Фото: Andy Toledo
Чи може сіра величезна бетонна споруда стати одночасно оберегом міста, арт-об’єктом та джерелом натхнення для митців? Маріупольці точно скажуть — «так». Адже для них бетонні тетраподи – хвилерізи, якими вимощують берегову лінію, спочатку стали окрасою міста, а потім — його захистом.
Утім, сьогодні у Маріуполі ви можете побачити не тільки бетонні тетраподи. Є керамічні, срібні і навіть шкіряні.
Нові матеріали для вже знайомої форми підбирає майстриня та дизайнерка Марина Черепченко. Чим надихається та хто їй допомагає: про це вона розповіла учасникам престуру.
Про події 2014-2015-го років у Маріуполі нагадує небагато — спалені будівлі міської ради та МВС. Квартал Східний, обстріляний 24 січня 2015 року, візуально відновився. Тож про зимовий ранок, який забрав життя тридцять однієї людини, ви зможете дізнатися хіба що від очевидців.
А розмальовані тетраподи на узбіччях для людини далекої від новітньої історії Маріуполя взагалі можуть здатися об’єктами стріт-арту. Які жодним чином не пов’язані з війною.
Так було і у Маріуполі до 2014-го, згадує майстріня Марина Черепченко.
Тоді тетраподи були лише величезними «штуками», які складали уздовж берега, щоб хвилі нічого не руйнували.
У 2013-му підприємство «Азовінтекс» привезло ці хвилерізи як матеріал учасникам арт-проекту «Твоя стихія». Захід проводили до 235-річчя міста. Запросили митців та запропонували їх розмалювати.
Потім «велетнів» розставили на вулицях Маріуполя.
Утім, вже за рік той же «Азовінтекс» зібрав тетраподи по місту та відвіз на блокпости до українських військових.
Ось тоді містяни по-справжньому оцінили та усвідомили захисну функцію бетонної конструкції.
«Є такий вислів:«Краса врятує світ!» Врятує, але якщо ця краса буде наділена здібностями, що допоможуть протистояти біді, яка руйнує мир. Ось реальний тетрапод, у цьому випадку, має такі властивості. Він дуже стійкий, має у своїй побудові «золотий перетин», кут стійкості — 120°, а отже його неможливо перевернути. Тож це вже щось, що може врятувати світ і мир.
Я, як дизайнер, як художник, побачила у тетраподі багато утилітарних здібностей. Він дуже стійкий, він не має верху та низу. Як його не повернеш, як його не поставиш, він миттєву утримує рівновагу. І це може бути символом. Символом оборони, символом гармонії, символом якогось спокою», — говорить Черепченко.
Символом спокою стали маленькі керамічні тетраподи. У них є місце, куди можна можна поставити свічку та запалити її.
Є тетраподи-вази, у які можна налити води та поставити квітку, і таким чином продовжити їй життя.
А є керамічні пляшечки для міцних напоїв, посміхаючись розповідає майстриня.
І тетраподи-світильники, і тетраподи-вази та пляшечки Марина Черепченко розписує власноруч.
Утім, створювати тетраподи з інших матеріалів Марині допомагають інші майстри.
Сережки та кулончики зі срібла у вигляді тетраподів робить безпосередньо ювелір. А ідея — Марини. Срібло, каже, обрала не випадково, бо воно очищає воду, а в цьому теж є певний символізм.
«Я подумала, що це теж може бути якоюсь відзнакою, якоюсь пам’яттю для причетних до Маріуполя, до маріупольської історії, коли Маріуполь зупинив танки. Завдяки нашим військовим та тетраподам у Маріуполі збереглося мирне життя, завдяки якому можна займатися творчістю, розвивати бізнес», — згадує майстриня.
Є серед Маріупольських оберегів і в’язані тетраподи-подушки, а є — шкіряні. Якось Марина Черепченко подумала, що у тетрапод же можна покласти дещо та й взяти із собою. Саме так і з’явилася сумочка.
«Народилася ця ідея зробити сумочку. Мені допоміг маріупольський майстер Ігор Семченко. Він розробив викрійку зі шкіри. Це — перший пілотний варіант, я його ношу і збираю замовників. Тут є центральне відділення і два — щось покласти. Люди звертають увагу. В автобусі їду, а вона на колінах стоїть — люди дивляться, але перше питання: «Скільки коштує?» І через те, що це — ручна робота, вона коштує багато, а це трошки лякає», — розповідає Марина.
Поки спілкувалися з пані Мариною дехто з колег журналістів вирішує: маленький керамічний тетраподик обов’язково потрібен на згадку про місто. А хтось – купує срібну прикрасу.
Так, через дрібні та не дуже сувеніри маріупольці розповідають Україні та світу свою нову історію.
Валентина Троян, Маріуполь, Громадське радіо