Ігор Котелянець
Дії нової влади послідовно направлені у бік Кремля — колишній політв’язень Роман Терновський
Автор
Що відбувається з політичними в’язнями після їх звільнення? Як вони живуть, чим займаються і що думають про те, що відбувається в Україні?
Про це в рамках програми «Звільніть наших рідних» ми запитали в колишніх політв’язнів Романа Терновського та Ісмаїла Рамазанова.
Ігор Котелянець: Українці уважно спостерігають за тим, що відбувається з політв’язнями, які звільняються з російських тюрем, і часто покладають на них певні очікування. Як складається ваше життя і чим ви зараз займаєтеся?
Роман Терновський: Я пройшов курс реабілітації і почав нарешті працювати. До речі, курс медичної реабілітації мені допоміг, наразі в мене вже немає приводів час від час викликати «швидку».
Ігор Котелянець: Романе, ти родом з Харківщини, проте наразі мешкаєш у Київській області. Чому ти вирішив переїхати?
Роман Терновський: Допомогла випадковість: я знаходився на реабілітації в Києві, і коли вийшов, як раз почався карантин, тому я не міг дістатися додому. Але мені допомогли волонтери з житлом в Києві, і поки що я тут в лишаюся.
Ігор Котелянець: Що ви плануєте далі?
Роман Терновський: Я працював ріелтором, тому і зараз намагаюся працювати у цій сфері, але ринок нерухомості зупинився. Тому я наразі в пошуках різних варіантів роботи, які пов’язані з продажами.
Ісмаїл Рамазанов: У мене ситуація склалася трохи краще: волонтерка Наталія Лютікова, яка нам із Романом допомагає із житлом у Києві, познайомила зі своїми друзями-волонтерами. Це родина Наумових – Ірина та Олексій, і це фантастичні люди. Вони теж кримчани і добре знають — як це, коли тебе позбавляють волі і батьківщини.
Ігор Котелянець: Ісмаїле, ти вже рік не живеш в Криму. У тебе також є відчуття, що все це дуже і дуже тимчасово?
Ісмаїл Рамазанов: Я живу надією на повернення на батьківщину. Людина тільки так може вижити. Можливо, це неправильно, можливо, треба усвідомити, що пройде багато часу, перш ніж звільнять Крим. Але якщо ми будемо про це хоча б казати, час сплине набагато швидше і звільнення відбудеться раніше.
- Я живу надією на повернення на батьківщину
Ігор Котелянець: Ти не хочеш тут якось вкорінюватися?
Ісмаїл Рамазанов: Кажуть: «Якщо ти хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани». Я не планую, я покладаюся на Всевишнього, і вірю, що не потрібно буде занадто багато часу, аби повернутися до деокупованого Криму з кримськотатарським прапором, щоб обійняти своїх рідних. І в мене з собою кримськотатарський прапор, який точно буде висіти у музеї деокупації Криму, адже на ньому розписалися бійці кримські татари, які захищали Україну на сході.
Ігор Котелянець: Багато кримських татар воюють на сході України? Ти спілкуєшся з ними?
Ісмаїл Рамазанов: З деякими я спілкуюся, і це найкращі сини наших народів. Для мене як для політв’язня є три категорії людей, яких я буду підтримувати і захищати до кінця свого життя: це воїни, які захищають честь і гідність нашої країни, це волонтери, які допомагають нашим воїнам, та політв’язні, більшість з яких знаходяться наразі у полоні.
Ігор Котелянець: Що ви думаєте про політичні події в Україні?
Роман Терновський: Коли мене заарештували, то Україна була одна, а коли я повернувся, вона стала іншою. І є чітке розуміння, що відбувається реванш проросійських сил. Ми це бачимо, відчуваємо і це нас непокоїть. Адже те, що зараз відбувається, має великий вплив на майбутнє. А мені зовсім не хочеться, щоб тут панувала Москва.
- Мені зовсім не хочеться, щоб тут панувала Москва
Ігор Котелянець: Кого ти вважаєш проросійським: президента, його оточення, міністрів, якихось чиновників?
Роман Терновський: Це дії влади, які несуть за собою послідовність, направлену до Кремля. І це дуже непокоїть. Розуміння того, що в нас може виникнути Радянський Союз №2, перезавантаження, викликає негативну реакцію.
Ігор Котелянець: Що українська влада має зробити, аби переконати людей у тому, що вона працює в інтересах України, а не в інтересах інших держав?
Роман Терновський: По-перше, скасувати свої закиди на мову. По-друге, дуже напружують ці акції Шарія, на яких присутні люди, які просто не розуміють, що відбувається. Вони не спілкувалися з ФСБшниками під впливом електорошокера.
Питання від слухача Олександра: Як ви ставитеся до того, що ми віддали під час обміну терористів і «беркут», що розстрілював людей на Майдані?
Ісмаїл Рамазанов: По-перше, я впевнений, що наші правоохоронні органи все, що потрібно, отримали вже від цих громадян. Так, вони не були засуджені за свої вчинки, але кожен наш звільнений громадянин – це безцінне життя. Звільнення навіть одного громадянина – це вже досягнення, я підтримую будь-кого, хто визволяє наших хлопців. Вважати це зрадою? Я вважаю, що ми віддали за безцінне непотріб.
- Звільнення навіть одного громадянина – це вже досягнення, я підтримую будь-кого, хто визволяє наших хлопців
Роман Терновський: По-перше, кого обмінюють? Реальних терористів. На кого? Кажуть – там є наркомани чи ще хтось. Але це теж громадяни України. Проте варто додати, що механізм обміну жодним чином не відпрацьований, його просто немає.
Ісмаїл Рамазанов: Тут згоден, що влада має розставити пріоритети. Перш за все, повинні звільняти військових, які з 2014 року знаходяться ще і досі у полоні. У другу чергу слід звільняти активістів, а вже потім – всіх інших громадян. У мене велике питання – чи проводиться зараз така робота.
- Перш за все, повинні звільняти військових, які з 2014 року знаходяться ще і досі у полоні. У другу чергу слід звільняти активістів, а вже потім – всіх інших громадян
Ігорю, ми звами декілька разів були під Офісом президента, вимагали, щоб до нас вийшли хоча б представники Офісу. Але родичів політв’язнів і полонених не хочуть навіть вислухати. І це за часів вже Зеленського. Це неприпустимо. Мене це бентежить, і я вимагаю від Офісу президента, щоб велась така робота.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
Програма виходить за підтримки Посольства США в Україні. Думки учасників програми можуть не збігатися з офіційною позицією Посольства США
