Як знайти, втримати та не попрощатися із гарним медійником, або Як працює кадрова політика в дніпровських редакціях

Одним з наслідків війни Росії проти України стала нестача кадрів, у журналістських редакціях також. Хтось, евакуюючись, не може працювати віддалено, частина співробітників мобілізовані до лав ЗСУ. Де брати нових працівників та як організовувати робочий процес, щоб співробітники почували себе комфортно?

Також варто згадати, що був період, коли регіональні редакції були місцем, куди приходили студенти, навчалися, здобувши рік-півтора досвіду, а потім йшли із журналістики або переходили до іншої редакції чи їхали в Київ. Вічний біль редакцій в регіонах — брак кадрів. Часто обидві проблеми пов’язані між собою.

Чи справді для медій питання кадрів та кадрової політики є актуальним, як змінилась за останні два роки кількість вакансій в галузі медіа, що може допомогти редакціями ефективно працювати навіть під час кризи?

Влітку 2023 року в Міністерстві економіки повідомили про потребу мільйонів працівників.

«Протягом наступних десяти років Україні доведеться додатково залучити 4,5 мільйона співробітників на ринок праці. Оскільки країна наближається до повоєнної епохи відбудови, потреби в робочій силі лише зростатимуть, щоб відповідати вимогам економічного відновлення», — йдеться в повідомленні на сайті.

У листопаді 2023 року директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк, під час події на Donbas Media Forum 2023, розповіла про кадрові проблеми в редакції через війну, тим самим окреслила проблему не лише ІМІ, а й великої кількості інших редакції також.

«У нас залишається постійний виклик — фізична агресія. Новий виклик, із яким ми зіткнулися, — величезна, хронічна нестача кадрів. З ІМІ пішло в ЗСУ близько 20% співробітників. Ще частина — виїхала. Постійно потрібна психологічна підтримка журналістів, які працюють у цих умовах, фінансова підтримка, тому що ми знаємо, що рекламний ринок закривався, і медіа виживають тільки на грантах», — сказала тоді Оксана Романюк.

Як працюють редакції в області

Дніпровський 11 канал мовить з 1994 року. Теленовини та суспільно-політичні програми, аналізуючи сайт, можна вважати основою мовлення телеканалу. Також працює сайт зі стрічкою новин та соціальні мережі. У 2023 році редакція шукала нових співробітників.

За словами т.в.о. директорки каналу Світлани Манько, зараз на каналі працюють 65 людей, 8 з них доєднались до команди за останні шість місяців. Троє працівників редакції — у Збройних Силах України. Вакансії до редакції все ще є, зокрема формується digital-відділ.

«Ми часто експериментуємо з контентом, ролями в команді, постійно перебудовуємо процеси, позбавляємося всього неефективного, відстежуємо та коригуємо завантаженість працівників, стимулюємо ініціативу та сумісництво функціональних полів. Наші цілі детально сформовані для поточного року та на найближчі три роки», — каже Світлана Манько.

Також в редакції є система мотивації, яка має дві категорії: «кількісна» та «якісна».

«Перша — кількісна. Усім типам робіт ми присвоїли певний бал і встановили місячну норму. Кожен журналіст має напрацювати норму на ставку, а якщо напрацює більше, усі додаткові бали перераховуються у премію за певним алгоритмом. Є й механізм штрафів для тих, хто норму не виконує, та за півроку ми його жодного разу не застосували», — пояснює Світлана Манько.

Якісні показники визначають всією редакцією. Переглядають сюжети, аналізують їх та обирають найкращі. Тут, каже Світлана Манько, враховують не лише голос за матеріал, а й аргументацію, чому той чи інший матеріал найкращий.

Ірина Ситнік — головна редакторка тижневика «Степова зоря» та сайту Петропавлівка.City у Синельниківському районі Дніпропетровської області. Газета виходить з 1930 року, сайт з’явився у 2017 році. Ірина Ситнік розповідає, що кадрова політика зараз проста — в редакції працює дві людини: головна редакторка і журналістка.

«Маємо договірні стосунки з фрилансером. За останні два роки штат редакції повністю оновлений, а з початком великої війни колектив зменшився. Коли шукали нові кадри в редакцію, було складно знайти людей. Важливою була навіть не освіта, а, принаймні, навички грамотно писати та бажання вчитися. Люди в нас хочуть мати високооплатну роботу і при цьому мінімально працювати. Такі собі пережитки радянщини: відпрацювати зміну й забути за роботу. Журналіст усе ж має бути публічною людиною в громадах. Тому так, брак журналістів в регіональних медіа великий», — каже Ірина Ситнік.

