Хто і як в парламенті намагається «відмотати реформи»

Скасувати медичну реформу, реформу прокуратури, змінити мовний закон — лише декілька ініціатив, які лунали протягом попередніх тижнів і навіть розглядалися на комітетах парламенту.  

Після втечі Віктора Януковича нова на той час українська влада почала помалу провадити реформи у різних сферах і рухатися до «європейських стандартів». Реформаторські потуги мали як своїх прихильників, так і противників.

Частина запроваджених у попередні роки реформ — були прямими вимогами наших західних партнерів з Європейського Союзу та Міжнародного валютного фонду. Вони ж допомагали їх втілювати і навіть виділяли на них кошти. Від успішності та незворотності вже розпочатих  реформ — залежить подальша фінансова підтримка України з боку партнерів.

Та останніми місяцями дискусії щодо відмови від вже запроваджених реформ значно пожвавилися, а деякі політики для цього роблять цілком реальні кроки. І це явище набуває масовості. 

Громадське радіо розповідає про те, хто і які реформи намагається скасувати.

Закон про мову

Навесні попереднього року Верховна Рада ухвалила закон про мову. Документ регламентує використання української мови в публічній сфері, політиці, засобах масової інформації, книговидавництві, науці тощо.

Закон визначає, що освітній процес повинен відбуватися українською мовою. Але відповідно до освітньої програми одна або декілька дисциплін можуть викладатися двома чи більше мовами — державною, англійською або іншими офіційними мовами Європейського Союзу. А представники нацменшин, мови яких є офіційними в ЄС — мають змогу продовжувати навчання рідною мовою до 2023 року, якщо вони почали своє навчання до 2018 року.

Це означає, що всі нові школярі з цього року будуть навчатися українською мовою, з можливістю дублювання деяких предметів англійською чи мовами Євросоюзу, але не російською.

Змінити цю норму, щоб дозволити навчання російською спробував народний депутат фракції «Слуга народу» Максим Бужанський. Відповідний законопроект він зареєстрував ще восени попереднього року.

Депутат пропонував скасувати «дискримінаційну норму, яка надає привілейований стан мовам національних меншин, які відносяться до країн Європейського Союзу». В такий нехитрий спосіб він намагався прирівняти російську мову до мов країн ЄС, по суті дозволивши викладання російською до 2023 року.

Попереднього тижня попри карантин, народні депутати зібралися на засідання комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, де розглянули ініціативу. Більшість членів комітету назвали цю ідею продовженням «насильницької русифікації». В результаті документ достатньої підтримки для подальшого розгляду не отримав.

А вже попереднього понеділка в тексті законопроекту, який зараз напрацьовується парламентом для мінімізації негативних наслідків для економіки через пандемію коронавірусу, з’явилися норми, якими пропонувалося зменшити квоти української мови в ЗМІ.

До того ж документ пропонував зупинити норму закону про кінематографію, яка забороняє демонструвати фільми, спрямовані проти незалежності України і поширюють російську або комуністичну пропаганду, принижують українську націю чи мову.

«Вочевидь, саме українська мова заважає подолати коронавірус», — іронізували в соцмережах деякі депутати.

Ці поправки в «антикоронавірусний» законопроект були подані від імені комітету гуманітарної та інформполітики, який очолює «Слуга народу» Олександр Ткаченко. Втім, засідання комітету, на якому депутати узгоджували ці норми — не відбувалося.

Після розголосу, керівники фракцій домовилися, що їх з «антикоронавірсного» законопроєкт виключать.

Медреформа

З 1 квітня має розпочатися другий етап медичної реформи. Його ідея полягає в тому, що пацієнти зможуть вільно обирати лікаря і медзаклад, в якому надаватимуться послуги вузькопрофільних спеціалістів – гематологів, ендокринологів тощо.

Обирати можна буде серед тих лікарів і закладів, які підписали угоду з Національною службою здоров’я (НСЗУ). Направлення до відповідного фахівця буде надавати сімейний лікар, з яким підписана декларація. Сплачувати послуги буде НСЗУ, але лише у випадку направлення від сімейного лікаря і за умови, що медзаклад, куди направили пацієнта — має договір з НСЗУ.

Скасувати медреформу нещодавно намагалися депутати «Опозиційної платформи — За життя»: Наталія Королевська, Юрій Солод, Нестор Шуфрич, Василь Німченко, Вадим Рабінович, Михайло Макаренко, Юрій Бойко, Юлій Іоффе, Віталій Борт та Сергій Ларін.

Вони зареєстрували в парламенті законопроєкти та постанову, якими пропонувалося скасувати медичну реформу, включно з її другим етапом. Натомість пропонувалося відновити Державну санітарно-епідеміологічну службу, підвищити зарплати медпрацівникам та не допустити дефіциту ліків.

