Марківа судили присяжні, які були особисто знайомі з загиблим журналістом Андреа Роккеллі — адвокат Віталія Марківа

У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» поговорили про справу Віталія Марківа.

• Віталій Марків — український військовослужбовець, старший сержант батальйону оперативного призначення Національної гвардії України імені генерала Сергія Кульчицького. Учасник Революції Гідності та війни на Донбасі. Громадянин України та Італії. Марківа затримали в аеропорту міста Болонья італійські правоохоронці у червні 2017 року за підозрою у причетності до вбивства італійського фотокореспондента Андреа Роккеллі та російського журналіста Андрія Миронова, які загинули внаслідок мінометного обстрілу у травні 2014 року поблизу Слов’янська. У липні 2019 року італійський суд визнав Віталія винним. Марків це рішення оскаржив. Розгляд апеляції затягнувся через пандемію COVID-19.

Гостями програми були адвокат Віталія Марківа Олександр Чабаненко та журналістка, авторка документального фільму про справу Марківа Ольга Токарюк.

Ігор Котелянець: Дуже відома справа Віталія Марківа. Це українець з такою доволі романтичною історією. Він у 13 років переїхав з України до Італії, а потім вже у свідомому віці, проживши в Італії понад 10 років, дізнавшись, що відбувається в Україні, повернувся для того, аби стати волонтером української армії. У 2017 році, коли Віталій повертався до Італії, його затримали італійські правоохоронці за підозрою у вбивстві італійського журналіста.

Україна, на мій погляд, пізно підключилася до цієї справи і почала її висвітлювати та допомагати Віталію будувати якусь позицію захисту. Буквально нещодавно МВС України провело брифінг, де навело свої докази невинуватості Віталія.

Пане Олександре, коли Віталій у 2017 році повертався в Італію, яким чином італійські правоохоронні органи взагалі дізналися, що Віталій перебував десь недалеко від італійського журналіста? І це при тому, що італійські слідчі жодного разу не були в Україні, хоча їх запрошували для того, аби встановити істину.

Олександр Чабаненко: Обвинувачення ґрунтується на двох основних джерелах. Перше — це свідчення французького журналіста, який теж був присутній там під час цих трагічних подій під Слов’янськом. Друге — стаття у газеті Італії, відповідно до якої Віталій Марків начебто дав інтерв’ю, де він нібито сказав, що давав накази обстрілювати журналістів.

Наталія Каплан: Чому судді все ж таки винесли обвинувальний вирок?

Олександр Чабаненко: Тут важко влізти в голову судді, але треба розуміти, що слухання відбувалося у місті Павія — це місто, звідки родом один із загиблих — фоторепортер Андреа Роккеллі. Це невеличке місто, де всі один одного знають. А присяжні були людьми, які знали Андреа Роккеллі або його сім’ю з дитинства.

Ігор Котелянець: Тобто спрацював скоріше емоційний фактор?

Олександр Чабаненко: Ми можемо тільки здогадуватися, але фактом є те, що обвинувачення просило для Віталія Марківа 17 років позбавлення волі, а за рішенням суду — 24 роки.

Ігор Котелянець: Часто у ЗМІ пишуть про російський слід у цій справі, що це було вигідно росіянам, аби ця справа була гучною. Чи бачите ви ці сліди, знаючи справу?

Олександр Чабаненко: Ми вважаємо, що вирок не обґрунтовується на тих матеріалах, які були доказані і виглядає упередженим. Що ж до впливу Росії на цей вирок, то тут теж ми можемо тільки здогадуватися. Але, тим не менш, Україна є в стані війни з Росією, і ми розуміємо, що ця справа могла бути показовою і створювати негативний образ України не тільки в Європі, а й в усьому світі. Тому ми можемо допускати, що країна-агресор могла долучитися до цього.

Наталія Каплан: Яка подальша ваша стратегія? Коли ви очікуєте на апеляцію і чи можуть допомогти вам ті докази, які оприлюднило МВС?

Олександр Чабаненко: Розгляд апеляції призначений на два дні — 29 вересня і 1 жовтня. Ми знаємо, що за останні місяці в Україні була проведена досить велика робота, був проведений цілий комплекс експертиз та експериментів тощо. Деякі з них були досить унікальні, принаймні для України. І головна мета була не у тому, аби знайти докази невинуватості Віталія, а знайти ті докази, які б показали реальну картину, що склалася у той трагічний день 24 травня 2014 року близько гори Карачун.

Тому ми сподіваємося, що суд, який буде незалежним, своє рішення буде ґрунтувати на доказах, а не на примарних свідченнях, і винесе рішення, що Марків невинуватий у загибелі журналістів.

Ігор Котелянець: Пані Ольго, я досі не бачив ваш фільм, і дуже сподіваюся, що в Україні ми скоро його побачимо. Розкажіть про нього, кого ви там знімали?

Ольга Токарюк: Для зйомок цього фільму ми три рази побували у Слов’янську, знайшли і взяли інтерв’ю у двох безпосередніх свідків тих подій, які були у той момент у тому рові, де загинули Андреа Роккеллі та Андрій Миронов. Це два громадянина України, яких італійські слідчі не шукали і не допитували. Тобто, у першу чергу, ми шукали людей, які зможуть нам розповісти про події 24 травня 2014-го року.

Крім того, у Слов’янську ми спілкувалися із людьми, які знали Роккеллі і Миронова, які приймали їх у себе в гостях за день до їхньої загибелі.

• Для зйомок цього фільму ми три рази побували у Слов’янську, знайшли і взяли інтерв’ю у двох безпосередніх свідків тих подій, які були у той момент у тому рові, де загинули Андреа Роккеллі та Андрій Миронов. Це два громадянина України, яких італійські слідчі не шукали і не допитували

Ігор Котелянець: Яку участь у цьому фільми брали італійці і чи є у ньому розкриття якихось фактів, що можуть допомогти встановити істину?

Ольга Токарюк: Взагалі ідея фільму належить італійським журналістам, які перебували раніше у гарячих точках. Я долучилася, тому що я давно співпрацюю з італійськими медіа, знаю італійську мову, і я стала людиною, яка в Україні могла організувати все, що потрібно для зйомок фільму. Режисер цього фільму був здивований, що не було розслідування в Україні, яке б провели італійські слідчі чи італійські журналісти. Таку роботу, яку провели ми, взявши десятки інтерв’ю і у безпосередніх свідків, і у журналістів, які тоді працювали у Слов’янську, і у військових, досі не провів ніхто. Це безпрецедентне розслідування.

Ігор Котелянець: Коли цей фільм побачить Україна?

Ольга Токарюк: Я поки що не можу говорити про якісь конкретні терміни. Ми плануємо завершити роботу над фільмом восени, і восени він має бути. У першу чергу, він розрахований на італійську аудиторію, але, звичайно, він буде показаний в Україні. Ми будемо робити його українську та англійську версії, аби в ідеалі демонструвати його на майданчиках фестивалів міжнародного кіно.

• Ми плануємо завершити роботу над фільмом восени, і восени він має бути

Наталія Каплан: Вам вдалося знайти те, чого не знало слідство?

Ольга Токарюк: Так, ми знайшли цих двох безпосередніх свідків, яких не допитували італійці і які не свідчили в італійському суді. Ми першими провели випробування зброї, яка тоді була у розпорядженні Віталія Марківа, щоби зрозуміти, чи міг він із такої зброї поцілити у журналістів, як це говорить суд. Ми провели також тести видимості з Карачуна. Українські слідчі за кілька місяців провели подібні експерименти, але першими їх провели ми.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

 

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS