У своєму мілітарному влозі на каналі «На лінії вогню» авторка проєкту і шеф-редакторка новин на Громадському радіо Ірина Сампан розбирає, чи доречно взагалі порівнювати українські Збройні сили і ЦАХАЛ — армію Ізраїлю — і в чому головні відмінності?
Ви часто можете чути, що нам треба ставати другим Ізраїлем, а українська армія повинна прагнути до такого рівня організації та управління як в Армії оборони Ізраїлю. ЦАХАЛ дійсно є однією із найрозвиненіших і найбоєздатніших армій світу. А ще — найбільш вмотивованим військом. Та давайте розберемося, що ж значить «бути як ізраїльська армія», та у чому секрет успіху ЦАХАЛУ.
У жовтні 2023 року я бачила на власні очі чи не найслабший момент в історії ЦАХАЛ. Вони «проспали» масштабний напад ісламістського угруповання ХАМАС на територію Ізраїлю. Проспали буквально, тому що це була субота, а в шабат більшість військовослужбовців відпускають додому.
Коли я приїхала на кордон із Сектором Гази, я була шокована в принципі цим проривом, тому що ХАМАСу треба було пройти багато кілометрів умовної «сірої зони», проїхатися на бульдозерах, якими вони проривали кордон, по пустельній місцевості, де все видно, як на долоні. Я просто не уявляла, як їх можна було не побачити!
Після прориву у терористів були години, аби увірватися у прикордонні кібуци (містечка), повирізати людей, декого взяти в полон і повезти назад в Газу, спалити будинки, і розчинитися невеликими ДРГшними групами. Ще ХАМАС використовував моторизовані параплани, аби перетнути кордон з повітря. Із повітря їх теж ніхто не чекав.
Це було фіаско для такої організованої і сильної армії, як Армія оборони Ізраїлю. Так, бойовики дійсно вивели з ладу камери спостереження на кордоні, це була досить спланована і продумана операція, але для рівня ЦАХАЛУ це був провал.
Проте. Хочу вам сказати, за декілька годин командування прийшло до тями, була організована самооборона на місцях, резервісти повернулися на місця служби, після рейдів і зачисток за тиждень Ізраїль витіснив ХАМАС назад в анклав. Згодом почався контрнаступ на Сектор Гази і поки цей конфлікт триває до сьогодні. Зараз ЦАХАЛ готується до наступу на місто Газа і повної окупації анклаву.
Тоді я побачила абсолютну безкомпромісність в очах військових, бажання помсти за те, що зробили хамасівці зі сплячими людьми і дітьми і мирних селах. Ось вам приклад того, як навіть найкращі армії світу можуть давати осічку. Тому для мене Ізраїльська армія є зразком організованості, розумного управління, мотивації і єднання різношерстного суспільства. Нам дійсно є чого у них навчитися. Але нас відрізняє і чи доцільно взагалі порівнювати дві армії?
Я дуже не люблю, коли українські експерти або військові, порівнюючи Україну і Ізраїль, говорять, що от Україна дійсно воює із другою армією світу, з країною, у якої є ядерна зброя, а Ізраїль мовляв воює з «мавпами в тапках», «озброєними рогатками». Це не дуже доречне порівняння, тому що Ізраїль воював і воює з проіранськими проксі, а тепер вже і з самим Іраном.
І хоч ця війна, як я кажу, і затяжна, і холодна, і з гарячими фазами, —вона все одно йде щодня і вона виснажлива для такої маленької країни як Ізраїль, оточеної навколо ворогами.
Тому я не порівнюю масштабність конфліктів, я беруся аналізувати найкращі досвіди, які можна перейняти для своєї армії, не «вигадувати велосипед», а взяти те, що добре працює. І зрозуміти, що нам не підходить зовсім.
Щодо структури Збройних сил України і Армії оборони Ізраїлю — вони майже однакові. Відділення-взводи-роти-батальони-бригади. До речі, у них бригади — це теж ще тактична ланка. Далі дивізії і корпуси. І далі командування чотирьох військових округів:
В Україні після бригад ідуть одразу корпуси. Тимчасові оперативно-тактичні та оперативно-стратегічні угруповання військ (ОТУ та ОСУВ) замінюються на постійні армійські корпуси.
Чесно кажучи, я поки не можу вам сказати, чи ефективна у нас корпусна система, про це я запишу окремий блог і набагато пізніше, коли воно плюс-мінус запрацює.
Головний в Ізраїльській армії — це Начальник Генштабу. Він безпосередньо підпорядковується міністру оборони, а той, своєю чергою, — прем’єр-міністру. В принципі, якщо у нас всі підпорядковуються Офісу президента, то вертикаль десь схожа.
Я виокремлю декілька ключових стовпів, причин успішності ізраїльської армії, через які виграє і все суспільство держави Ізраїль. Тому що все побудовано навколо постійно воюючого організму.
Не дорога, і сучасна техніка, а ідея: армія оборони Ізраїлю керується доктриною «Народної армії», яку заклав перший прем’єр-міністр Давид Бен-Гуріон після проголошення незалежності Ізраїлю у 1948 році. На той момент треба було придумати, як боротися із зовнішніми ворогами, а також внутрішньою проблемою — євреї-репатріанти прибували з усього світу (з Європи, Північної Африки, Близького Сходу), вони спілкувалися різними мовами, відрізнялися культурою та менталітетом.
Тобто, щось треба було робити з цим різношерстним населенням, необхідна була глибока внутрішня єдність, і таким, як кажуть, плавильним котлом, де всі урівнювалися — стала армія. До речі, служити в АОІ можуть і араби, але на добровільній основі.
На жаль, в української армії немає єдиної національної об’єднуючої ідеї, яку би підтримували систематично і на державному рівні. Є окремі націоналістичні підрозділи, як Третя штурмова чи Азов, які намагаються тримати ідею, традиції і будувати нову трансформовану українську ідею.
Для євреїв будь-яка війна чи конфлікт — це питання екзистенційне, це питання про виживання народу. І саме тому в країні є усвідомлення, що без армії цього народу не буде завтра. Лише армія виборює для них право жити в безпеці і жити в принципі. В Україні я не бачу такого усвідомлення і пропаганди того, що війна Росії проти України також є війною за виживання нас, як нації.
Ще один принцип Доктрини є загальна мобілізація, військова служба є обов’язковою для більшості єврейських громадян — як для чоловіків (це 32 місяці), так і для жінок (24 місяці). Це створює відчуття загальної відповідальності за безпеку країни.
Я вважаю, що ми нехтуємо 50 відсотками людського ресурсу в обороні. Країна, яка веде повномасштабну війну, повинна мобілізувати усі можливі ресурси для відсічі ворогу. Я це бачила в Ізраїлі. Просто треба зробити це правильно і справедливо.
Зараз держава ставиться до своєї армії несправедливо. Тому відчуття загальної відповідальності за цю країну (точніше відчуття відповідальності у кожного) не з’явиться ніколи.
Заради справедливості скажу, що не всі бойові посади відкриті для жінок в ЦАХАЛІ. Жінки не служать в маневрових піхотних та бронетанкових підрозділах, які діють на території противника. А ще більшість елітних спецпідрозділів залишаються закритими для жінок, хоча деякі з них відкрили для жінок пілотні програми. Пояснюють це фізичним перенавантаженням і можливістю погіршення дисципліни. Тому тут ми схожі.
Армія оборони Ізраїлю складається із кадрових військових і мобілізованих, а також з резервістів. Це люди, які звільнилися з армії або завершили службу і до 45 років перебувають у резерві. Якщо регулярна армія налічує максимум до 200 тисяч військовослужбовців, то в резерві служать ще півмільйона.
Резервісти щонайменше раз на рік проводять збори, проте в часи активних бойових дій терміни служби резервістів можуть продовжувати. Наприклад, тривалість служби для деяких резервістів під час нещодавніх конфліктів могла сягати більше трьох місяців для бойових підрозділів.
Це виходить якщо в України мільйонна армія, то в резерві має бути у 2 з половиною рази більше, себто 2 з половиною мільйонів резервістів, які за добу від моменту виклику вже будуть на базі, готові виконувати накази.
Але не думайте, що всім все подобається. Резервісти також протестують через продовження їм терміну служби через війну в Секторі Гази. Сім’ї військових виходять із плакатами, що «влада вбиває їхніх рідних», посилаючи на смерть і нічого не робить для звільнення полонених, а «ненароджені для війни» ортодоксальні євреї влаштовують демонстрації.
