В одному з гаражів Києва сильно пахне каніфоллю. На столі лежить FPV-дрон і деталі до нього. Це — російський дрон, який став трофейним завдяки бійцям 3-ї окремої штурмової бригади. «Думаю, його там росіяни зачекалися, ну ми їм його і повернемо», — говорить Ярослав. Він разом з друзями збирає дрони на фронт. Ті фрагменти дрону, які лежать на столі — це майбутній восьмидюймовий дрон-камікадзе. Ярослав розповідає, що, коли дозбирають нову партію — це буде вже 25 дронів, які вони передали на потреби української армії.
«У контексті великого браку снарядів FPV-дрон — це те, що зараз повністю замінює снаряди. Це максимально потрібна річ, яка необхідна, навіть, не в тисячах, а в десятках тисяч. Класно, що ця тема зараз стає актуальнішою. І все більше і більше людей збирають дрони вдома. От навіть сьогодні, я скролив стрічку у фейсбуці, і там люди, на яких я підписаний, пишуть, що от, я збираю свій перший дрон. І мені насправді неймовірно приємно, що люди пробують, люди стараються, люди якоюсь мірою ризикують, але врешті-решт, ми збільшуємо кількість дронів на фронті», — коментує Ярослав.
Розпочали Ярослав, Олександр і Євгеній збирати дрони в грудні минулого року. Усе починається з того, що вони збирають гроші на деталі для збірки, організовують збори в соціальних мережах. Говорять, що коли в когось день народження — вдається зібрати більше. Потім вони замовляють необхідні деталі в Китаї. Доставка займає близько трьох тижнів. Цього разу друзі замовили компонентів на 13 дронів. Вартість одного дрону складає близько 8,5 тисяч гривень. Якщо ті самі деталі замовляти в Україні — один прилад коштуватиме близько 13 тисяч. Дрони збираються і відправляються не під конкретні запити. Друзі вирішили, що відправлятимуть тільки тим, у кому впевнені, або військовим, яких знають особисто.
«Так ми можемо упевнитись, що дрони не підуть кудись наліво, що не будуть втрачені через недостатні вміння», — роз’яснює Євгеній.
Він зазначає, що проблема перекупів стосується не тільки вже готових приладів, але, у першу чергу, деталей до них:
«Проблема перекупів існувала завжди. Існує вона і в питанні закупівлі комплектувальників для дронів. Я починаю шерстити всі магазини, які знаю, і деталей немає. А потім я заходжу на OLX і бачу там необхідні деталі для дронів з вищою вдвічі ціною. Для порівняння: одна деталь — стек, який, грубо кажучи, є мозком самого робота, у Китаї коштує 2000 гривень, а в Україні перекупи продають таку саму деталь за 3500. Це абсолютно ніяк не підпадає під концепцію зменшення вартості дронів».
Історія FPV-дронів у цьому гаражі розпочалася з того, що чоловіки ремонтували та вдосконалювали дрон-розміновувач, гусенично-роботизовану платформу, яка виконує функцію розмінування певної ділянки фронту. І коли зрозуміли, що їхніх знань для того, щоб зробити його до кінця, недостатньо, то зібрали цілий консиліум:
«Працювали, насправді, двоє-троє, усі інші давали безцінні поради. Як в тому мемі про копача і людей навколо. Періодично хтось казав, що треба робити іншим способом. І в процесі, коли вже завершувалася збірка цього робота, Ярік візьме і скаже: «Я знаю, що я зараз невчасно, а чому б нам ще і FPV не зайнятися?» Я думав, що я його приб’ю», — пригадує Євгеній і додає, що на перший дрон вони не організовували збору, а просто скинулися.
До повномасштабного вторгнення Ярослав займався веброзробкою:
«Коли я був малим, казав, що хочу бути кібернетиком. Навіть, напевно, не знаючи тоді, що це слово значило. Я вступив на кафедру кібернетики в Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського. І там, в принципі, у мене з’явилося якесь певне розуміння того, як працюють ті чи інші схеми, плати. Але на третьому курсі я зрозумів, що це трохи не моє, і почав займатися веброзробкою. Цим займаюся дотепер, але якось до мене повернулася любов до пайки, до плат, до контролерів, до програмування контролерів. Тому зараз я поєдную».
Євгеній і Олександр одразу попередили, що не хотіли би потрапляти в кадр фотоапарата.
«Конкретно ми в мобільно-вогньовій групі оперативного призначення. У простонародді це — «антишахедка». Ми чергуємо, і коли командування нашого сектору дає нам сигнал, виїжджаємо на позицію, яка визначена, і наявними силами і засобами намагаємось вразити російські дрони», — розповідає Євгеній і додає, що у вільний від збиття «шахедів» час паяє FPV-дрони.
А Олександр друкує деякі з деталей для дронів на власному 3D-принтері. Він розповідає, що першочергово придбав його, щоб друкувати для себе, але після початку повномасштабного вторгнення, і 3D-принтер почав працювати для армії.
Також Олександр займається, як жартують Ярослав з Євгенієм, контролем якості. Чоловік перевіряє компоненти паяння в зібраному приладі.
«Коли ми відправляємо дрон у бригаду безпосередньо, вони також його перевіряють. Це вже не перший відправлений дрон нами в 3-ю штурмову, зокрема, бригаду, вони замінюють тільки частоти під себе», — говорить Ярослав і продовжує, що коли вони почали відправляти перші безпілотники, бійці давали відгуки на них і, спираючись на це, вдосконалювали збірка. «Мені так подобається, як воно горить», — сміється Ярослав, показуючи відео роботи українських військових по російських позиціях за допомогою дронів, які чоловіки збирають своїми руками.
Частину відео, з дозволу військових, ми публікуємо тут.
Відео: 3-тя штурмова бригада / Авдіївський напрямок, робота 3-ї штурмової бригади FPV-дронами
Відео: 3-тя штурмова бригада / Куп’янський напрямок, робота 3-ї штурмової бригади-FPV дронами
— Хочете зняти, як ми на дрон музику встановлюємо? Тут можна будь-яку обрати, наприклад отаку поставимо на дрони ближче до Різдва, — я намагаюся підняти фотоапарат вище, щоб стіл з безпілотником було видно з верхньої точки.
— А ви ставайте на ящик з-під боєприпасів, не переживайте він порожній, — підказує мені Євгеній кращу точку для зйомки.
На стіні гаражу висить пам’ятка зі списком необхідних для безпілотнику деталей, комплектацією і переліком фінальних етапів у збірці: «Промазати місця пайки лаком; пройтись фіксатором різьби, позатягувати стяжками, наклеїти підставки, наклеїти гумову підкладку для батареї, налаштувати мелодію двигунів :)».
Майбутній FPV-дрон блимає різнокольоровими лампочками і програє фрагмент з пісні Бобі Хелма «Jingle Bell Rock», на календарі — квітень. Я стою на ящику з-під боєприпасів, затрофеєним українськими військовими. У гаражі, який з самого початку був орендований для ремонту мотоциклів. Двоє з чоловіків, які збирають дрони в гаражі, третій рік поспіль збивають шахеди над нашими головами. А у вільний час закуповують, збирають, паяють, тестують, передають і так по колу.
Відео: Олександра Єфименко / Співаючий дрон
Постійна банка зі збором на деталі для дронів від героїв нашого репортажу — за цим посиланням
Михайло та Анастасія — подружжя, що виховує двох доньок. Старшій дитині 12 років, молодшій —… Read More
Із Наталією Соколенко, українською журналісткою, радіоведучою та співзасновницею Громадського радіо, говоримо про те, як у… Read More
На перших акціях на підтримку військовополонених захисників Маріуполя, деякі з учасників виходили з плакатами «Сигналь!» із… Read More
Тетяна та Дмитро Власенки познайомились під час роботи у Миколаївському загоні швидкого реагування Червоного Хреста… Read More
На Харківщині менше ніж за добу з прикордоння і прифронтової лінії евакуювали понад 1700 людей.… Read More
Як воїн ЗСУ вивіз з Херсонщини свою молодшу сестричку та мати, з якими їх два… Read More