZMINA». Сьогодні в ефірі черговий амбасадор політв’язня — письменники Остап Сливинський. Він є амбасадором політв’язня Асана Ахтемова.

Довідка

Асан Ахтемов — громадянин України, кримський татарин, політв’язень. Один із затриманих окупаційною владою Криму по справі про нібито диверсію на газопроводі в селі Перевальне. Фігуранти цієї справи, окрім Асана Ахтемова, його брат Азіз Ахтемов і заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял. Всіх їх затримали в окупованому Криму на початку вересня цього року і від того часу утримують у слідчому ізоляторі. Асана Ахтемова після затримання катували струмом, погрожували і застосовували психологічний тиск.

Анастасія Багаліка: Остапе, що вас вразило в історії Асана Ахтемова?

Остап Сливинський: В цій історії, як і в більшості історій, пов’язаних з громадянськими журналістами і політв’язнями, яких затримують у Криму, вражає цинізм і жорстокість дій ФСБ. Затримання Асана сталося пізнього вечора. Співробітники ФСБ з’явилися до нього одому, вони не показували своїх облич, не пред’являли законодавчих обґрунтувань, які б давали їм право чи то затримання, чи то обшуку у будинку «підозрюваних». Натомість вони вдалися до фізичного тиску та психологічного залякування: вони  звинуватили Асана у тому, що він буцімто зґвалтував якусь дівчину. Звичайно, це робиться для того, щоб людину збити з пантелику, поставити її в таку абсурдну ситуацію, щоб вона взагалі не знала, як реагувати. Це робиться з метою такою блискавичного психологічного шоку. Крім того, таке звинувачення ставить «підозрюваного»  у незрозуміле положення перед його рідними. Очевидно, щодо Асана це не спрацювало, проте, тим не менш, Асан був дуже шокований, і цей шок триває і зараз.

Перші доби затримання його катували струмом. Це так само відбувається абсолютно незрозуміло для жертви. Людину саджають на стілець, на неї натягають кайданки і накидають на вуха дроти. Асан навіть не одразу зрозумів, що це дроти, йому здавалося, що це якісь нитки.

Під час першого ж допиту йому погрожували вбивством, ґвалтуванням його дружини.

Довгий час, до речі, ні дружину, ні інших рідних на побачення до Асана не допускали. Я є в контакті з його дружиною, вона дуже відважна жінка, яка прекрасна тримається, і це один з дуже нечислених контактів з Асаном Ахтемовим.

У Асана є адвокат, який повідомляє те, до чого не має доступу більше ніхто, тому що процес, який зараз відбувається над Наріманом Джелялом, Асаном Ахтемовим і його братом Азізом Ахтемовим, проходить за зачиненими дверима. Ці судові слухання є маніпулятивними і влада навмисно закриває двері для того, щоб не допускати туди ніяких людей, які можуть винести у публічний простір факти всіх порушень, які відбуваються упродовж усіх слухань.

Які є можливості прямо зараз допомогти українським полоненим ОРДЛО?

Про збір допомоги для полонених, які перебувають на Донбасі, поговорили з народним депутатом VIII скликання, громадським активістом Ігорем Луценком.

Ігор Котелянець: Ми бачили допис у Facebook на вашій сторінці, де ви розповідаєте про те, що запроваджений певний  марафон допомоги нашим полоненим, які перебувають на Донбасі. Як доєднатися і яким чином можна допомогти?

Ігор Луценко: Ми намагаємося встигнути забезпечити потреби, наскільки ми можемо взагалі забезпечити, оскільки скоро почнуться «канікули» у роботі адміністрації СІЗО і тюрем, які розташовані на окупованій території.  І ми понад три тижні не зможемо передавати туди допомогу.

У нас є ті люди, які допомагають на території «ДНР», є люди, які возять передачі на ту сторону.

Ігор Котелянець: Тобто по суті ви збираєте гроші на одяг, ліки, продукти. Яким чином можна допомогти?

Ігор Луценко: Є дуже відомий у цій сфері правозахисник там, де є необхідність переговорів щодо визволення полонених, Олександр Кудінов. Я опублікував його картку. Потреби є завжди, вони будуть взимку, навесні, літом тощо, це пісня, на жаль, надовго.

Номер картки, на яку збирають гроші: 5375 4141 1181 2755

Чого потребують полонені у тюрмах «Л/ДНР»?

Про допомогу українськи полоненим, яких утримують на окупованій території, ми також поговорили із спів зсновницею благодійної організації «Блакитний птах» Ганною Мокроусовою.

