Можливо, нам потрібно визнавати вироки РФ щодо осіб в Криму, аби забирати ув’язнених, але не політв’язнів — адвокат

Про це у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» поговорили із кримським адвокатом Романом Мартиновським.

Роман Мартиновський – кримський адвокат, експерт Регіонального центру прав людини – правозахисної організації із Севастополя, яка була вимушена залишити Крим після окупації Росією. Є автором низки звітів щодо заміщення і депортації населення Криму окупантами, примусу кримчан до російського громадянства, утисків за релігійною ознакою. Цього року отримав за свою діяльність національну правозахисну премію.

Ігор Котелянець: Ув’язнені, які сидять в Криму, говорять, що до політв’язнів, які перебувають в Росії, хоч можуть потрапити українські консули, а в них все відбувається по-іншому. Як це – «по-іншому»?

Роман Мартиновський: Ці відмінності, у першу чергу, полягають у тому, що дійсно на території окупованого Криму не можуть здійснювати діяльність наші консули. Тому люди, які перебувають на окупованій території, і фактично, і юридично позбавлені такої консульської допомоги. Для тих людей, яких РФ депортувала з території Криму на територію Росії, відкривається вікно можливостей отримати консульську допомогу. Але тут теж є проблема: ті політичні в’язні, які перебували на момент окупації Криму на півострові, вважаються громадянами РФ. Через це їм дуже часто відмовляють у відвідуванні консулів. І до цих людей часто консули потрапляють не як консули, а як фізичні особи.

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

Ігор Котелянець: Скільки взагалі людей, які перебувають в ув’язненні, і наскільки обмежені їхні права у можливості для захисту?

Роман Мартиновський: Станом на момент окупації в Криму перебували близько 3400 наших громадян України, які були ув’язненні. Це і ті особи, які відбували покарання у колоніях, і ті, які перебували у СІЗО міста Сімферополя. І тут варто підкреслити, що значну частину цих людей Російська Федерація вивезла на свою територію.

За період окупації каральна машина РФ засудила близько 12 тисяч наших громадян до покарань, пов’язаних з обмеженням волі. І оскільки можливості кримських колоній обмежені за кількістю місць, переважна більшість осіб засуджених вивозяться на терени РФ.

Ігор Котелянець: Це якось ускладнює їхній подальший захист?

Роман Мартиновський: Насамперед, це ускладнює їхній зв’язок із рідними і близькими, які залишаються в Криму. По-друге, це є порушенням міжнародного гуманітарного права. На території РФ до таких людей ускладнюється доступ наших адвокатів, а російські адвокати не дуже охоче йдуть на захист..

Наталія Каплан: Чому Росія не віддає Україні ув’язнених українських громадян?

Роман Мартиновський: Що стосується звичайних, не політичних в’язнів, то, на нашу думку, цю проблему можна було вирішити шляхом змін у Конвенцію 1983 року щодо передачі засуджених осіб. Другий етап – це створення національного правового механізму.

Наші напрацювання у цьому питанні зводяться до того, що, можливо, нам потрібно розв’язувати питання, пов’язані із тим, щоб визнавати вироки, які оголошені на цій території. Але це стосується тільки тих осіб, які не переслідуються за політичними і релігійними мотивами. Стосовно політичних в’язнів жоден правовий механізм створений бути не може, тут можна сподіватися лише на дипломатичні зусилля, на допомогу міжнародних донорів та організацій.

Ігор Котелянець: Україна вже достатньо давно очікує на прийняття законопроєкту «про воєнні злочини», який надасть можливість України застосовувати санкції до тих людей, які у воєнний час здійснювали певні злочини. Оте переміщення політичних в’язнів і звичайних в’язнів з окупованої території є воєнним злочином. Яким чином можна притягнути РФ до відповідальності? Чи цей закон може цьому сприяти?

Роман Мартиновський: Коли йдеться про воєнні злочини, то я б не вживав вираз «притягнути РФ до відповідальності за воєнні злочини». Йдеться про притягнення окремих фізичних осіб, які вчиняють такі злочини. Тобто, звичайно, держава є відповідальною, але вона не може бути притягнення до відповідальності, а лиш особи. Так от, на сьогодні у Кримінальному Кодексі України діє стаття 438, під цю статтю наші правоохоронні органи кваліфікують всі діяння, під які підпадають всі воєнні злочини у розумінні Римського статуту. А закон про воєнних злочинців дозволить нарешті інтегрувати положення Римського статуту в наше національне законодавство.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково показує офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS