Учасники проєкту “Мистецтво лікує” та автокра Кропивницького обласного драматичного театру/Фото: Громадське радіо, Лілія Кочерга
На сцені військового шпиталю — актриси обласного драматичного театру та троє військових. Вони грають у п’єсі Марка Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю». Військовослужбовець Ярослав перевтілився у Микиту, який хоче розлучити головних героїв. Понад півроку чоловік лікується після поранення у Бахмуті. Ворожа ракета прилетіла у бойову машину. Театр, каже боєць, додає позитиву до лікарняних буднів.
«Це нове коло спілкування, нові друзі, якісь нові враження, щось нове бачиш», — пояснює чоловік.
Валерій Трофименко дістав поранення у 2017-му під Авдіївкою. Його оперували з десяток разів. Каже, звик жити в атмосфері болю — свого і чужого. Від початку вторгнення Росії чи не вперше відчув позитивні емоції.
«Я не пам’ятаю іншого життя за 10 років. А тут я прокинувся, виявляється. А в нас місто красиве, театр красивий, костюми гарні. Це відволікає, я прийшов просто подивитися, а мені тут же запропонували почитати. Наскільки дівчата грають емоційно! Я ними милуюся», — говорить військовий.
Сергій Шевченко служив водієм-санітаром. Під час аварії поза службою травмувався. Нині пересувається у візку. Каже, настільки захопився театральною атмосферою, що хоче продовження. Радить долучатися всім охочим.
«Щоб вони забували і, якщо у них є можливість, нехай приходять. Театр корифеїв, місто Кропивницький, кожному будемо раді там. Ми ще будемо ставити вистави, поки що не будемо казати які», — зазначає Сергій.
У театрі є елементи соціалізації та психологічної реабілітації. Як говорить психологиня військового шпиталю Ганна Колєва, це корисно і для новоспечених акторів, і для їхніх побратимів, які сьогодні у глядацькій залі.
«Це і дихальні техніки, техніки заземлення, техніки відчуття свого тіла. Другий момент — це новий колектив. Тобто хлопці занурилися у зовсім інший. Підтримка і побратимів, і глядачів – це такий третій аспект, як вислів подяки суспільству за те, що вони роблять і можуть робити щось інше. І четверте — перемикання, нова діяльність», — пояснює фахівчиня.
Слухайте також: Психологічна реабілітація та соціалізація військових: як це працює в Україні?
Робота над п’єсою тривала близько місяця. Краще вжитися у роль військовим допомагали професійні акторки. Серед них і акторка обласного драматичного театру Оксана Заславська.
«Ми з ними знайомилися, пили каву, говорили про виставу, про їхні образи, як вони це відчувають, вчилися читати і помаленьку обростали хлопці пір’ячком. Вони дуже гарно слухали наші поради. Ви знаєте, коли реагують не «по школі», а отак, як вони відчувають, це, як на мене, набагато цікавіше, аніж все правильно робити «по школі»», — зазначає Оксана.
Ця п’єса про кохання, війну та має щасливий кінець, говорить кураторка проєкту «Мистецтво лікує» Олена Горбунова. Це перша п’єса драматурга Марка Кропивницького, ім’я якого носить обласний театр.
«Вони проходять у лікувальних закладах фізичну реабілітацію. Їм лікарі допомагають фізично. Але душа теж потребує ліків, реабілітації, лікування, відновлення. Наступною хочемо взяти якусь комедію для того, щоб підняти дух», — зауважує Горбунова.
Арттерапевтичний проєкт, обіцяють організатори, триватиме й після війни.
Лілія Кочерга, Кропивницький, Громадське радіо
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі