Нащадок відомих українських промисловців і меценатів Мішель Терещенко народився й виріс у Франції, а громадянство України отримав 2015-го — у свої понад 60 років. Тоді ж його обрали мером міста Глухів у Сумській області, де жили його предки. Учора Терещенко заявив, що йде у відставку.
Що змусило Терещенка піти з посади мера Глухова? Чому він вважає зрадником президента Порошенка? Чим йому заважали народний депутат Андрій Деркач та голова Сумської облдержадміністрації Микола Клочко? Громадське радіо публікує інтерв’ю з Мішелем Терещенком, яке кілька тижнів тому записав журналіст Богдан Нагайло.
— Чому ви повернулися до Глухова?
— Це батьківщина моїх батьків, тут поховані всі мої предки. Але мені здається, що все це вийшло після Майдану. До революції я був експатом, туристом. Я любив Україну, брав від неї все найкраще й не дуже переймався тими проблемами, які тут є. Я не відчував себе українцем — я був французьким емігрантом.
Але після Майдану це змінилося. 20 лютого 2014 року я був у готелі «Україна» і бачив 14 тіл — це були 14 героїв Небесної Сотні, яких убили. Це стало великим шоком для мене, як і для багатьох інших людей. І я зрозумів, що мушу допомогти, що ці хлопці не мали померти ні за що. Ми повинні перегорнути цю сторінку, завершити 350 років російської колонізації і розпочати нове життя для України: європейське, західне, цивілізоване, демократичне, без корупції.
Я навряд міг би допомогти чимось у Києві. Тут були Кличко, Порошенко й багато інших, які були на сцені під час Майдану… Тоді я подумав, що міг би допомогти у Глухові, тому що він розташований на кордоні з Росією, за 300 кілометрів на схід від Києва, і там люди не готові (до реформ — ред.). Для них Майдан був тим, на що вони дивилися по телевізору.
— Як вас сприйняли у Глухові? Як чужинця?
— Я не міг бути чужим у місті, де моя родина побудувала 10 історичних будівель, які й досі функціонують: університет, агроколедж, банк, дві школи, дві лікарні, а також свою власну резиденцію, яка зараз є Інститутом льону і конопель. Але для мене стало сюрпризом, коли люди попросили мене бути мером.
У мене вже були невеликі капіталовкладення, невеличка видобувна фабрика для льону… Тож я вже трохи працював у Глухові, але особливо нікого не знав. Але люди почали казати, що хотіли б, щоб місто змінилося. Вони не хотіли бути між Росією та Європейським Союзом. Вони хотіли бути українцями, а не росіянами чи тими, хто живе на нічийній землі.
Останні 20 років Сумська область, особливо північна її частина, де Глухів, контролювалася мафією, що прийшла з Дніпропетровська (нині Дніпро — ред.). Кожен директор школи, університету чи коледжу, кожен головний лікар чи керівник Пенсійного фонду, кожен начальник будь-якого державного інституту, який ви можете назвати — всі вони є членами клану Андрія Деркача (Андрій Деркач — уродженець Дніпропетровська, почесний громадянин Глухова, народний депутат від Сумщини з 1998 року до сьогодні, у 2012-2014 роках обирався від Партії регіонів — ред.). Саме Деркач в основному крав усе протягом останні 20 років. І через це кумівство соціальний ліфт у Глухові більше не працює.
Примітка: Громадське радіо зверталося до народного депутата Андрія Деркача, але він не відповів на прохання прокоментувати звинувачення з боку Мішеля Терещенка.
Без корупції не можна було домовитися ні про що, поки ми не почали працювати в цьому місті. Це була ідеальна ситуація для Путіна з його планами перетворити цю землю на нічийну. Це великий ризик для України, оскільки всі ці люди проросійські, і «Русский мир» у Глухові дуже відчутний. У нас монополія Московського Патріархату, Київського Патріархату тут немає. За три роки мені так і не вдалося знайти жодної ділянки, де б Київський Патріархат побудував свою церкву, тому що ніхто не ризикнув би проголосувати за це. Деркач одразу б застосував якісь репресії проти цих людей.
— Ви говорите про проблеми з мафією, про спроби зіпсувати вашу репутацію. Чи вдається вам із цим боротися? Є сфери, в яких ви бачите прогрес?
— На жаль, ні. Ситуація постійно погіршується. Я думаю, що така домовленість із президентом (Петром Порошенком — ред.). Коли я вперше зустрічався з ним одразу після моєї інавгурації (15 листопада 2015 року — ред.), він мене дуже підтримував. Говорив, що це виклик, що він допоможе, приїде до Глухова. Він не тільки не приїхав, він узагалі зробив усе навпаки.
Якщо є хтось, хто найбільше зрадив мене в житті, — це Порошенко. І я думаю, що він зрадив не тільки мене, а й загалом усю Україну. Фактично він передавав область Деркачу. Навіть якщо він скаже, що це не так. Я думаю, це пов’язано з бізнес-інтересами або, можливо, через якийсь компромат, що вони на нього мають. Я не знаю, чому він мусив віддати область Деркачу. Мені здається, що він (Порошенко — ред.) сказав тільки одне: «Ти можеш робити все, що хочеш, можеш позбутися цього «француза», якщо він тобі заважає, але я не хочу скандалу. Особливо міжнародного». Дуже дивно, але через це я почуваюся в безпеці. Я не боюся за своє життя. Але все інше можливо: протоколи щодо корупційних дій, сорок судових позовів, дев’ять кримінальних справ… Я змушений постійно відстоювати свою правоту в судах.
Вони намагаються вивести мене з гри всіма можливими способами: фальсифікаціями, провокаціями. Вони купують моїх депутатів. Прокурор постійно проти мене. Це навіть не переслідування — це садизм проти мене.
Це почалося на вимогу губернатора (голова Сумської облдержадміністрації Микола Клочко — ред.). Він цілковитий бандит, мій головний ворог у Сумській області. Він робить усе можливе, включно з будь-якими нелегальними способами, щоб мене позбутися, бо він — людина Деркача.
Примітка: Прес-служба Миколи Клочка надала Громадському радіо письмовий коментар щодо звинувачення Терещенка. Відповідь наведена наприкінці матеріалу.
Щоб ви розуміли: я два роки не говорив із головою поліції в Глухові, бо він злочинець. Зрештою призначили нового начальника поліції. Він приїхав три місяці тому і почав нормально працювати, реєструвавав порушення депутатів партії Деркача «Воля Народу». 4 липня, у День поліції, я ризикнув і написав у Facebook: “Через три роки мер Глухова готовий привітати поліцію з професійним днем, тому що ми почали довіряти новому начальнику поліції”. І наступного тижня вони його звільнили.
— Вас змушують піти?
— Це битва Давида проти Голіафа. На жаль, я не такий сильний, як Давид.
— Ви не відчуваєте впливу децентралізації, не контролюєте бюджети на місці?
— Все в руках губернатора. Він діє за політичними вказівками президента або членів парламенту, які мають на нього вплив. У Глухові ми не побачили децентралізації. Ми повністю позбавлені будь-якого фінансування для інфраструктури, екології, соціально-економічного розвитку регіону. Ми отримали нуль, тому що не вступаємо в корупційні схеми з губернатором.
Він хоче вигнати мене так само, як і колегу з Конотопа (29 серпня 2018 року мера Конотопа Сумської області Артема Семеніхіна відправили у відставку — ред.). Я наступний у списку.
Корупція ще ніколи не була на такому високому рівні, як сьогодні. Вона в рази вища, ніж у часи Януковича, принаймні в Сумській області. Реформи є лише імітацією. Медична реформа в Сумській області ще не починалась, усе на нулі. Цей уряд — повна невдача. Він зрадив людей України, особливо глухівчан. Так, ми повинні готуватися до виборів, але я не бачу світла в кінці тунелю.
Якщо я залишуся мером Глухова, його (Деркача — ред.) не оберуть членом парламенту, яким він був 20 років. І для нього це катастрофа. Він намагатиметься позбутися мене всіма можливими способами. Ймовірно, у нього це вийде, як вийшло в Конотопі.
Напевно, тепер я маю зайнятися чимось іншим. Децентралізація не працює, губернатор є політичним інструментом президента, якого використовують проти, а не задля народу України. І я не бачу іншого кандидата на посаду президента, який міг би змінити систему. Значить, ми повинні почати боротьбу на іншому рівні. Я, мабуть, піду на парламентські вибори. На мій погляд, це єдине місце, де можна щось зробити.
Громадське радіо публікує частину з письмової відповіді голови Сумської облдержадміністрації Миколи Клочка, яка стосується звинувачень на його адресу з боку Мішеля Терещенка.
«По-перше, я людина Президента України, а не будь-кого з народних депутатів. В той же час, як голова облдержадміністрації, співпрацюю з усіма народними депутатами від Сумщини. До речі, з усіх нардепів я найменше спілкуюся саме з паном Деркачем.
По-друге, я не вчиняв, не вчиняю і не збираюся вчиняти жодних незаконних дій щодо пана Терещенка і будь-кого взагалі. Вважаю його звинувачення безпідставними і безглуздими. Я пов’язую черговий етап «активності» пана Терещенка з тим, що я знову очолив обласну організацію «БПП «Солідарність» на Сумщині, а Мішель Терещенко неодноразово доводив свою прихильність до опозиційних сил, критикував державну політику, ініціативи Президента України Петра Порошенка.
Крім того, у Глухівській міській раді лише двоє депутатів від «Солідарності» – лікар і вчителька, та й з ними Мішель Терещенко зумів посваритися, до речі, як і з тими, хто його раніше підтримував, зокрема, депутати від партії «Самопоміч». Тож навіщо свою нездатність співпрацювати із депутатським корпусом, вирішувати нагальні питання життєдіяльності міста перекладати на когось? Я справді цього не розумію.
Жодних корупційних схем, про які говорить пан Терещенко, не існує.
Хочу заперечити слова пана Терещенка про те, що Глухів не отримав фінансування для поліпшення інфраструктури. У місто протягом останніх двох років вкладалися кошти із державного та обласного бюджетів. Зокрема, у 2017 році до міського бюджету м. Глухів надійшло трансфертів з державного бюджету на загальну суму майже 217 мільйонів гривень. (…) З обласного бюджету у 2017 році міському бюджету м. Глухів надано трансфертів на загальну суму 3,2 млн. гривень. (…) У цьому році міському бюджету м. Глухів за рахунок коштів державного бюджету станом на 1 вересня виділено 87,5 млн. гривень.
Пан Терещенко, на мою думку, хоче свою нездатність керувати містом перекласти на когось, так би мовити, знайти винуватих. І знаходить − місцевих депутатів, мене, народного депутата, Президента України тощо.
Нібито демократичний міський голова Глухова, про що він говорить постійно в усіх інтерв’ю, намагався і сам схилити мене піти на злочин, зокрема, вимагав, щоб я натиснув на керівника обласної митниці, щоб той в незаконний спосіб розмитнив автомобіль швидкої допомоги, наданий Глухівській районній лікарні у якості гуманітарної допомоги «Фундацією Українців в Нідерландах». Я не пішов на такий крок, натомість ми звернулися до Кабінету Міністрів України і це питання вирішили в законний спосіб – спеціальним нормативним актом. І Глухівська ЦРЛ отримала автомобіль, хоч не так швидко, якби нам хотілося, але законно. Також Терещенко вимагав від мене в незаконний спосіб впливати на керівників правоохоронних органів в його особистих інтересах. Зрозуміло, що я йому відмовив.
Моє ставлення до пана Терещенка неоднозначне. Він цікава неординарна особистість, зі своїми амбіціями. І я це розумію, адже він є нащадком славної родини меценатів Терещенків. Але не треба скрізь, заради реалізації цих амбіцій, козиряти саме цією – не власною чеснотою. На жаль, пану Терещенку виявилось дуже складно керувати цілим містом, бути ефективним менеджером і господарником».