«Нам завжди говорили, що добро перемагає зло» — листи від школярів дітям в окупації

До Міжнародного Дня захисту дітей 1 червня Громадське радіо і благодійний фонд Mama Jane підготували спільний проєкт «100 слів»: листи від школярів Київщини їхнім одноліткам, що залишилися на окупованій Росією українській території, і тим, яких вивезли далеко від рідних місць углиб РФ, яких розлучили із батьками і рідними.

За оцінками Національного інформаційного бюро України, таких дітей від 19 тисяч до кількох сотень тисяч. Проте точне число досі залишається невідомим.

Дехто з авторів листів проєкту «100 слів» самі прожили кілька місяців під московською окупацією на Київщині, втратили рідних. У когось зі школярів батьки на фронті, відстоюють незалежність України і захищають життя українських громадян.

Листи школярів Київщини звучатимуть в етері Громадського радіо як нагадування, що російська армія і окупаційна «влада» чинять злочини проти людяності. Проєкт покликаний посилити міжнародну підтримку і пожертви для допомоги українським дітям, що страждають від війни, і повернути всіх викрадених і депортованих з України дітей додому.


Ярина, 9 клас, TGI Академія, Ірпінь

«Привіт, друже! Мене звати Ярина. Я пишу цей лист, щоб ти відчув мою підтримку. Мені дуже важливо, аби ти знав — ти не один. Ми усі думаємо про тебе. Я живу в місті-герої Ірпені, і мені тринадцять років. Яку професію я собі оберу? Зараз я все частіше ставлю собі це питання. Можливо, я буду лікаркою, щоб допомагати людям та рятувати життя, або ж художницею — буду рятувати світ красою. Я знаю, що ти теж мрієш про професію. Я дуже хочу, щоб ми трималися і не втрачали нашої віри в себе і наші спільні мрії.

Велика кількість людей працюють над тим, аби повернути мир в Україну. Аби повернути тебе в Україну. Нехай цей лист нагадує тобі, що ти важливий і цінний! Твої мрії мають значення! І я вірю, що ти зможеш їх здійснити!

Твоя Ярина. Повертайся додому!»


Читайте також: Іван Матковський: «Я розповідаю свою історію, бо ще багато дітей хочуть повернутися в Україну»


Ксенія, 7 клас, TGI Академія, Ірпінь

«Привіт, друже! Нещодавно, на День вишиванки ,ми готувати флешмоб — танцювальні рухи. Це не моя сильна сторона, але під пісню «Маніфест» Артема Пивоварова все вдалося з першого разу. У тексті були слова: «Це сміливості наші якості, особливості нашої нації…»

Знаєш, ці слова десь глибоко в серці. Адже сміливість — це про тебе. Нам по тринадцять років, і за наше життя ми безліч разів стикалися із найстрашнішими моментами. Я хочу, щоб ти також разом зі мною послухав пісню «Маніфест», а не слухав звук ракет над Донецьком, звук КАБів в одному з районів Харкова, звук тривоги у Сумській області, звук «Градів» під Запоріжжям.

Нам по тринадцять років, і нам завжди говорили, що добро перемагає зло. Я вірю в це. І ти також вір! Скоро буде перемога. Ми зустрінемося у мирних містах, вдягнемо найкращі вишиванки, пригадаємо тих, хто допоміг нам зустрітися — наших військових.

Твоя Ксю».

Ніка з Ірпеня, 11 років, 6 клас, TGI Академія, Ірпінь

«Мене звати Ніка. Любий друже, сподіваюся цей лист знайде тебе у безпеці та здоров’ї. Я знаю, тобі дуже важко зараз. І я хочу, щоб ти знав, що ми усі тут дуже турбуємося про тебе і думаємо щодня. Пам’ятаю, як ми разом проводили час на подвір’ї, граючись у хованки та збираючи квіти для мами. Ті дні були сповнені радості та сміху. Ми завжди мріяли про нові пригоди. Я знаю, що твоє серце досі наповнене цією жагою до життя.

Ці спогади дають нам силу і віру в те, що все буде добре. Хочу, щоб ти знав, що ми робимо все можливе, щоб повернути тебе додому. Ми не забули про тебе і ніколи не забудемо. Ти — наш герой, і ми пишаємося твоєю силою та мужністю. Будь ласка, тримайся та не втрачай надії. Твоє повернення на рідну землю вже близько. Нехай цей лист принесе тобі трохи тепла і надії у цей важкий час.

З любов’ю на найкращими побажаннями — твоя Ніка».

Макар з Бучі, 12 років, 6 клас, TGI Академія, Ірпінь

«Дорогі друзі! Ми з вами хоча й далеко один від одного, але знаємо, що ви опинилися у складній ситуації, і хочемо, щоб ви знали, що ви — не одинокі. Ми хочемо, щоб ви знали, що є люди, які піклуються про вас і роблять все можливе, щоб повернути вас до рідних. Ви міцні і заслуговуєте на краще!

Ми розуміємо, що це нелегко. І ми не можемо уявити, через що ви проходите. Але ми віримо у вашу силу та відвагу. Не здавайтесь! Нам важливо, щоб ви знали, що ми тут і вас підтримаємо.

І нехай ваші мрії будуть сильнішими за будь-які перешкоди. І нехай надія буде завжди вашим супутником. Ми віримо у вас і чекаємо на день, коли ви знову будете зі своїми рідними… Будьте сильними!

З любов’ю — ваші друзі!»

Марк, 6 клас, TGI Академія, Ірпінь

«Дорогий друже! Пише тобі студент шостого класу. Мене звати Марк, я навчаюся у школі в Ірпені, який теж був колись окупований майже місяць. Я знаю, що це важко, але ти не сам. Ми всі думаємо про тебе та віримо, що скоро зустрінемося знову. Тримайся міцно, не втрачай надію і віру у своїх батьків та друзів. Пам’ятай, що ти міцніший, ніж здається.

Треба трошки почекати, і ти знову побачиш маму, тата і своїх друзів. Твої батьки роблять все можливе, щоб тебе знайти та повернути додому.

Усі друзі постійно згадують твої жарти і чудові історії, що з нами траплялися. Пам’ятаєш, як на нас напала ворона? Як ми крали черешні і втікали від тьоті Оксани? Вона пообіцяла, що ніколи більше не буде нас сварити, тільки б ти повернувся. Ми тут, щоб підтримати тебе.

З любов’ю і найкращими побажаннями, Твій Марк».

Максим, 6 клас, TGI Академія, Ірпінь

«Дорогі діти вільної та незалежної України! Пише вам житель міста Ірпінь. Я учень шостого класу. Наше місто знає, що таке геноцидна агресія Росії.

Наше місто відчуло на собі звірства війни. Тому не в повній мірі, але я відчуваю те, що ви відчуваєте зараз. Я також відчув на собі нетривале, але болісне розлучення з рідним батьком. Запевняю вас, що ми переможемо підлого ворога, повернемо усіх дітей України на рідну землю та до їхніх батьків та рідних. Адже споконвіку для українців не було нічого важливішого, ніж родина та рідна земля.

Бажаю вам із вірою в серці витримати цей нелегкий період життя. Слава Україні! Твій Максим».

Люся, 10 років, школа «Атлантика», Київ

«Від Люсі саме до тебе! Привіт! Друже, між нами сотні кілометрів, але я бачу твою мужність і красу. Навіть не можу уявити, як тобі вдається вижити в окупованому місці. Ти — просто супер! Надіюся, що в тебе є з ким поговорити. А якщо ні, то я бажаю тобі, щоб ти знайшов хорошу людину.

Завжди пам’ятай, що ти сильний, мужній, відважний і крутий. Ще я надіюся, що всі твої заповітні мрії здійснилися. Слава Україні!»

Аліса, 4 клас, школа «Ідея», Київ

«Привіт! Мене звати Аліса. Я з Києва. Вірю в те, що ти хороша і гарна людина. Я дуже хочу, щоб Україна перемогла і була вільною, незалежною і квітучою країною.

Я прошу у Бога, щоб у тебе і твоєї сім’ї, друзів все було добре. Бережи їх! І також не втрачай надії на краще і турбуйся про людей і тваринок, які оточують тебе.

Пам’ятай, що ми з тобою, і намагайся витримати всілякі негаразди. Головне — не здаватися і залишатися собою, не зраджувати своїм мріям і бажанням. Я вірю в міцність твого духу і впевненість у власних силах. Я бажаю тобі отримувати радість від кожного дня! До зустрічі!»

Марія, 4 клас, школа «Ідея», Київ

«Привіт! Мене звати Марія. Я знаю, що тобі страшно. Але я вірю, що ця війна скоро закінчиться. І ми разом будемо радіти тому, що ти повернешся до вільної України. Хай Бог тебе зараз благословить, щоб ти не боявся цієї війни.

Бог обіцяв завжди бути поруч з тобою. Він захистить тебе, втішить і заспокоїть. Тому знай — ти не один. Сподіваюся, що ми скоро зустрінемося. Я дуже чекаю на цю зустріч. Сподіваюся, що це буде скоро. Що Україна переможе!»

І ми разом будемо святкувати нашу перемогу. До зустрічі у вільній Україні!».

Олександр, 4 клас, 10 років, школа «Ідея», Київ

«Привіт! Мене звати Саша. Ми про тебе не забули і віримо в тебе. Хай тебе захистить і благословить Бог! Сьогодні вся вільна Україна чекає на тебе. Я знаю, що там, де ти є — тобі нелегко. Я знаю — ти сильний, і тебе ніхто не зламає, тому що твоя сила всередині тебе. І Бог на твоєму боці. І я також молюся за тебе щодня!

Я дуже співчуваю, що тобі доводиться переживати такі труднощі. Але одного дня це обов’язково закінчиться. Україна переможе і буде вільною! І одного дня ми зустрінемося і міцно обіймемося. Я сподіваюся, що це буде дуже скоро! Хай цей лист стане тобі підтримкою!»

Тимофій, 10 років, 4 клас, школа «Ідея», Київ

«Добридень! Мене звати Тимофій. Я хочу, щоб мій лист став тобі підтримкою. Зараз ми далеко один від одного, але подумки я з тобою. Ми всією Україною вболіваємо і переживаємо за тебе, робимо все можливе, щоб одного дня ми зустрілися і разом раділи перемозі України.

Я мрію про цю зустріч і ти не втрачай надії, хто б і що тобі не говорив. Не переставай вірити, твою віру ніхто не відніме в тебе, бо вона живе у твоєму серці. Я молюся за тебе і ти молись, бо Бог чує наші молитви. Дуже сподіваюся , що скоро ми обнімемося разом дружньою родиною під назвою Україна».

Мирослава, 11 років, 5 клас, школа «Атлантика», Київ

«Привіт! Мене звати Мирослава. Багато хто каже, що моє ім’я можна поділити на два слова — мир і слава. Я розумію, що для тебе це дуже важкий час, і хочу підтримати тебе. Зрозумій, життя набагато довше, ніж війна. Я розумію, як тобі складно. Навколо лунають вибухи, літають ракети, «Шахеди» і все інше.

Пам’ятай, що героями не народжуються, ними стають. Тому, коли тобі страшно, спробуй заплющити очі і уявити щось приємне. Коли розплющиш очі, то побачиш, що ти не один такий.

Будь прикладом для дорослих і дітей. Завжди пам’ятай, що кожен маленький крок може наблизити перемогу.

Кожного дня ми молимося за ваше безпечне звільнення та за ваші життя. Запам’ятай, Україну не зламати допоки у нас віра та любов! Ніколи не забувай про нашу рідну Україну і українську мову. Разом — ми сила! Слава Україні!»

Зоряна, 10 років, школа «Атлантика», Київ

«Привіт! Мене звати Зоряна. Я впевнена, що скоро ми зустрінемося і будемо жити у вільній квітучій Україні. Я знаю, як тобі там важко, але ми будемо боротися з усіх сил, які ми маємо, щоб зупинити війну. Бо наші українські серця завжди прагнули волі. Ти — великий молодець, і вірю в тебе. Все буде Україна!»

Настя, 10 років, школа «Атлантика», Київ

«Привіт! Мене звати Настя і я з Києва. Дуже сильно хочу, щоб війна закінчилася. Щоб усі міста були вільні і щасливі. Ми віримо в наших воїнів-захисників. Мій тато теж був в армії, і я знаю, як це боляче. Поки що треба бути сильними, але скоро все буде добре. Слава Україні!»

Ілля, 10 років, 4 клас, школа «Атлантика», Київ

«Привіт! Я знаю, що всім у такий час непросто, особливо вам — на окупованих територіях. Ми усі віримо, що Україна переможе. І це обов’язково станеться. Не здавайся, бо поруч є підтримка, якої можливо ти не бачиш.

У всіх українців є неймовірний хист — нескорена жага до перемоги і мирного блакитного неба.

Кожен українець унікальний, як і ти. Україна — незламна, вистоїть при будь-яких умовах. Коли тобі стає лячно — згадай мої слова. Слава Україні!»

Марк, 10 років, 4 клас, школа «Атлантика», Київ

«Привіт! Ти в нормі? Я розумію, що ти та твої друзі в небезпеці. Проте я вірю, що Україна переможе. Я не знаю, на якій ти окупованій території. Проте вірю, що ти зможеш протриматися, поки не прийде допомога. Ми скоро! Марк».

Алекс, 10 років, 4 клас, школа «Атлантика», Київ

«Привіт, друже! Я хочу, щоб ти жив в незалежній країні — Україні. І ми будемо відпочивати в Україні, жити в Україні, бути в Україні. Ми сподіваємося, що ти невдовзі повернешся додому, в Україну. Слава Україні! Алекс»

Святозара, 10 років, 4 клас, школа «Атлантика», Київ

«Привіт! Я Святозара і сподіваюсь, що у тебе все добре, хоча між нами тисячі кілометрів. Я хочу тебе побачити. І мені все одно, чи ти хлопчик, чи дівчинка. Ти — мій друг або подруга. Війна не буде все життя, і ми скоро побачимося. Будемо разом грати, гуляти, відпочивати. Ми переможемо! Ти будеш гуляти на вулиці, гратися з друзями, ходити у школу. Надіюся, що у тебе все буде добре. До побачення! Слава Україні!»

Злата, 4 клас, школа «Ідея», Київ

«Привіт! Я – Злата. Не хвилюйся, скоро прийде перемога. Саме важливе — бережи себе та близьких. Ми дуже співчуваємо тобі та віримо, що це все скоро закінчиться і настане мир. Нам дуже важливо — зберегти цілісну Україну. А для цього треба зберегти мову, культуру, історію та вільний дух нашого народу. Тому ми старанно вчимося у школі. Бо нам із тобою в майбутньому треба розбудовувати нашу державу. Бог не забув про тебе. Він дуже хоче, щоб це все змінилося на краще. Я чекаю, щоб ти повернувся у вільну Україну. Я молюся за це. Ми віримо в перемогу. Хай ці слова тебе зігріють любов’ю до тебе…».


Також обов’язково дізнавайтеся про проєкт Громадського радіо та «Української мережі за права дитини» ШЛЯХ ДОДОМУ: як повернути дитину з депортації


Над проєктом працювали:

  • Співкоординатор проєкту — Олег Климчук, ведучий Громадського радіо
  • Співкоординаторка проєкту Джейн Алієва, співзасновниця БФ «Мама Джейн».
  • Редагування текстової версії — Олена Ребрик, шефредакторка Громадського радіо
  • Координування проєкту в соцмережах — Ліна Мачульська, Head of SMM
  • Над звуком працювали: звукорежисери Ігор Онисенко, Ірина Нижник, Євген Глібов та Юлія Соганчі
  • Співкоординаторка проєкту — Ана Море, виконавча продюсерка а ведуча Громадського радіо

Recent Posts

Полон. «Пам'ятай і роби». Історія Юлії

На одній з безстрокових акцій нагадування про необхідність звільнення в російського полону захисників Маріуполя, я… Read More

14.07.2024

На фронті багато неприємних звуків, а скрипка дарує приємні — військовий-скрипаль Мойсей Бондаренко

Скрипаль Мойсей Бондаренко, колишній бойовий медик, наразі служить у 59 Окремій мотопіхотній бригаді ім. Якова… Read More

10.07.2024

24 області і… «Ніби пам’ять повертається». Наріман Джелял

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, громадянський журналіст Наріман Джелял повернувся в Україну в межах червневого… Read More

08.07.2024

«(НЕ)безпечне метро»: чому у Києві пасажири падають на колії і що з цим робити

Рятує від міських заторів, надійно захищає від ракет, але, на жаль, не вберігає від травм.… Read More

06.07.2024

«Дружелюбні росгвардійці», «Бессмертный полк», стрілянина з пневматики: що пропонує російська влада дітям з окупованої Луганщини у літніх таборах

Ще у травні окупаційна влада Луганської області на своєму офіційному ресурсі ЛИЦ почала повідомляти, що… Read More

26.06.2024

Небезпечний телеграм: чому українські регіональні медіа (не) йдуть з російської мережі

Телеграм — це месенджер, який працює на ворога та з ворогом. Тут гарно приживається російське… Read More

26.06.2024