«Чиїм обов’язком є подбати про них? Нашим» — волонтери акції «Свята без тата» готують подарунки дітям загиблих українських бійців

Щоби дитина розуміла і знала, що українці, де б вони не були, пам’ятають, що її батько чи мати віддали життя за Україні, і ми за це їм вдячні».

Восьмий рік напередодні Різдва українці та українки, які живуть у сусідній Польщі, готують акцію «Свята без тата». Дарують подарунки дітям, чиї тато чи мама загинули у війні на Сході Україні.

Основний склад організації, це людей зо 30, каже ініціаторка акція Галина Андрушков:

«Але без людей, які нам допомагають. Без тих «ельфів», без «суперельфів», які є по всій території Польщі, без Української греко-католицької церкви в Польщі… Ми б не дали раду. Без людей за кордоном, які нас підтримують, без людей в Україні, без волонтерів і всіх людей, які нам допомагають, без військових… Ми не можемо їх порахувати, тому що щораз долучаються нові. Цей рахунок йде на тисячі».

Усе почалося, розповідає пані Галина, у 2014 році, коли вона з іншими українцями почала опікуватися 50 пораненими учасниками Революції Гідності, які лікувалися у Варшаві. Каже, сім’ям так сподобалось, як вони організували допомогу, як об’єднались, що ті привезли цей досвід в Україну і самі захотіли співпрацювати:

«Дружини поранених майданівців стали нашими першими волонтерами, які збирали списки, надсилали нам, а ми формували подарунки, привозили їх в Україну і роздавали».

Першого року вони надіслали близько однієї тисячі подарунків. тепер збирають кошти для майже 4 тисяч. Списки дітей отримували від волонтерів, капеланів та від самих військовослужбовців.

На початку робили кожній дитині індивідуальний подарунок, складали пакунок відповідно до віку, статі. Та оскільки обсяги роботи не співмірні з кількістю людей, які цим займаються, перейшли на універсальний склад подарунка, однаковий для усіх:

«Ми вирішили це звести до символічного подарунка. Подарунка пам’яті. Подарунка дитині солдата, як символ пам’яті нас, українців, які живуть за кордоном. І взагалі українців, які живуть у світі. Щоб у цей день ми подякували за жертву солдата. Щоб ми подякували за його подвиг. А подякувати дитині, яку він залишив на нас із вами, це, мені здається, найкращий подарунок і найкраща пам’ять».

Розповсюджувати подарунки, окрім волонтерів, яких називають «суперельфами», допомагає поліція та військові. Організатори також співпрацюють із Генштабом, тому у найвіддаленіші населені пункти розвозити подарунки допомагають і військкомати. До слова, раніше на акцію збирали і гроші, і речі. Та пандемія внесла свої корективи:

«Але коли два роки тому пандемія закрила кордони і ми не змогли збиратися великими групами і пакувати ці подарунки, то вирішили обмежитись грошовим збором. Усі гроші перераховуємо в Україну, де закуповуємо подарунки. Минулого року ми відкрили 11 філій, так званих «фабрик ельфів». В 11 областях пакували подарунки і розсилали далі по Україні. Цієї схеми ми дотримуємось і цього року».

Я запитала у пані Галини, чому вона, раніше не дотична до благодійності, взагалі вирішила цим займатись:

«Залишились діти без батьків. Вони віддали життя, пішли боронити Україну. У мене, наприклад, немає вже чоловіків у сім’ї, які б могли це зробити. Ці хлопці зробили це і за тих чоловіків, які б могли боронити і мене в моїй родині. І так у кожного з нас. Щоб ми могли спокійно жити у цій же самій Європі, працювати. Щоб ми могли дивитись в мирне небо, вони віддали життя. І вони залишили те найцінніше і найдорожче, що мали — своїх дітей. І чиїм обов’язком тоді є подбати про тих дітей? Нашим, бо вони нас боронили, всіх».

Якийсь час тому акція з польсько-української трансформувалась у міжнародну. Тепер її підтримують і, наприклад, громади з Люксембургу, Нідерландів, Латвії, Чехії, Данії, Німеччини і навіть заокеанської Австралії.

На моє прохання пані Галина розповіла про чи не найтрепетнішу з історій, яку їй довелось пізнати за роки існування акції. Ідеться про сім’ю Марушечків, чиїх батьків примусово переселили до Польщі під час операції Вісла. Із року в рік вони, які народились та живуть у Польщі, підтримують акцію «Свята без тата». Та цього року вчитель української мови пан Ярослав Марушечко помер:

«І коли його син приніс, так, як кожного року, конверт із грішми, і тремтячими руками зі сльозами на очах нам його давав (це було лишень тиждень після смерті пана Ярослава), ми не дуже зрозуміли, що саме є в конверті. Але коли ми відкрили конверт… Мені навіть зараз важко говорити… Там був некролог, дружина пана Ярослава писала: «На похорон прошу не приносити квітів, а прошу кидати гроші до скриньки і ці гроші будуть передані на подарунки дітям, чиї батьки загинули, захищаючи Україну. Люди, які практично є громадянами Польщі, які ніколи… направду, може декілька разів були в Україні. Люди, які все своє життя любили і люблять Україну. І навіть остання данина Україні — це з його похорону гроші пішли на подарунки дітям».

До речі, офіційними партнерами акції стали українські письменники брати Капранови. Розповідати про це зараз, коли в Україні заговорили про популяризацію читання, дуже доречно. Так от організатори «Свята без тата» планують, щоб окрім усього іншого, кожна дитина отримала у пакунку і книжку «Мальована історія незалежності України». Нині збирають кошти на додрук тиражу, адже потрібно майже 4 тисячі примірників:

«Це чудова книга і вона повинна бути в кожної дитини. Особливо в тієї дитини, чий батько за незалежність, яка там описана, загинув».

Якби ви хотіли підтримати акцію «Свята без тата» — шукайте їхні сторінки у соцмережах або заходьте на їхній сайт, там знайдете усю потрібну інформацію. Напередодні свят у кожної та кожного з нас є чимало можливостей стати благодійницями та благодійниками. Акція «Свята без тата» — одна з них.

Мар’яна Чорнієвич для Громадського радіо


При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Може бути цікаво