15 квітня координаторка Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова написала «пост відчаю»:
«У Медійної ініціативи за права людини немає комунікаційного менеджера, журналіста-розслідувача і проект-менеджера. І ми не знаємо, де їх взяти. Рекрутингові платформи, баба-бабі, оголошення, особисті повідомлення — нічого не допомагає. Дефіцит кадрів і репутація організації, де треба дуже сильно працювати, загнали нас у глухий кут. А роботу треба робити вже».
Вона залишила контакти, за якими можуть звертатися охочі долучитися до команди її організації.
А кількома тижнями раніше головна редакторка «LIGA.net» Юлія Банкова повідомила, що близько 15% людей їхньої компанії уже долучилися до війська.
«Лише в редакції це вісім журналістів і редакторів. Дуже цінні. Безмежно вдячна кожному з вас, хлопці, але мені особисто і компанії загалом шалено бракує вашої професійності. Почуваюся трохи безпорадною, бо черги з таких самих сміливих і відданих роботі не спостерігаю», — написала Юлія і додала перелік вакансій та контакти для кандидатів.
Якщо такі «пости відчаю» пишуть керівники загальноукраїнських медіа та організацій, то що ж із кадрами у регіональних медіа? Представниця ІМІ у Луганській області розпитала головних редакторів трьох релокованих видань — «Трибун», «Сєвєродонецьк онлайн» та «Реальна газета», чи вистачає їм кадрів та чи задоволені тими, хто долучається до їхніх команд у воєнний час.
Редакція релокованого з Рубіжного онлайн-видання «Трибун» наразі повністю укомплектована, але пошук нових кадрів, які розуміються на тематиці сходу та розділяють цінності видання стає все важчим, говорить головний редактор Олексій Артюх:
«Як на мене, найскладніше зараз знайти гарного новинаря. Один з пріоритетних напрямів «Трибун» — робота зі студентами. Кожного року до нас на практику приходять більше десяти молодих спеціалістів. Тих, хто добре себе зарекомендував, редакція запрошує на стажування з подальшим працевлаштуванням. Зараз половина нашої команди — це діючі або колишні студенти СНУ ім. В. Даля».
Проблема з працевлаштуванням студентів полягає у тому, що вони мають певні теоретичні знання, але не мають досвіду.
«Найскладніше в перші місяці, коли людина обирає напрям роботи та вибудовує комунікацію в команді. А далі вже питання часу та мотивації», — зазначає головред.
За словами Олексія Артюха, «Трибун» дає студентам можливість самим визначатися, чим вони хочуть займатися в редакції.
«Це допомагає їм розкриватися і поступово ставати спеціалістами. Для прикладу, саме студенти створили нам сторінку в ТікТок і його розвивають. Зараз там вже 15,5 тисяч підписників», — говорить Олексій.
Читайте також: Як знайти, втримати та не попрощатися із гарним медійником, або Як працює кадрова політика в дніпровських редакціях
Як і «Трибун», «Сєвєродонецьк онлайн» зараз теж не відчуває дефіциту кадрів, проте ще кілька місяців тому він був.
«Та й розвиток медіа вимагає постійного оновлення, тож невдовзі, думаю, шукатимемо далі», — зауважує головна редакторка Яна Мостова.
В цілому ж, говорить вона, не вистачає журналістів та сммників, а також людей, які роблять відеоконтент.
«Якщо журналістів ще якось можна знайти, то, наприклад, був випадок, коли на посаду сммника було одне резюме. Складність полягає у регіональній специфіці, бо доводиться вже не прив’язуватися тільки до луганчан, чого ми прагнули від початку. А людину поза контекстом треба трохи навчати. Але поки нам вдавалося знайти людей, яких не треба вчити з нуля”, — згадує Яна Мостова.
Вона каже: завжди хотіла, щоб команда поповнювалася досвідченими фахівцями, бажано — з Луганщини. Втім ринок медіа диктує свої умови.
«Я не знаю жодного з колег-луганчан, хто був би без роботи. Або йдеться про вищий цінник, який регіональні редакції з окупованих міст не завжди можуть собі дозволити», — додає Яна Чумаченко.
Вона вже починає поділяти думку, що можна навчати студентів чи людей з малим досвідом. Звісно, це потребує часу.
«Регіональні редакції дуже часто складаються з кількох людей, які й так навантажені, а тоді їм ще доведеться брати роль вчителя. У мене було кілька таких спроб, не можу сказати, що то вдалий досвід. У колег теж не дуже простий шлях у цьому напрямку. Не вистачає базових навичок, знання стандартів, багато помилок, часто це люди з інших регіонів — відсутнє розуміння контексту”, — пояснює головна редакторка «Сєвєродонецьк онлайн».
За словами Яни Чумаченко, поки можна маневрувати — шукати досвідчених, але не відкидати й шлях навчання початківців.
«Бо зараз тенденція не тільки у регіональних медіа, а у всеукраїнських, що людей бракує і доводиться вчити», — додала Яна.
Головний редактор «Реальної газети» Андрій Дихтяренко задоволений тим, як зараз виглядає склад редакції. Вони збільшили кількість журналістів, а випусковою редакторкою долучилася до медіа досвідчена луганська журналістка Яна Осадча.
«Ми збільшили кількість новинарів і у нас завдяки цьому виріс трафік на сайті. За останній рік ми також з новими людьми зробили канал у ТікТок. Зараз це наш головний канал зв’язку з окупованими територіями. Як показує статистика, туди заходять найбільше саме з окупованих міст. У нас хороші тексти. На сайті виходять розслідування. Я задоволений», — говорить Андрій Дихтяренко.
За його словами, він жодного разу не користувався зовнішніми каналами з пошуку або хантингу співробітників. Зазвичай, це люди, яких йому радили, або яких він сам запросив. Зараз в редакції працює 13 людей.
«Тому що в нас достатньо специфічне медіа. Воно ґрунтується на вивченні ситуації на окупованих територіях. Тобто, я маю бути впевнений, що ця людина, по-перше, в темі, по-друге, вміє працювати, враховуючи всі протоколи безпеки і так далі», — додає головред «Реальної газети».
Зараз у «Реальній газеті» працюють як люди, які не є переселенцями з окупованих територій, так і ті, хто жив там до окупації.
Варто додати, що усі ці три медіа потрапили на мапу рекомендованих регіональних медіа. Попри те, що редакції працюють коштом грантів, з якими трапляються перебої, жодне з видань роботу не припиняло, а постійно шукає нові форми комунікації з аудиторією.
Валентина Троян, регіональна представниця ІМІ в Луганській області
Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.