Поясню. Раніше ортодокси, зокрема, студенти релігійних навчальних закладів, які готують рабинів, були звільнені від військової служби. Тепер мобілізовувати почали і їх також. До речі відстрочки або звільнення від служби для багатодітних батьків також немає. Для жінок із дітьми є така можливість.
Наступна крута штука, яка є в Ізраїлі, це те що армія — це соціальний трамплін. Служба в цілому вважається обов’язковою частиною твого життя, це етап життя. Але якщо ти служив у бойових елітних підрозділах, це може посприяти у майбутньому політичній кар’єрі, допомогти в бізнесі, та і взагалі це дуже престижний статус. Це мотивує молодь, вони знають, що після армії є життя. І те, що ти відслужиш зараз 3 роки, допоможе тобі в майбутньому.
Якщо певний політик служив у війську, особливо на командних посадах або в елітних підрозділах, це надає йому вагу і авторитет в очах суспільства. Наприклад, члени поточного та колишнього уряду Ізраїлю, такі як міністр оборони Йоав Галант. Чинний премʼєр-міністр Беньямін Нетаньягу та його старший брат Йонатан в ізраїльському спецпідрозділі «СайерЕт МаткАль», який спеціалізується на контртерористичних операціях, розвідці та порятунку заручників.
До речі, подивіться фільм Операція Ентеббе про спецоперацію ізраїльських спецслужб зі звільнення заручників з території Уганди у липні 1976 року. Йоні Нетаньяху очолював цю спецоперацію і загинув, прикриваючи своїх підлеглих.
Найболючіше для нас, але добре для Ізраїлю — це сучасна техніка, дороге озброєння і тотальна підтримка США.
Найбільшим постачальником озброєння для Ізраїлю є США ( 66% від загального обсягу імпорту зброї). Крім того, значний внесок роблять Німеччина (33%) та Італія (1%). Тому погрози європейських країн щодо санкцій чи припинення постачання озброєння для Ізраїлю абсолютно не страшні. Вашингтон ніколи не кине Ізраїль (за Трампа тим більше).
Підтримка Німеччиною Ізраїлю є не лише політичним, а й глибоко етичним питанням. За геноцид євреїв Німеччина розплачуватиметься ще довго, тому безпека Ізраїлю є частиною німецької державної доктрини.
Станом на зараз на озброєнні у ЦАХАЛ є близько трьох сотень винищувачів — F-15, 16, 35, а також до 50ти ударних вертольотів Апачі, модифіковані танки Меркави, а ще потужна система протиповітряної оборони.
Залізний купол — це дійсно дуже потужна штука, я бачила як він працює на власні очі у кібуці Сдерот. Лунає повітряна тривога, десь за хвилину-дві лунає вибух, купол збиває ракету і в принципі все, можна далі йти у своїх справах. Хоча служба тилу просить залишатися в укритті десь близько 10 хвилин.
Але мінус Залізного купола в тому, що він не впорається із великою кількістю ракет і працює секторально.
Для України треба дуже багато куполів аби закрити небо, і те, не від усього.
Ізраїль нещодавно заявив, що вперше застосував лазерну зброю по бойових цілях. Це дуже дешево, безшумно і логістично швидко, а ще це нескінченна кількість боєприпасів.
В Україні лазерне озброєння теж тестують, проте офіційного підтвердження бойового застосування немає. Флот з вашого дозволу я порівнювати не буду.
Тож, порівнюючи Україну та Ізраїль, їхні армії, треба говорити не про масштаби конфліктів, не мірятися і не дутися, що хтось щось комусь не дав, а вчитися одне у одного виживати, співпрацювати, виробляти. Екзистенційні війни, тобто війни за виживання, триватимуть завжди, у тих чи інших формах, але завжди. І звісно тут хочу зацитувати дуже затерту фразу Голди Меїр: «Ми хочемо жити. Наші вороги хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато місця для компромісу». Тому, мені здається, у нас дуже багато спільного.
Читайте та дивіться також: Ірина Сампан: 6 (НЕ)завершених війн Трампа (ВЛОГ)
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: