10 липня 2019-го року за ініціативи Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Кабінетом Міністрів було прийнято нову постанову №623, яка внесла зміни до вже чинної постанови від 18 грудня 2013 р. № 947 — «Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання»
Чим важлива ця постанова для людей, в яких в результаті конфлікту на Донбасі було зруйноване або пошкоджене житло, та які підводні камені вона містить, ми поговорили з адвокаційною координаторкою БФ «Право на захист» Дариною Толкач.
Чим революційна ця постанова? Від початку конфлікту на Донбасі однією з величезних проблем є зруйноване чи пошкоджене житло. І до 10 липня не існувало зовсім компенсаційного механізму, який би дозволив людям, які втратили своє майно в ході конфлікту, якимось чином відшкодувати ті збитки, яких вони зазнали. Всі можливості забезпечення чи отримання компенсацій забезпечувалися судовим характером, тобто у рамках того законодавства, яке існувало до прийняття цієї постанови, люди могли звертатися до судів і вимагати від держави Україна компенсації. На жаль, ця практика не була досить успішною у зв’язку з тим, що існували певні процедурні проблеми, які не дозволяли людям фактично отримувати кошти, які присуджували суди. Досить тривалий час у перемовинах з державними органами, з Кабінетом Міністрів ми говорили про те, що необхідно затвердити окремий компенсаційний механізм, як закріплено міжнародними стандартами. Держава має зробити крок і розробити окремий механізм, який би забезпечив права людей на отримання компенсації за зруйноване житло. А на сьогодні налічується до 50 тисяч зруйнованих будинків і житлових приміщень, до 20-ти тисяч таких будинків знаходяться на нині підконтрольній частині Донецької та Луганської області. Постанова, яка була прийнята Кабінетом Міністрів 10 липня, фактично закладає основи для визнання на загально-державному рівні існування цієї проблеми. І прийняттям цієї постанови було зроблено перший крок, щоб, визнаючи цю проблему, було розроблено якийсь механізм компенсації для людей, які постраждали.
Але колегами з нашого фонду було проведено аналіз даного документу, і ми знайшли в ньому величезну кількість недоліків практичного характеру, які будуть стосуватися його застосування. Однією з основних проблем ми бачимо те, що замість того, щоб укладати окремий нормативно-правовий акт, Кабінет Міністрів вносить зміни до вже існуючої постанови, тобто під нову проблематику підганяються ті регуляторні механізми, які вже існували. Вже існуючий документ регулював надзвичайні ситуації і регулювання держави у цих ситуаціях. Ми вносимо зміни до чинного нормативно-правового документу, додаючи туди окрему категорію осіб, які мають право на отримання компенсації і умови, за якими можна цю компенсацію отримати, але одночасно з цим не створюється окремий механізм, який би відповідав реальності ситуації, яка склалася. І що в нас виникає? В нас виникає юридична невизначеність. В нас війна чи надзвичайна ситуація військового характеру? Тобто підганяючи під вже існуючий нормативно-правовий акт, ми знову не називаємо речі своїми іменами, а отже виникає така юридична невизначеність.
Пункт 7 цієї постанови передбачає порядок обчислення розміру грошової компенсації, на які можуть претендувати особи. Окремо хочу зазначити, що ця постанова визначає коло осіб, які можуть звернутися за компенсацією, і внутрішньо переміщені особи до цього кола не потрапляють. Бо у вже існуючій постанові чітко написано, що до постраждалих відносяться ті особи, які залишилися проживати на попередньому місці проживання. Тобто ті особи, житло яких було зруйноване і які виїхали за межі населеного пункту, де знаходиться це зруйноване житло, не можуть входити до кола осіб, для яких передбачене право на компенсацію постановою №623.
Щодо порядку, яким розраховується вартість грошової компенсації. Постанова посилається на показники опосередкованої вартості спорудження житла в регіонах, в яких знаходиться ця будівля. Щороку ця опосередкована вартість визначається Міністерством регіонального розвитку. Максимальна сума, яка може бути виплачена відповідно до постанови, це 300 тисяч гривень. А якщо обрахувати компенсацію, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла аза нормами 2019-го року, то для Донецької області це було 12,5 тисяч гривень за квадратний метр, для Луганської – 11,5 тисяч. Тобто буде компенсуватися вартість житла не більше 24-26 метрів квадратних. Тобто, скоріш за все, це косметичний захід для того, щоб допомогти тим людям, які проживають в напівзруйнованих будинках, щоб їх відновити.
Отримання цієї грошової допомоги у відповідності до постанови позбавляє особу можливості користатися будь-якими іншими механізмами компенсацій. Тобто якщо людина згодом захоче скористатися судовим механізмом компенсацій, то вона вже не матиме права для проходження такої процедури.
Лише Європейський суд може визначити у процентному співвідношенні, яка держава має нести більшу відповідальність, яка — меншу, і грошовий вияв цієї відповідальності. Є питання ефективного контролю. Якщо абсолютно і повністю ситуацію на певній території контролює держава-окупант, то, скоріш за все, Європейський суд винесе рішення, яке полягає у стовідсотковій відповідальності країни-окупанта за порушення прав людини на окупованій території. Щодо зруйнованого майна, то необхідно у кожний конкретний часовий проміжок доводити в Європейському суді доводити, яка з держав здійснювала ефективний контроль на території, де відбулася руйнація майна.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.