«Чому ви купуєте квартиру разом і хто така Саша?» — із чим стикаються одностатеві пари в Україні

«Чому ви купуєте квартиру разом і хто така Саша?» — із чим стикаються одностатеві пари в Україні

«Ти розумієш, що я тут недогромадянка, хочу нормального життя для своєї родини!». Так сказала моя знайома, коли пояснювала, чому щороку подається на грін-картку в США. Дійсно, десятки одностатевих пар в Україні вимушені їхати за кордон, бо тут вони обмежені у своїх правах та свободах.

І поки у світі удосконалюють законодавство, влаштовують місяці підтримки спільноти, а відомі бренди випускають цілі колекції із райдужним принтом, в Україні вчергове просять президента підтримати законопроєкт щодо протидії злочинам ненависті стосовно ЛГБТ.

А одне з зобов’язань для отримання безвізу — введення цивільного партнерства в Україні — так і не виконано.

То чому ЛГБТ-парам потрібні ті ж права, що й іншим?

Правозахисниця ЛГБТ-центру «Наш світ», активістка, волонтерка з Житомира Олександра разом зі своєю дівчиною живе вже 4 роки. У них спільна квартира і машина, один на двох бюджет і побут, вони разом роблять закупи в супермаркеті та доглядають двох котів. Планують покупку ще однієї квартири і будують плани на майбутнє. Це звичайна родина, така як інші, за єдиним винятком — вони обмежені у частині своїх прав. І навіть розповісти своїм рідним про кохану людину не завжди просто.

«Ми дружили, потім зрозуміли, що в нас є почуття одна до одної. Це нормально сприймає моя мама, ми разом їздимо до неї в гості, і вона — до нас. Її мама, до речі, так само. Вона нещодавно дізналася про свою дочку, хтось написав їй про це в «Однокласниках». Вона теж нормально сприйняла, і ми з нею подружилися. Інші родичі, правда, не знають, і батько не знає, але, здається, здогадується», — розповідає Олександра.

Через те, що не всі рідні знають про їхні стосунки, є складнощі з купівлею житла. Бо треба пояснити, чому дві жінки вирішили скластися грошима на нову квартиру.

«Є проблема, адже деякі родичі зі сторони Жені (ім’я змінено) не знають про нас, тому можуть бути питання — чому ви купуєте квартиру разом і хто така Саша? Навіть буває таке, що Женя каже батькові, що хоче щось купити, а батько її цікавиться, за які гроші вона це купить. Не можна ж сказати, що я ж теж заробляю, бо він не знає, що ми — сім’я».

І у випадку поділу майна родину Олександри і Жені не захищає законодавство. Якщо гетеросексуальна пара може у суді довести громадянський шлюб і поділити майно порівну, то у дівчат такої можливості немає. Те саме стосується спадку і піклування за спільними дітьми. Бо у разі втрати партнера чи партнерки, діти не можуть залишитися з другою мамою або татом, малечу, скоріше, віддадуть іншим родичам.

«Ми хочемо дитину. Але Женя не готова не так до її народження, як до того, щоб усе розповісти рідним. Крім того, ми розуміємо, що на законодавчому рівні це не виписано. Одна жінка народжує, а інша може бути хрещеною мамою, і в лесбійських парах так воно частіше за все і відбувається», — каже Олександра.

Звідси витікає ще одна проблема. Як до жінок поставляться у медичному закладі, якщо вони вирішать скористатись послугами штучного екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Законодавство не забороняє робити ЕКЗ жінкам не у шлюбі, але у цьому випадку друга партнерка офіційно не визнається однією з батьків.

«У нас була проблема з колишньою партнеркою, коли ми прийшли до гінекологині, яка сказала, що начебто розуміє, що ми будемо мамами вдвох, але запропонувала все тримати в таємниці. Для мене це було неприємно. Коли приходять робити ЕКЗ чоловік та дружина, чоловік знаходиться поруч, а тут, виходить, так не можна. Ви просто подруга чи сестра. Із одного боку, не проблема зробити ЕКЗ у таємниці, і так роблять багато пар, а з іншого боку, якщо ми хочемо це зробити законно, скористатися відповідними програмами ЕКЗ?», — говорить Олександра.

Дисклеймер:

У 2005 році Американська психологічна асоціація випустила огляд 67 досліджень (59 опублікованих статей і 8 неопублікованих дисертацій), які розглядають потенційні негативні наслідки для дитини гомосексуальності його батьків. Жодне з досліджень не показало, що діти, яких виховали одностатеві пари, знаходяться в несприятливому положенні в порівнянні з дітьми гетеросексуальних батьків.

Нерівне ставлення до партнера/партнерки в одностатевій родині прослідковується і в інших сферах медичних послуг, розповідає Олександра.

«Стикалися із такою ситуацією, що під час мого перебування в лікарні після операції, всіх родичів моїх пускали до мене, а її (колишню партнерку, ред.) — ні, тому що вона мені ніхто. При тому, що мама казала медперсоналу, що це моя дівчина, але це нікого не хвилювало».

Чи вирішив би Закон про цивільне партнерство проблеми ЛГБТ-пар?

Цивільне партнерство — соціальний інститут, у якому юридично визнані відносини між двома людьми, які можуть бути однієї або різної статі та не бажають або не мають можливості за законом зареєструвати шлюб. Така практика є у багатьох європейських країнах.

Це дає можливість зареєструвати відносини і одразу вирішити низку питань:

– права на спільну сумісну власність (нерухоме та рухоме майно);
– можливість спадкування та залишати у спадок спільно придбане майно;
– право на аліменти та пільги;
– право не свідчити проти свого партнера/партнерки;
– можливість відвідувати свого партнера/партнерку в медичних закладах, дізнаватися про медичний стан, доглядати та розпоряджатися тілом в разі смерті;
– мати права на спільне батьківство та виховання дітей тощо.

Також, за словами правозахисниці Олександри, можливість укласти цивільне партнерство вирішила б і психологічні проблеми у парах:

«Знаю історію дівчини, яка прожила з партнеркою вісім років, вкладалася в сім’ю, у них був спільний бюджет, квартира, а потім її партнерка виставила її без нічого взагалі. І що вона зараз доведе? Нічого. Вона просто, по суті, мешкала з нею, їздила на її машині, хоча це все було спільним. Крім цього, присутнє і фізичне насилля. Я вважаю, що неважливо, якої ти орієнтації, ти маєш бути захищений законом».

Чи є шанс, що цивільні партнерства з’являться в Україні

Боротьба правозахисних організацій за прийняття цього закону триває вже не перший рік. У 2015 році Кабмін ухвалив План дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини до 2020 року.

Ухвалення такого документу було однією із умов отримання Україною безвізового режиму з ЄС. І одним з пунктів Плану була розробка проєкту Закону про цивільне партнерство для різностатевих і одностатевих пар.

У 2017 році правозахисники подали до суду на Мін’юст, Мінсоцполітики та Кабмін за бездіяльність щодо прийняття законопроєкту про цивільне партнерство. Але ця історія закінчилася «нічим», розповів Громадському радіо експерт правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ» Андрій Кравчук.

«Справа зависла в Окружному адмінсуді Києва, вона досі не розглянута по суті. Ми думаємо над поданням позову до ЄСПЛ щодо порушення права на ефективний засіб юридичного захисту (стаття 13 Європейської конвенції з прав людини)», — зазначив експерт.

На думку Андрія Кравчука, і шансів, що законопроєкт буде ухвалений скоро, дуже мало.

«Як на мене, це абсолютно нереалістичне завдання на найближчу перспективу. Ухвалення такого закону в Україні потребує наявності політичної волі у влади, чого ми наразі не спостерігаємо. Є адвокація цього питання з боку антиснідових організацій, оскільки уряд отримав фінансування на профілактику та боротьбу з ВІЛ від Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією на період 2018-2020 років, яка передбачає «адвокаційні дії, спрямовані на захист прав ЧСЧ (чоловіки, які практикують секс із чоловіками, ред.), включаючи моніторинг порушень прав сексуальних меншин, підвищення обізнаності, аналіз й оновлення національного законодавства. Кінцевої метою всіх цих дій є легалізація одностатевих відносин, що прямо впливає на рівень стигми та дискримінації у суспільстві», — пояснює експерт правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ».

Андрій Кравчук нагадав, що існують і завислі позови проти України від одностатевих пар у Європейському суді з прав людини. Але в українському правовому полі поки що зрушень у цих питаннях непомітно. У перспективі ухвалення такого закону здається невідворотним, але спочатку мають змінитися політичні та правові обставини щодо цього у східноєвропейському контексті.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS

Останнi новини