Фото: "Радіо Свобода"
У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» поговорили про справу Віталія Марківа.
Гостями програми були адвокат Віталія Марківа Олександр Чабаненко та журналістка, авторка документального фільму про справу Марківа Ольга Токарюк.
Ігор Котелянець: Дуже відома справа Віталія Марківа. Це українець з такою доволі романтичною історією. Він у 13 років переїхав з України до Італії, а потім вже у свідомому віці, проживши в Італії понад 10 років, дізнавшись, що відбувається в Україні, повернувся для того, аби стати волонтером української армії. У 2017 році, коли Віталій повертався до Італії, його затримали італійські правоохоронці за підозрою у вбивстві італійського журналіста.
Україна, на мій погляд, пізно підключилася до цієї справи і почала її висвітлювати та допомагати Віталію будувати якусь позицію захисту. Буквально нещодавно МВС України провело брифінг, де навело свої докази невинуватості Віталія.
Пане Олександре, коли Віталій у 2017 році повертався в Італію, яким чином італійські правоохоронні органи взагалі дізналися, що Віталій перебував десь недалеко від італійського журналіста? І це при тому, що італійські слідчі жодного разу не були в Україні, хоча їх запрошували для того, аби встановити істину.
Олександр Чабаненко: Обвинувачення ґрунтується на двох основних джерелах. Перше — це свідчення французького журналіста, який теж був присутній там під час цих трагічних подій під Слов’янськом. Друге — стаття у газеті Італії, відповідно до якої Віталій Марків начебто дав інтерв’ю, де він нібито сказав, що давав накази обстрілювати журналістів.
Наталія Каплан: Чому судді все ж таки винесли обвинувальний вирок?
Олександр Чабаненко: Тут важко влізти в голову судді, але треба розуміти, що слухання відбувалося у місті Павія — це місто, звідки родом один із загиблих — фоторепортер Андреа Роккеллі. Це невеличке місто, де всі один одного знають. А присяжні були людьми, які знали Андреа Роккеллі або його сім’ю з дитинства.
Ігор Котелянець: Тобто спрацював скоріше емоційний фактор?
Олександр Чабаненко: Ми можемо тільки здогадуватися, але фактом є те, що обвинувачення просило для Віталія Марківа 17 років позбавлення волі, а за рішенням суду — 24 роки.
Ігор Котелянець: Часто у ЗМІ пишуть про російський слід у цій справі, що це було вигідно росіянам, аби ця справа була гучною. Чи бачите ви ці сліди, знаючи справу?
Олександр Чабаненко: Ми вважаємо, що вирок не обґрунтовується на тих матеріалах, які були доказані і виглядає упередженим. Що ж до впливу Росії на цей вирок, то тут теж ми можемо тільки здогадуватися. Але, тим не менш, Україна є в стані війни з Росією, і ми розуміємо, що ця справа могла бути показовою і створювати негативний образ України не тільки в Європі, а й в усьому світі. Тому ми можемо допускати, що країна-агресор могла долучитися до цього.
Наталія Каплан: Яка подальша ваша стратегія? Коли ви очікуєте на апеляцію і чи можуть допомогти вам ті докази, які оприлюднило МВС?
Олександр Чабаненко: Розгляд апеляції призначений на два дні — 29 вересня і 1 жовтня. Ми знаємо, що за останні місяці в Україні була проведена досить велика робота, був проведений цілий комплекс експертиз та експериментів тощо. Деякі з них були досить унікальні, принаймні для України. І головна мета була не у тому, аби знайти докази невинуватості Віталія, а знайти ті докази, які б показали реальну картину, що склалася у той трагічний день 24 травня 2014 року близько гори Карачун.
Тому ми сподіваємося, що суд, який буде незалежним, своє рішення буде ґрунтувати на доказах, а не на примарних свідченнях, і винесе рішення, що Марків невинуватий у загибелі журналістів.
Ігор Котелянець: Пані Ольго, я досі не бачив ваш фільм, і дуже сподіваюся, що в Україні ми скоро його побачимо. Розкажіть про нього, кого ви там знімали?
Ольга Токарюк: Для зйомок цього фільму ми три рази побували у Слов’янську, знайшли і взяли інтерв’ю у двох безпосередніх свідків тих подій, які були у той момент у тому рові, де загинули Андреа Роккеллі та Андрій Миронов. Це два громадянина України, яких італійські слідчі не шукали і не допитували. Тобто, у першу чергу, ми шукали людей, які зможуть нам розповісти про події 24 травня 2014-го року.
Крім того, у Слов’янську ми спілкувалися із людьми, які знали Роккеллі і Миронова, які приймали їх у себе в гостях за день до їхньої загибелі.
Ігор Котелянець: Яку участь у цьому фільми брали італійці і чи є у ньому розкриття якихось фактів, що можуть допомогти встановити істину?
Ольга Токарюк: Взагалі ідея фільму належить італійським журналістам, які перебували раніше у гарячих точках. Я долучилася, тому що я давно співпрацюю з італійськими медіа, знаю італійську мову, і я стала людиною, яка в Україні могла організувати все, що потрібно для зйомок фільму. Режисер цього фільму був здивований, що не було розслідування в Україні, яке б провели італійські слідчі чи італійські журналісти. Таку роботу, яку провели ми, взявши десятки інтерв’ю і у безпосередніх свідків, і у журналістів, які тоді працювали у Слов’янську, і у військових, досі не провів ніхто. Це безпрецедентне розслідування.
Ігор Котелянець: Коли цей фільм побачить Україна?
Ольга Токарюк: Я поки що не можу говорити про якісь конкретні терміни. Ми плануємо завершити роботу над фільмом восени, і восени він має бути. У першу чергу, він розрахований на італійську аудиторію, але, звичайно, він буде показаний в Україні. Ми будемо робити його українську та англійську версії, аби в ідеалі демонструвати його на майданчиках фестивалів міжнародного кіно.
Наталія Каплан: Вам вдалося знайти те, чого не знало слідство?
Ольга Токарюк: Так, ми знайшли цих двох безпосередніх свідків, яких не допитували італійці і які не свідчили в італійському суді. Ми першими провели випробування зброї, яка тоді була у розпорядженні Віталія Марківа, щоби зрозуміти, чи міг він із такої зброї поцілити у журналістів, як це говорить суд. Ми провели також тести видимості з Карачуна. Українські слідчі за кілька місяців провели подібні експерименти, але першими їх провели ми.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS