Ми стали на коліна і дивилися у бік півострова, розуміючи, що ніколи туди не повернемося — переселенець з Криму

Ми стали на коліна і дивилися у бік півострова, розуміючи, що ніколи туди не повернемося — переселенець з Криму

Майже три тисячі вимушених переселенців з Криму та сходу України обживають Волинь. Значна частина їх мешкає у сільській місцевості. Село Дольськ, що у Турійському районі Волинської області, стало другою домівкою для двох товаришів із  Ялти — переселенців з тимчасово окупованих територій України Валерія Поліщука та Геннадія Чудновця. Адже, кілька десятків років тому там проживали їхні родичі, а зараз господарюють їхні спадкоємці.

Хата, яку отримали у спадок/Фото: Петро Юровчик

«Окупація. Ніхто не думав, не гадав, що так може прийти сусід і забрати частину твоєї території», — говорить Сервер Зейнідінов.

Чоловік пояснює: п’ять років тому українська громада у Криму потерпала від гонінь і знущань:

«Ці події я згадую як жахливий сон. Ніхто не думав, що таке може бути у 21 столітті. Навіть, і досі страшно говорити про це».

Голова громадської організації «Кримські татари Волині» Сервер Зейнідінов розповідає: тоді з півострова виїжджали усі, хто відчував реальну загрозу своєму життю.

«Близько 50 тисяч покинуло Крим, але кримських татар із них — дуже мало. Може 15 тисяч людей покинуло Крим. Ми з усіх сил намагаємося триматися, адже це ті, кому була реальна загроза життю або кримінальне переслідування».

Як і багато кримчан, Валерій Поліщук і Геннадій Чудновець опинилися за ґратами російської ФСБ за проукраїнські настрої. Там вони перебували до вересня. А після цього їм віддали паспорти і дали 12 годин на роздуми, щоб вирішити — залишатися в Криму або покинути межі півострова. Але, ж  Батьківщину, батьків і віру не вибирають. Тому жителі Ялти повернулися на материкову Україну. Першими їх зустріли прикордонники.

Геннадій Чудновець/Фото: Петро Юровчик

«Зупиняються дві машини з кримською пропискою і вони питають? Куди? Додому, назад.  Потім ми стали на коліна і дивилися у бік Криму, розуміли, що ми туди ніколи не повернемося. Ця домівка для нас закрита на все життя, поки там Росія. Коли хлопці побачили, що ми цілуємо рідну землю, то в нас і машину ніхто не перевіряв».

Переселенці з Криму обрали село Дольськ Турійського району. З собою привезли найнеобхідніше — усе те, що вмістилося у два автомобілі. Не забули і про домашнього улюбленця на кличку Челсі.

Валерій Поліщук із Челсі/Фото: Петро Юровчик

У Дольську колись проживали їхні рідні. Зокрема, у цьому селі народилась мама переселенця Валерія Поліщука. А також проживала його тітка, яка і подарувала двом кримським переселенцям напівзруйновану оселю. До слова, тітці пана Валерія будинок дістався при розпаюванні майна колишнього господарства як пункт штучного осіменіння сільськогосподарських тварин. Будівля розташовувалась на території колишньої ферми. Руїни і хащі — це те, що переселенці тоді побачили, але не злякалися і почали нове життя з облаштування свого житла.

Валерій Поліщук/Фото: Петро Юровчик

«Була проблема, коли ми стикнулися вже, безпосередньо, з хатою. Бо хату нам подарували, як пункт штучного осіменіння. Понад усе було образливо і те, що ми ніколи не пробачимо, це нашому Волиньобленерго у якості Турійської РЕС, коли ми прийшли просити, щоб нам увімкнули електроенергію, бо треба зробити хату. А нас наглим образом відправляли назад в Крим«.

Фото: Петро Юровчик

Труднощів і поневірянь кримським переселенцям не бракувало. Це підтвердила і голова Турійської районної державної адміністрації Ольга Черен.

«Дуже часто ми зустрічалися з таких бюрократичних питань. Тому що це була колишня ферма, приміщення було не приватне. Тому багато питань виникало із електрифікацією і багато інших«.

Фото: Петро Юровчик

Та найважче кримським переселенцям було морально.

«Ми не скоримося до кінця свого життя, що так нахабно відтяли шмат землі. При цьому на весь світ заявити, що це їхня територія».

Облаштуватися на Волині їм допомагали, як то кажуть, усім миром. Місцеві жителі, представники районної і сільської влади — ніхто не лишився осторонь. Про кримських переселенців голова Турійської районної державної адміністрації Ольга Черен говорить так:

«Це — дуже активні люди. Почистили озеро, багато інших таких «суботників», як колись називали, з благоустрою території вони провели. Валерій Поліщук  прославився тим, що у такому маленькому селі  історію він підняв, у перспективі планує, щоб село Дольськ приймало туристів. Провів вперше, напевно, на території Волині, в такому маленькому селі етнофестиваль «Єдина країна» у 2017 році. А вже у 2018 році цей фестиваль ще раз був проведений, який зібрав до 3 тисяч людей».

За 5 років перебування у селі Дольськ, що на Волині, Валерій Поліщук обраний депутатом Турійської об’єднаної територіальної громади.  А Геннадій Чудновець допомагає своєму товаришу.  А ще вони переконали місцевих депутатів, аби змінити назву вулиці, де вони нині проживають:

«Змінено межі населеного пункту Дольськ, розширені кордони, дана нова вулиця — вулиця Кримська. Пройшла реєстрація вулиці Кримської. Спочатку казали, що це політичне питання. На що ми пояснювали, що Крим — це Україна і не треба бути сепаратистами в даному випадку. У підсумку зареєстрували».

Кримські переселенці мають чимале господарство:  перепілок, кролів, курей, гусей, павичів. Мріють про мініптахоферму.

Господарство переселенців/Фото: Петро Юровчик

А також вирощують квіти, городину — їх продають селянам. А ще Геннадій Чудновець вчителює у місцевій школі та є єдиним в Україні представником Всесвітньої Федерації Асоціації туристичних гідів. 

«Якщо Крим і повернеться в Україну, то я думаю, що повернутися туди не буде ніякого здорового глузду», — говорить Геннадій Чудновець та додає:

«З Криму, сімей 20 тих, кого я знаю, хто зареєстрований як переселенець. Може є сім’ї, які їздять у Крим, але вони приховують своє перебування на материковій Україні. Тому що, є певні проблеми, коли перетинають кордон».

Господарство переселенців/Фото: Петро Юровчик

Переселенці сумують лише за близькими, які залишилися на території окупованого Криму. З ними вони спілкуються телефоном, але дуже хочуть їх побачити.

Петро Юровчик, Волинь, Громадське радіо

Ми стали на коліна і дивилися у бік півострова, розуміючи, що ніколи туди не повернемося — переселенець з Криму
0:00
/
0:00

Останнi новини