Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук

У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» поговорили про гібридну депортацію кримських татар, яку проводить окупаційна влада в анексованому Криму, а також про акцію родичів політв’язнів Кремля.

18 травня ми відзначали роковини з часу депортації кримських татар з півострова Крим у 1944 році. З цього приводу проводилися всілякі акції, а 21 травня Центр громадянських свобод провів міжнародний онлайн-форум також присвячений депортації, але вже сучасній її формі. Він називається «Втілення Кремлем гібридної депортації в Криму. Національні чистки та політичні репресії».

Що обговорювалося на цьому форумі, ми дізнавалися в голови правління Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук.

Про форум та депортацію

Ігор Котелянець: Що ж таке ця гібридна депортація і як це відбувається зараз щодо кримських татар в окупованому Криму?

Олександра Матвійчук: Гібридна депортація — це не просто метафора, це та реальність, в якій живуть кримські татари, проукраїнські активісти та всі незгодні з окупаційною політикою Криму. Це реальність, яка змушує людей існувати в системі політичних репресій і невідворотного покарання за інакодумство. Вона штовхає людей виїжджати з півострова, рятуючи свою свободу, рятуючи здоров’я і здоровий глузд своїх дітей від мілітаризації, іноді навіть рятуючи своє життя.

Ігор Котелянець: Що є результатом цього обговорення? Можливо, ви пропонуєте якісь варіанти, як можна впливати на цю проблему. Та чи і сьогодні продовжується ця депортація?

Олександра Матвійчук: Ми познайомили між собою правозахисників із Парижу, Берліну, Сімферополя, Вашингтону, Москви, які працюють з тематикою протидії переслідуванням в окупованому Криму, але чомусь раніше між собою не перетиналися. Звичайно, питання, які ставилися на форумі, складні й простих відповідей на них немає. Але три такі речі можна назвати.

Перше. Всі учасники зійшлися на тому, що немає ідеальної стратегії. Ба більше, міжнародні організації у цій ситуації неефективні, тому треба пробувати нове і створювати нові варіанти вирішення. Але цю стратегію треба мати.

Друге. Не треба чекати допомоги міжнародної спільноти, ніхто не буде допомагати тим, хто сам не бореться.

Третє. Це про солідарність. Виклик, з яким зіштовхнулася Україна, такий, що потребує допомоги, звучання міжнародної спільноти і прояву міжнародної солідарності.

Ігор Котелянець: Чи є ув’язнення кримських татар, а потім їх переслідування після звільнення також ознакою політичної депортації?

Олександра Матвійчук: Тут просто дуже мало статистики. Подивіться на ці шість років: дуже мало звільнених кримських татар, які пробували повернутися назад на півострів.

Ігор Котелянець: Упродовж цього форуму ви також говорили, що Україна збирається впровадити нові міжнародні санкції проти росіян. Що це за санкції, хто їх буде впроваджувати, коли й проти кого?

Олександра Матвійчук: Річ у тому, що минулого понеділка у Конгрес США внесли новий законопроєкт. Він звертає увагу на незаконність практики переслідування російською владою правозахисників, журналістів, активістів. Він також заохочує застосування «акту Магнітського», тобто санкцій до російських офіційних осіб, які причетні до фабрикації політичних справ.

Тут складно сказати, чи він пройде і коли цей законопроєкт буде ухвалено. Адже очевидно, що Конгрес США не засинає з думкою про Україну. Проте це позитивний знак того, що є активні американські парламентарі, які тримають руку на пульсі і яким справа кримських політв’язнів і політв’язнів РФ не байдужа.

Ігор Котелянець: Я так розумію, що у вашої організації складений власний список злочинців, які чинили певні злочини проти політичних в’язнів та заручників на Донбасі. Цей список ви будете передавати й слідкувати, щоб проти цих людей вводили санкції?

Олександра Матвійчук: Я знаю, що такі списки складали організації-партнери. Ми дійсно знаємо таких людей, але чому ми це не просуваємо? Тому що постає питання — кого торкаються ці санкції. Якщо вони торкаються звичайного слідчого в Криму, який ніколи не мріяв поїхати в Америку, в якого немає грошей та в якого не навчається там родина, то він ці санкції на собі не відчує. Думаю, таких звичайних виконавців російська влада показово буде нагороджувати, коли їх будуть вносити у санкційні списки. Нас цікавлять голови ФСБ, судді, які займаються важливі посади і мають величезні статки, люди, які віддають накази й створюють оцю політичну систему переслідувань.

Ігор Котелянець: Ваша організація стала ініціатором петиції, яка закликає звернути увагу на становище ув’язнених людей у тюрмах Російської Федерації, де вирує коронавірус. До кого ця петиція і який спосіб порятунку політв’язнів Кремля ви пропонуєте? Та яким чином можна долучитися до підтримки цієї петиції?