Ці документи розглядав парламентський комітет здоров’я нації. На засіданні був присутній навіть міністр охорони здоров’я Ілля Ємець. Після обговорень 9 з 10 членів комітету включно з головою Михайлом Радуцьким проголосували за відхилення законопроєктів про скасування медреформи.

Реформа прокуратури

Восени 2019 року парламент схвалив реформу прокуратури, яку запропонував президент Володимир Зеленський. Вона передбачала реорганізацію Генпрокуратури в Офіс генпрокурора. Всі прокурори перед початком роботи в реорганізованій структурі пройшли переатестацію – в результаті відсіяли близько 60% співробітників.

Перед відставкою попереднього генпрокурора Руслана Рябошапки багато політиків називали очищення прокуратури від скомпрометованих кадрів одним із його досягнень. Зараз же триває етап переатестації прокурорів в регіонах.

Крім переатестації реформа передбачає і зниження максимальної чисельності органу з 15 до 10 тисяч співробітників, збільшення посадових окладів, обмеження премій та реорганізацію регіональних прокуратур. Реформу схвально оцінювали представники країн Великої сімки, коли зустрічалися з Рябошапкою.

Попереднього тижня група з 50 народних депутатів подали звернення до Конституційного суду з вимогою визнати реформу незаконною. Понад 40 підписантів подання – депутати “Опозиційної платформи За життя”, решта підписів – декілька депутатів “Батьківщини” та позафракційних.

Парламентарі посилаються на те, що переатестація відбувається на підставі спеціального закону, що спричиняє правовий дуалізм – приміром підстави для звільнення прокурорів містяться у спецзаконі і законі про прокуратуру. Тепер Конституційний суд має  визначатися чи зупиняти реформу.

Люстрація 

Восени 2014 року Верховна Рада на вимогу громадськості, яка люструвала чиновників президента-втікача Віктора Януковича у сміттєвих баках, ухвалила закон про очищення влади. Він заборонив багатьом категоріям державних клерків, які щонайменше рік працювали при владі Януковича обіймати державні посади.

Попри народну підтримку, багато хто тоді вказував на юридичну недосконалість документу, мовляв, він порушує права людей, які потрапляють під його дію. Втім, процес люстрації тоді вдалося запустити і ті хто працював при Януковичі почали позбавлятися державних посад. На сьогодні в люстраційному реєстрі Мін’юсту перебуває 894 людини.

Скасувати люстрацію намагалися  ще в 2015 році народні депутати «Опозиційного блоку». Вони подали звернення до Конституційного суду з вимогою розглянути законність люстрації.

Крім депутатів обійти люстрацію намагалися і чиновники, які потрапили під дію закону про очищення влади. Вони позивалися в суди з вимогою компенсацій за звільнення і намагалися поновитися на посадах. Восени 2019 року п’ятеро люстрованих чиновників виграли справу проти України в Європейському суді з прав людини. Суд визнав, що український закон про очищення влади не відповідає Конвенції про захист прав людини та порушує права посадовців.

Тим часом Конституційний суд України і досі розглядає законність люстрації. Розмови про скасування закону активно пожвавилися протягом останнього року. Влітку про це говорили, коли на той момент новообраний президент Володимир Зеленський призначив очільником Адміністрації президента Андрія Богдана, який працював в уряді Миколи Азарова і підпадав під люстрацію.

Востаннє активно обговорювали можливість скасування люстрації напередодні відставки уряду Олексія Гончарука. Тоді в кулуарах парламенту ходили чутки, що очолити новий уряд може Сергій Тігіпко, який також підпадає під люстрацію, бо працював в уряді Азарова міністром соцполітики. Однак в березні Конституційний суд жодного рішення щодо закону про люстрацію не ухвалив.

Зараз найчастіше закон про очищення влади критикує Андрій Портнов, який працював в адміністрації Януковича.

Амністія учасників Євромайдану

Дотичною до люстрації є тема амністії учасників Революції Гідності. В 2014 році Верховна Рада ухвалила закон, який мав убезпечити від переслідувань активістів, котрі брали участь в акціях протесту.

Останнім часом в публічній площині з’явилися дискусії щодо необхідності відміни цього закону. Перебуваючи на посаді очільниці Державного бюро розслідувань, яке займається розслідуванням справ Майдану, Ірина Венедіктова заявила про те, що амністію учасників Євромайдану варто скасувати. Це ж вона повторила під час призначення її генпрокуроркою.

«Це якраз задача Верховної Ради — приводити законодавство у відповідність. Такого бути не може, коли ми тут — білі і пухнасті, а тут — ми якийсь результат вимагаємо», — зверталася до депутатів Венедіктова, маючи на увазі, що правоохоронці і євромайданівців мають бути в рівних умовах перед законом.

Таку ініціативу активно підтримують колишні соратники президента-втікача Віктора Януковича – Андрій Портнов, Олена Лукаш, Олександр Клименко.

Попередній генпрокурор Руслан Рябошапка назвав подібну ініціативу “безглуздою ідеєю”. Проти також виступали депутати “Голосу”, “Європейської солідарності”, “Батьківщини” та частина “Слуг народу”.

Незалежність НАБУ

У 2015 році запрацювало Національне антикорупційне бюро, яке покликане розслідувати корупційні злочини найвищих державних посадовців. Правоохоронний орган розпочинав свою роботу за підтримки західних партнерів, а його створення було однією з умов кредитування України.

Відповідно до західних стандартів НАБУ створювалося як незалежний правоохоронний орган, максимально убезпечений від зовнішніх впливів. Так, наприклад, процедура звільнення директора бюро доволі складна – його можуть звільнити через кримінальний злочин, доведений вироком суду, у випадку несплати аліментів або через незадовільний висновок аудиту діяльності бюро.

В президентській команді незадоволені поточною діяльністю директора НАБУ Артема Ситника, тому шукають способ звільнити його. Але законних підстав для цього немає. Тому для звільнення Ситника народні депутати пропонують змінити законодавство, чим можуть порушити незалежність бюро.

Ситник через адміністративне правопорушення внесений до реєстру корупціонерів. Депутати хочуть вписати в закон корупційне адміністративне правопорушення як підставу для звільнення директора НАБУ. Подібний законопроект вже зареєстрував депутат «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко разом з колегами з «Опозиційної платформи За Життя», «Батьківщини» і групи «За майбутнє». Аналогічний законопроект написали депутати «Слуги народу» Олександр Качура та Олександр Дубінський.

Кредити МВФ

Після Революції Гідності рушієм багатьох реформ була співпраця України з Міжнародним валютним фондом. Фонд ставив умови та терміни реформ, натомість – надавав кредити для підтримки української економіки.

Наразі МВФ називає умовами продовження кредитування земельну реформу та ухвалення законопроекту про неповернення банків банкрутів колишнім власникам. Якщо Верховна Рада підтримає ці ініціативи, то Україна може розраховувати на 8 мільярдів доларів фінансової підтримки від установи та ще на 1 мільярд від Світового банку, ЄБРР та Європейського Союзу.

І якщо до запровадження карантину парламентарі повільно, але системно рухалася до відкриття ринку землі, то із законом про банки є затримки. Цей документ в першу чергу має убезпечити націоналізований у 2016 році Приватбанк від його повернення колишнім власникам – Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову.

Коли Приватбанк належав Коломойському, в 2014 році з нього вивели через кредити на компанії пов’язані з групою Коломойського близько 1,8 мільярдів доларів. Як наслідок, після націоналізації державі довелося докапіталізувати банк на близько 150 мільярдів гривень, щоб врятувати його від банкрутства.

Зараз Коломойський оскаржує в судах рішення про націоналізацію банку, щоб отримати від держави компенсацію. 

МВФ наполягає на тому, щоб парламентарі чітко прописали в законодавстві умови за яких може відбуватися компенсація. Представники фонду наполягають, що міжнародний аудит, а не українські суди, мають визначати чи було в банку достатньо капіталу на момент націоналізації, аби підтримувати свою діяльність. А які відомо, на той момент в Приватбанку бракувало 150 мільярдів.

Уряд подав до парламенту погоджену з МВФ редакцію відповідного законопроекту. Але ухвалення документ затягують народні депутати, яких пов’язують з Коломойським – Олександр Дубінський, Ігор Палиця, Ольга Василевська-Смаглюк та Олег Дунда. Кожен з них подав альтернативний урядовому законопроект. Вони мають на меті прибрати положення про міжнародний аудит.

Розгляд альтернативних законопроектів відтерміновує розгляд основного, адже альтернативні щонайменше необхідно розглянути на комітетах парламенту. А в умовах карантину депутати зараз не надто охоче збираються в стінах Верховної Ради.

Таким чином затягується виконання ключової вимоги МВФ, від якої залежить надання кредитів. Невідкладна фінансова допомога фонду зараз необхідна для підтримки України в умовах уповільнення світової економіки, а також через зрив виконання бюджету, який спричинений карантином.

Економісти вважають, що зрив програми співпраці з МВФ в поточних умовах може призвести до дефолту, який означатиме значну інфляцію та девальвацію гривні. Ідею щодо дефолту ще з минулого року лобіює Ігор Коломойський і наближені до нього депутати.

Чи вистачить депутатам голосів для того, щоб ухвалити «антиколомойський» законопроект і вберегти економіку від колапсу ми зможемо побачити на найближчому засіданні парламенту. Наразі депутати планують зібратися в неділю, хоча дату позачергового засідання вже кілька разів переносли.