Для можливості анонімно висловитись про домашнє насильство в Україні запустили онлайн-щоденник «Мені здається»

Для можливості анонімно висловитись про домашнє насильство в Україні запустили онлайн-щоденник «Мені здається»

В Україні запустили анонімний онлайн-щоденник «Мені здається», де постраждалі від домашнього насильства можуть розповісти свою історію та звернутися за допомогою.

За інформацією Програми розвитку ООН, в Україні від домашнього насильства потерпають близько одного мільйона восьмиста тисяч людей. Тобто, аби вмістити усіх постраждалих знадобилося б щонайменше 25 стадіонів «Олімпійський».

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

Задля того, аби люди, які зазнають чи зазнавали насильства вдома, могли виговоритись, запустили проєкт, що називається «Мені здається».

«Мені здається, більше не стане сил терпіти. Мені здається, мене принижують. Мені здається, мене занадто контролюють. Мені здається, мене постійно знецінюють. Мені здається, мене зневажають. Мені здається, я постійно перебуваю у стресі…», — якщо у цих словах ви впізнали себе, то вам не здається.

Сайт «Мені здається» створений зусиллями Фонду «Маша», його нещодавно заснувала Марія Єфросініна, Інституту когнітивного моделювання і товариства Червоного хреста в Україні. Цей онлайн-щоденник дає можливість вільно сказати про проблему, адже є анонімним, розповідає Світлана Панькова, проджект-менеджерка Інституту когнітивного моделювання:

«Будь-хто може написати свою історію. При цьому ми забрали можливість коментування, аби не було нічого на кшталт чия історія гірших, аби не писали нічого поганого аби «не добивати» потерпілих. Будь-хто може висказатись. Зараз ми працюємо над тим, щоб людей, які в кінці пишуть: «Що мені робити?», ми могли направляти до наших психологів з платформи Tell-me, де надають три безкоштовні консультації».

Сайт запустили увечері 3 лютого, за два дні його відвідали 6 тисяч користувачів. Найбільше, очікувано, з України, але також з Польщі, Сполучених Штатів, Росії, Німеччини та Нідерландів. І уже надіслали 61 історію.

Історій, написаних дітьми, поки не було. Тобто, за стилем письма такого ще не ідентифікувала. Але у багатьох історіях є відсилки до насильства у дитячому віці:

«Нам хочеться з однієї сторони, щоб люди виговорились, але з іншого боку це означає, що масштаби проблеми все ж великі. Люди в принципі відкрито дуже бояться розказувати, але ми переживали, що вони навіть анонімно не захочуть розказувати. Все-таки це ретравматизація якась, також у нас в країні ще є недовіра до інших людей, до поліції, до усіх, хто може їм допомогти. Нам хотілося, щоб люди писали, але такого, що буде така кількість історій, ми не очікували».

Щоб поділитися своїми думками потрібно натиснути кнопку «Написати історію»:

«Там всього лише два пункти: поля для заголовку та тексту самої історії. Люди також залишають свою електронну пошту, з припискою, що « ви готові і не проти, щоб ми могли з вами зв’язатися, залишайте контактну інформацію». Тобто, вони можуть залишити свій e-mail або ні. І є пункт, який потрібно вибрати, ми за ним фільтруємо, яке саме насильство: економічне, фізичне, сексуальне чи психологічне».

Поки що на платформі переважають історії про психологічне:

«Тому що, бачите, сексуальне насильство є автоматично і фізичним, і психологічним».

У нас є така теза – зізнання у проблемі це перший крок до її зцілення. Тобто, нам просто треба був майданчик, де люди могли б виговоритися. Це по-перше. А по-друге, аби вони могли почитати історії інших. Аби не зачинялися у себе в кімнаті і не думали, що вони самі такі, що вони страждають і це лише їхня проблема. Насправді це проблема цілого суспільства. У нас не звертають на це увагу, вважають це несерйозним, у нас до сі кажуть «сама винна» і все таке. А зараз навіть мої друзі, які прочитали ці історії, кажуть, що як можна було такого не помічати, невже настільки страшні історії десь близько, невже це пишуть реальні люди».

Історії, що надходять, перевіряють на правдивість: чи не скопійовані вони з іншого джерела і чи не занадто поетично написані, також – на наявність нецензурної лексики.

Крім того, на платформі можна знайти контакти спеціальних служб, де вам можуть надати необхідну допомогу. Для цього треба натиснути позицію «Твоя допомога».

Загалом цей анонімний онлайн-щоденник є першим кроком просвітницької кампанії яка називається суголосно «Мені здається». Цього року у її межах також заплановано запуск просвітницького Viber-каналу Stop Abuse, онлайн-курсу від психіатра Спартака Субботи та вихід його авторської книги про домашнє насильство.

Наголошуємо, що у насильстві винна лише одна людина — агресор. І ніколи — потерпілий чи потерпіла.

Мар’яна Чорнієвич, Громадське радіо

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Для можливості анонімно висловитись про домашнє насильство в Україні запустили онлайн-щоденник «Мені здається»
0:00
/
0:00

Останнi новини