 Олександра Матвійчук: Ми всіх закликаємо витратити три хвилини свого часу, дві з яких підуть на те, щоб знайти нашу сторінку у Facebook, там головний пост – ця петиція. Це життєво необхідно для успіху наших адвокаційних дій, які прямо зараз ми та багато інших організацій проводять в Раді Європи, в ЄС, в ОБСЄ, в ООН і окремих країнах. Нам там прямо говорять: «У людей немає інтересу до цієї теми». Ця петиція – індикатор, наш спосіб показати, що інтерес у людей є, що десятки тисяч хочуть, щоб міжнародні організації активізувалися і почали щось робити. Але проблема у тому, що не підписують десятки тисяч людей. У нас кожного дня йде по 200 підписів, хоча я переконана, що людей, яких турбує ця проблема, набагато більше.

Про Сервера Мустафаєва

На цьому форумі, присвяченому сучасній депортації кримських татар, брала участь і Майє Мустафаєва, дружина кримського правозахисника Сервера Мустафаєва, якого ув’язнили в Криму у 2018 році. Це активна людина, яка знана своєю позицією і своїми мирними акціями проти окупації Криму. Серверу Мустафаєву інкримінують участь в діяльності терористичної організації й спробі повалення конституційного ладу РФ. У політв’язня четверо малолітніх дітей і йому загрожує близько 20 років позбавлення волі. Ми спитали в Майє, чи є зв’язок із Сервером і як він себе почуває.

Майє Мустафаєва: Останній раз новини про Сервера ми дізнавалися в адвокатки, яка на початку квітня була в СІЗО. Їхня зустріч тривала 15-20 хвилин, тому розгорнутої інформації ми не отримали. Але це було як раз після його одужання. Він дуже серйозно хворів, два тижні трималася температура, і, як казала адвокатка, він дещо схуд. Ми не можемо стверджувати, що це був коронавірус, але всі симптоми вказували саме на це. Два тижні в нього був кашель із задухою, головний біль, біль у грудній клітині, але всі ці дні він відвідував судові засідання.

З 18 травня вже тривають судові засідання. Ми не можемо поїхати до Ростова у зв’язку із ситуацією, яка склалася – ні на суди, ні на побачення. Останній раз на побаченні ми були у березні.

Сервер Мустафаєв

Ігор Котелянець: Чи сподівається Сервер на обмін, чи він щось говорить про це?

Має Мустафаєва: Сервер завжди налаштований оптимістично. Він — людина, яка завжди рухається вперед. Щодо обмінів він знає, що на все воля Всевишнього. Ми робимо все, що від нас залежить, але тільки Господь знає, чи це відбудеться. У своїх листах він пише, що йому не потрібна свобода за будь-яку ціну.

Ігор Котелянець: Скажіть, а ви хоча б теоретично допускаєте, що після звільнення вам із Сервером доведеться переїхати на материк?

Має Мустафаєва: Як каже Сервер, він переїде на материк, якщо тільки його силоміць депортують. Він завжди повторює, що Крим – це його дім, і буде наполягати на тому, щоб жити в себе на батьківщині – у Криму.

Адреса для листів для Сервера Мустафаєва розміщена на сайті Об’єднання родичів політв’язнів Кремля. Про його життя в камері він написав щоденник, днями його презентувала правозахисна організація «КримSOS».

Про акцію родичів політв’язнів під Офісом президента

21 травня під Офіс президента з’їхалися родичі політичних в’язнів Кремля з усієї України. Що вони вимагали й чого досягли, ми розпитали в тітки політв’язня Олександра Шумкова — Людмили Шумкової, яка спеціально приїхала з Херсону, щоб взяти участь у цій акції.

Акція під ОП Фото/Радіо Свобода

Ігор Котелянець: Які вимоги ви озвучували та чи задоволені результатом?

Людмила Шумкова: Під час карантину ми розпочали флешмоб у Facebook – «Президенте, поговорить з нами». Оскільки довгий час Офіс президента не реагує на наші звернення, а родичі хотіли б знати, на якому етапі перебуває процес перемовин, чи вони взагалі відбуваються. 21 травня матері, дружини, брати політв’язнів вийшли до Офісу президента.

До нас вийшов представник канцелярії для того, щоб забрати підготовлене звернення з питанням, чи будуть звільненні наші рідні і що в цьому напрямку відбувається. Сказати, що ми дуже задоволені, ми не можемо, адже не сталося того, що ми очікували від Офісу президента.

Акція під ОП Фото/Радіо Свобода

Ігор Котелянець: Тобто ні президент, ні Андрій Єрмак до вас не вийшов?

Людмила Шумкова:Ні представник Офісу президента, ні навіть прессекретар до родин не вийшли. Хоча ми приїхали з різних регіонів. Це дуже прикро, що президент чомусь ігнорує наші родини.

Ігор Котелянець: Я знаю, що після акції ви пішли на зустріч до Людмили Денісової.

Людмила Шумкова: Так, це було таке спонтанне рішення, але попри це, нас прийняли. І на наш флешмоб «Президенте, поговоріть з нами», відреагував Офіс омбудсмена, а не Офіс президента. Людмила Леонтіївна готова підтримувати нас у нашій боротьбі. І ми хотіли б звернутися до президента з тим, щоб Людмилу Денісову включили у переговорний процес у Тристоронній контактній групі.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Програма виходить за підтримки Посольства США в Україні. Думки учасників програми можуть не збігатися з офіційною позицією Посольства США

картинка до дисклеймера

Гібридна депортація штовхає людей виїжджати з окупованого Криму – Матвійчук
0:00
/
0:00

Останнi новини