Довідка

Ганна Мокроусова — українська правозахисниця, психологиня та співзасновниця «Блакитного птаха», організації, яка відслідковує інформацію про мирних жителів, викрадених чи зниклих на Сході України, та надає психологічну, правову та гуманітарну допомогу їхнім родинам. У 2014 році на початку війни на сході побувала у полоні бойовиків. Ганна — вимушена переселенка, вона родом з окупованого Луганська.

Анастасія Багаліка: Ганно, ми неодноразово у своїх ефірах говорили про допомогу, яку рідні і громадські активісти передають на окуповану територію для того, щоб фактично утримувати українських полонених в тих катівнях, де їх утримують бойовики. Які є потреби наразі в цьому процесі?

Ганна Мокроусова: Насправді, потреби є в усьому. Треба розуміти, що до українських полонених, які проходять за такими статтям, як «шпіонаж» чи «участь у диверсійних групах», там особливе ставлення. Тобто вони перебувають фактично на балансі їхніх родин. Є одна колонія, де перебуває саме «український» барак, де навіть опалення купують родичі весь цей час. Зокрема, декілька років тому ми допомагали у тому, щоб ставити вікна, бо там їх не було.

• До українських полонених, які проходять за такими статтям, як «шпіонаж» чи «участь у диверсійних групах», там особливе ставлення

Так не усюди, але в одязі, медикаментах та їжі потреба є скрізь.

Анастасія Багаліка: Тобто в деяких колоніях бойовики топлять самі і на це просять гроші?

Ганна Мокроусова: Так, є колонії, де топлять самі, є навіть ті, де є якісь мінімальні умови.

Анастасія Багаліка: А як це працює, чому в одних колоніях — так, а в інших по-другому?

Ганна Мокроусова: Це особистий фактор. Здебільшого, українські полонені розміщені в тих місцях несвободи, які існували ще за довоєнних часів, і вони мають певне облаштування. Та колонія, про яку ми говоримо, теж така колонія, але всіх, хто йдуть за патріотичними статтями, перенаправили у  недобудований барак.

Крім того, ми знаємо, що всі українські полонені отримують менше медичної допомоги і утримуються в гірших умовах, ніж ті, які перебувають в утриманні за класичними кримінальними статтями. Ми знаємо, що там використовують і тортури, і ізоляцію. Саме тих людей, яких звинувачують у таких «патріотичних» статтях, тримають в умовах, в яких не можна тримати людей. Там може не бути світла, або воно взагалі ніколи не вимикається, там може не бути спального місця або може не бути можливості взагалі переміщатися камерою. Це ті реалії, в яких перебувають українські полонені. Це не утримання в тюрмі, це справжній полон. Там набагато гірші умови, ніж у тюрмах, це катування.

• Тих людей, яких звинувачують у таких «патріотичних» статтях, тримають в умовах, в яких не можна тримати людей

Ігор Котелянець: Чи збираєте ви якусь допомогу наразі для українських полонених?

Ганна Мокроусова: Наша організація надає допомогу за запитом, тобто допомога тим, хто до нас звертається. Єдине, що ми ніколи не збираємо на те, щоб передавати на ту сторону. Ми допомагаємо тільки на території вільної України. Якщо рідні з окупованої території можуть виїхати і забрати допомогу, ми її передаємо.

Зв’язок з рідними в тюрмах

Анастасія Багаліка: Чи бувають такі ситуації, коли бойовики людину утримують, а з її родиною взагалі не комунікують? Адже з того, що говорять рідні, на якомусь етапі бойовики рано чи пізно починають вимагати з них гроші. А чи буває так, що людина у полоні, а у рідних немає жодної інформації про те, що і як тій людині передати?

Ганна Мокроусова: Такі ситуації є. Ми вважаємо, що родинам пощастило, якщо вони мають змогу щось передати своїм  рідним у тюрму. З приводу вимагання грошей, то дійсно існує така практик а, є певні такси для того, щоб передати людині щось. Наприклад, щоб передати ту ж їжу, людині потрібно ще і заплатити за це. І це стосується саме тих людей, які йдуть за «патріотичними статтями».

Анастасія Багаліка: А цю інформацію від бойовиків можна використовувати як доказ того, що людину вони утримують в полоні?

Ганна Мокроусова: Якщо людина передає передачу в колонію, цю передачу приймають. А значить дають відповідні «корешки», які дуже важливо зберігати.  А якщо вони за передачу беруть хабар, то це не фіксується.

Анастасія Багаліка: Як можна підтримати організацію «Блакитний Птах»?

Ганна Мокроусова: У нас є сайт, на сайті є рахунок. Ми вдячні будь-якій допомозі, бо у нас дуже багато поточних питань, і ця допомога точно піде полоненим та їхнім родинам.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Створення цієї програми частково або повністю фінансується в рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.