Підсилюють команду, пояснює Ірина Ситнік, завдяки участі у програмах скерованих на підтримку громад та розвиток регіональних медіа. Оскільки є фінансова підтримка, редакція тепер має додатково журналістів-медіаторів. Ця програма спрямована на розвиток громад, тобто, коли медіа не лише висвітлюють інформацію, а досліджують проблеми, шукають шляхи вирішення разом з громадськістю та владою.

«Не скажу, що маємо гарні стосунки з владою. Відкритості й діалогу немає у влади та людей. Днями наші медіатори презентували керманичам Програму «Медіатори» та запропонували підписати Меморандум про співпрацю. Направду великого ентузіазму ми не побачили. Але наша команда продовжуватиме працювати в напрямку розвитку громади, попри те буде чи ні меморандум», — каже Ірина Ситнік.

Оскільки колектив невеликий, а робота різноманітна, то працівники в команді універсальні, розповідає Ірина Ситнік. Усі, уточнює, і пишуть, і знімають, і монтують, і фотографують. Також редакція є ініціатором проведення заходів: ми проводимо круглі столи, опитування, робимо цікаві формати подачі інформації для наших читачів на актуальні теми сьогодення.

«Це підвищує довіру до наших медіа, і люди бачать у нас користь і підтримку. Звісно, хотілося би збільшити ще колектив, бо маємо багато ідей і цікавих подій для впроваджування в громадах», — ділиться Ірина Ситнік.

Що ж таке та кадрова політика

Історії цих двох редакцій яскраво демонструють різницю в підходах, формуванні та впровадженні кадрової політики. Власне, чим і є кадрова політика — набір підходів, правил та практик, якими послуговується компанія для взаємодії зі співробітниками. Йдеться про правила прийняття на роботу, звільнення, оплата праці, мотивація і розвиток персоналу.

На формування кадрової політики будь-якої компанії, у тому числі й редакцій, впливає низка факторів: цінності, культура, цілі, зміни в економіці, технологіях та соціокультурному середовищі, розповідає Вікторія Білякова, PR-менеджерка одного з українських онлайн-порталів з пошуку роботи та надання вакансій.

«Варто розуміти, що кожне медіа, як, власне, і підприємство, може мати свої особливості, адже кадрова політика — це внутрішня кухня, де в кожного все налаштовано по-своєму», — пояснює експертка.

Прямо чи опосередковано представниці редакцій кажуть, що є брак кадрів. Про це свідчать і дані Work.ua. З березня 2023 року по березень 2024 року кількість розміщених вакансій в медійній галузі зросла в 15 разів. Так, у березні 2022 року було 25 вакансій, у березні 2023 — 230, у березні 2024 — 375. Середня зарплата у сфері медіа станом за останні три місяці в Україні становить 20 000 грн.

«Серед помітних тенденцій, медіа все більше розвивають соцмережі, шукають працівників на відеопроєкти (у тому числі, власні YouTube-канали). Активно розвиваються вузькоспеціалізовані майданчики та шукають співробітників: спортивна тематика, комп’ютерні ігри та кіберспорт, автомобільна тематика. Звичайно, події, у яких ми живемо, безпосередньо впливають і на медіаринок: бачимо вакансії від новинних Telegram-каналів (не канали медіа), регіональних майданчиків», — розповідає Вікторія Білякова.

Шукають фахівців у галузі медіа й у війську. Так, наприклад, одна з рекрутингових платформ, що допомагає військовому командуванню знайти людей у свої підрозділи, а охочим долучитись до Сил Оборони за хештегом «пресслужба», має 15 актуальних вакансій станом на 22 квітня 2024 року. Це й SMM-фахівець і фотограф-відеограф, і спеціаліст з комунікацій тощо.

Допоки триває активна фаза російсько-української війни, проблема кадрів для редакцій не зникне. Криза, ймовірно, посилюватиметься чи видозмінюватиметься. І завдання кадрової політики кожної редакції розв’язати цю проблему для своїх медій. Зокрема, враховувати те, що працівники йтимуть до Збройних Сил.

Приходитимуть ветерани, які готові повернутися в медіа. Хтось захоче повернутися з евакуації чи евакуюватися. Або ж хтось просто вирішить змінити місце роботи та піти туди, де більше платять. І ось уже тут можна окреслити проблему значно ширше. Адже це не лише робота редакцій — створити комфортні умови праці. А й підготовка студентів та рівень освіти, підтримка зі сторони донорів та вміння написати гарну грантову заяву, щоб медійний проєкт профінансували.

Оля Василець, регіональна представниця ІМІ в Дніпропетровській області

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.