У лютому журналістка Ірина Костенко разом з двома іншими авторками – Ларисою Мудрак та Мариною Остапенко звернулися до дружини президента України Марини Порошенко з публічним листом, де запропонували Українському культурному фонду, який очолює перша леді, проект під назвою «Українська мова – розмовна мова древнього Києва».
Головна ідея проекту полягає в тому, щоб туристам, які відвідують собор Софія Київська, розповідали, що розмовною мовою у древньому Києві була саме українська мова, адже графіті, які розташовані на внутрішніх стінах Софії, написані церковнослов’янською і розмовною українською.
«Під час щоденних екскурсій у соборі цю інформацію туристам не повідомляють, а самостійно читати древні написи неможливо. Про українську мову у графіті розповідають лише на спеціальних екскурсіях, які потребують попереднього замовлення».
Як зазначено у зверненні, в 60-х роках на внутрішніх стінах Софії Київської було виявлено графіті тисячолітньої давності – понад 7 тисяч графіті. І наведені докази того, що ці графіті написані церковнослов’янською і розмовною українською.
«Про те, що мова була саме українською, а не якоюсь іншою, незаперечно свідчать численні мовні особливості текстів графіті. Назвемо лише декілька.
Про деталі щодо цієї ініціативи ми розпитали в авторки звернення Ірини Костенко.
«Наша ініціатива полягала в тому, щоб поставити біля стін Софії Київської, на яких представлена найбільша кількість графіті, інтерактивні табло, де подати графічне відтворення написів. Далі – транскрипція, тобто як вони звучать, і далі – пояснення, що з української мови є в тих написах, яким понад тисячу років».
За її словами, наразі подібна інформація у Софії Київській відсутня.
Свій коментар щодо цієї ініціативи нам надав історик, заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» В’ячеслав Корнієнко. Він вважає, що велика кількість інтерактивних табло у Софії Київській є недоречною, а повсякденні екскурсії щодо мовних питань наразі доопрацьовуються.
«Є низка екскурсій як загального характеру, так і специфічні, які стосуються питання, в тому числі, вкраплень української мови до текстів графіті. Що стосується повсякденних екскурсій, то для наших екскурсоводів і для науковців проводяться такі тематичні заняття, і, звісно, окремі моменти екскурсій доопрацьовуються, перепрацьовуються, в тому числі і щодо мовних питань. До речі, не вживається зараз термін «давньоруська» як калька з російської, а використовується термін «Русь Україна». А якщо ми говоримо про екскурсійні теми і розмови про графіті, то це питання вирішується в комплексі з модернізацією взагалі системи представлення Софійського Собору, бо, чесно кажучи, ми не прихильники того, щоб заповнювати історичний простір Софії Київської великою кількістю цих панелей. В нас є програма дослідження реставрації і популяризації Софійського собору, і коли вона розроблялася, дійсно багато цього планувалося представити на таких плазмених панелях, де були б чітко розписані не тільки питання, пов’язані з графіті. Але така кількість інтерактиву в пам’ятці ХІ століття дисонує».
Також В’ячеслав Корнієнко зазначив, що з боку Українського культурного фонду поки ще не було звернень щодо вказаної ініціативи.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
З матеріалами до теми можна ознайомитися за посиланнями: