До такого популізму не вдавалися ні Лукашенко, ні Путін, ні Назарбаєв — юрист про скасування депутатської недоторканності

До такого популізму не вдавалися ні Лукашенко, ні Путін, ні Назарбаєв — юрист про скасування депутатської недоторканності

Доторкана недоторканність: що означають запропоновані президентом Володимиром Зеленським зміни до Конституції України?

Про це поговорили з експертом Асоціації українських правників з конституційного та виборчого права, кандидатом юридичних наук Миколою Марченком.

Президент Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроекти, якими вносяться зміни до Конституції України, зокрема законопроект про скасування депутатської недоторканності, який на пленарному засіданні 3 вересня був прийнятий – за нього проголосували 373 депутати.

Що депутатська недоторканність означає для самих депутатів, для політичних сил, парламентаризму та для виборців?

В нинішніх умовах зняття недоторканності є популізмом. Тому що ми повинні враховувати те, що ми сьогодні маємо монобільшість у парламенті однієї політичної партії, коли одна політична партія може приймати все, крім змін до Конституції самостійно. Ми маємо контроль однієї політичної партії над законодавчою, виконавчою гілками влади і правоохоронною системою. В цій ситуації загострюється питання гарантії депутатської діяльності для представників демократичної опозиції.

Депутатська недоторканість – це один  з видів парламентської діяльності, які покликані не створити з депутата якоїсь особливої людини, яка має привілеї щось таке робити, що не може робити якийсь звичайний громадянин, вона покликана дати депутату захист від втручання в його діяльність і покликана забезпечити йому політичну свободу. Питання полягає в тому, який обсяг недоторканності повинен мати депутат для такої своєї депутатської діяльності. Депутатська недоторканість в тому вигляді, в якому вона в 1996-му році потрапила в Конституції України, це певний пострадянський витвір, який не відповідає практиці країн сталої демократії. В такому вигляді недоторканість переважно зустрічається в пострадянських країнах, а також в Боснії, Болгарії, Румунії, Сербії. Однак слід відзначити, чому у 1996-му році Верховна Рада України проголосувала саме за такий варіант депутатської недоторканості, а не за європейські практики – обмеженого депутатського імунітету. Тому що депутати зважали на рівень розвитку судової і правоохоронної системи. Відповідно, голосуючи за депутатську недоторканість в нинішньому вигляді, тоді творці Конституції фактично убезпечили проєвропейських депутатів від втручання з боку адміністрації президента Леоніда Кучми. Таким чином депутатська недоторканість забезпечила парламентаря від свавільного втручання з боку виконавчої влади або президента.

Це означає наступне: якщо опозиційний депутат, наприклад, вносив проект закону, яким обмежував повноваження глави держави по призначенню голів районних і обласних адміністрацій, де він зазначав, наприклад, спеціальну юридичну освіту, то якби не було депутатської недоторканості, то ручна прокуратура, ручне Міністерство внутрішніх справ, СБУ могли б втручатися в діяльність цих депутатів для того, щоб депутат відкликав свою законодавчу ініціативу. Власне, в 1996-му році такі речі щодо втручання в діяльність депутатів і породили те, що на конституційному рівні треба було закріпити депутатську недоторканість на постійних основах. Цей імунітет зробив з депутатської недоторканості привабливий для криміналітету, привабливий для різних осіб сумнівної репутації, через що вони йшли в парламент. Однак, слід відзначити, що ключовим аспектом депутатської недоторканості було те, що її зняття потребувало двох речей: європейський підхід, тобто перехід до обмеженого імунітету, питання забезпечення ефективної реформи судової і правоохоронної системи, їх деполітизація. Тому що поки є політичний вплив на судову і правоохоронну систему, нам доводиться шукати який квазі-механізм, невідомий для країн сталої демократії, для забезпечення політичної свободи.

Чим була важлива депутатська недоторканість?

Якби в депутатів під час, наприклад, Революції Гідності не було недоторканності, дії правоохоронних органів по відношенню до протестувальників на Майдані, особливо в перші дні, могли б бути набагато жорсткішими, і протестувальники могли б не утриматися на території Майдану Незалежності та Європейської площі. Депутатський імунітет у вигляді недоторканості дозволяв депутатам жорстко себе поводити із представниками правоохоронних органів, і навіть часто впливав на можливості захисту інших протестувальників під час цього. Наприклад, та ж Леся Оробець, Олег Медуниця, Андрій Парубій під час Майдану, завдяки своєму депутатському імунітету врятували від затримання «Беркутом» чи іншими підрозділами міліції кілька десятків людей. Завдяки цьому витримали намети з 1 по 3 грудня. Тому що депутати оголосили їх депутатськими приймальнями і була недоторканість. А ми знаємо, що депутатська недоторканість не дозволяла навіть обшук чинити без відповідного дозволу.

Якби не депутатська недоторканість, то правоохоронні органи просто б паралізували діяльність тих народних депутатів України, які, наприклад, виступали за реформу національної поліції. Тобто правоохоронні органи у Верховній Раді V, VI скликання постійно й так тероризували тих народних депутатів, які подавали ініціативи реформувати поліцію або прокуратуру. Або так це було з депутатами з комітету національної безпеки і оборони VIII скликання, якщо вони подавали ініціативу реформувати Службу безпеки України і Службу зовнішньої розвідки. Закон України про національну безпеку минулого літа був прийнятий фактично попри великий тиск профільних установ, і вони в цьому тиску не завжди грали по-білому, але наявність депутатської недоторканості не дозволяла їм застосувати репресивні методи.

Сказати, що депутатська недоторканість не дозволяла притягти депутата до кримінальної відповідальності, не можна. Адже, якщо був суспільний резонанс, як з депутатом Лозинським, Верховна Рада дала 355 голосів за зняття з нього недоторканості. І комітет вивчав питання по зняттю недоторканості з Лозинського аж чотири дні. Тобто сказати, що депутатська недоторканість дозволяла Лозинському вчиняти відверто протиправні дії, не можна.

В якому вигляді має бути депутатська недоторканість?

Відмовлятися від депутатської недоторканості в цьому вигляді потрібно було однозначно, але треба було переходити до польської практики, де депутат мав би бути захищений щодо всього обсягу своєї парламентської діяльності. Якщо це позапарламентська діяльність – якщо депутат збив когось на машині, чи вбив когось – це інше питання, але щодо парламентської діяльності він мав бути повністю захищений. А положення статті 80, в якій викладуть після підписання закону про внесенні змін до Конституції Володимиром Зеленським, є чи не найменш вузьким парламентським імунітетом, який існує в конституціях країн Європи. Тобто це популізм такого рівня, до якого не дійшов ні Лукашенко в Білорусі, ні Путін в Росії, ні Назарбаєв свого часу в Казахстані.

А якщо казати про цей проект закону №7203, то він був розроблений ще в часи Петра Порошенка, проходив конституційну комісію, в якій цілий ряд фахівців з права і народних депутатів виступали проти цього проекту. Він був внесений з політичних мотивів.

Чого відтепер можна чекати депутатам?

Повноцінно це запрацює після внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України і закону України про статус народного депутата, тобто десь в лютому-березні.

Відтоді:

  • Кримінальне провадження може розпочати будь-який слідчий правоохоронного органу;
  • Депутат може бути заарештований одразу, без згоди парламенту;
  • Арешт, притягнення до відповідальності і проведення обшуків.

Тобто де-факто в даному випадку в умовах нереформованої правоохоронної системи правоохоронні органи отримують можливість навіть торгувати питанням втручання в депутатську діяльність.

Повну розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі.

До такого популізму не вдавалися ні Лукашенко, ні Путін, ні Назарбаєв — юрист про скасування депутатської недоторканності
0:00
/
0:00

Останнi новини