Навіщо створюють кімнати, де наркозалежні можуть зробити ін’єкції?

Навіщо створюють кімнати, де наркозалежні можуть зробити ін’єкції?

У Сумах працює єдина в Україні кімната, куди можуть прийти наркозалежні і зробити ін’єкції чистим шприцом. Цей досвід запозичили в іноземних країн — такі кімнати вже десятками років допомагають зменшити кількість наркозалежних в Австралії, Франції, США, Нідерландах, Данії, Канаді та Швейцарії.

Ще кілька років тому в Австралії від передозування наркотиками в помирали дві людини на тиждень. Використані голки валялися на дитячих майданчиках, іноді на вулицях знаходили тіла наркозалежних, розповідає на міжнародній конференції « City Health International 2018» в Одесі австралійка Інгрид ван Бік — медична спеціалістка з питань громадського здоров’я і залежності, а протягом останніх 25 років — директорка Центру Кірктон-Роуд у Сіднейському Королівському Хресті. Ван Бік заснувала перший в Австралії центр безпечного вживання наркотиків.

Кімната безпечних ін’єкцій у Франції

Кімната безпечних ін’єкцій у Франції Фото: Slavic Family

Прикладом для Австралії стала Швейцарія, де перші ін’єкційні кімнати відкрилися ще у 1961 році. Через 40 років цей досвід почали використовувати в Австралії. Влада розробила програму боротьби з наркозалежністю — це і попередження інфекцій,  і допомога під час передозувань, й освітні програми для наркозалежних.

«Перший центр безпечних ін’єкцій відкрили у Сіднеї, у районі міста, що називається Кінг-Крос. Це був завжди небезпечний район, де було багато вуличних повій та наркозалежних. Це рішення виявилося успішним для конкретного міського району, але не обов’язково, воно допоможе і в інших районах міста чи в інших містах. Тому необхідно кожного разу думати над вирішенням конкретної проблеми конкретного населеного пункту», — розповідає ван Бік.

Інгрид ван Бік

Інгрід ван Бік створила перший в Австралії центр безпечного вживання наркотиків Фото: Юлія Афанасьєва/Громадське радіо

Наркозалежна людина у таких кімнатах може зробити ін’єкцію чистою голкою під наглядом лікаря. Там можна здати кров для аналізів, поговорити з психологами, пояснює Інгрид ван Бік.

«Дослідження довели, що такі кімнати не наражають на небезпеку навколишні вулиці, райони, вони не долучають додаткову кількість нарокозалежних. Вони безпечні, тому що зменшується кількість злочинів, і навіть з часом кількість наркозалежних, бо людям, які приходять до цієї кімнати, ми пропонуємо лікування від залежності», — зазначила ван Бік.

Перша і єдина кімната в Україні

Досвід Австралії починають запроваджувати і в Україні. Першими його перейняли у Сумах. Там на початку двохтисячних почали створювати  кімнати зменшення шкоди на гроші міжнародних фондів з боротьби зі СНІДом та ВІЛ-інфекцією. Лише цього року вдалося відкрити першу таку кімнату за державний кошт.

«Нам це допомагає в роботі. Ми бачимо цих пацієнтів, ми можемо їх контролювати та обстежувати, коли вони звертаються до нас за допомогою. Також ми надаємо їм соціальний супровід з будь-яких питань: з медичних,  юридичних, а також тестування, одноразовий інструментарій і таке інше», — розповідає головний лікар «Сумського обласного наркологічного диспансеру» Тарас Злиденний.

Створити кімнату запропонували лікарі, їх підтримали представники обласної ради та поліції.

«Рівень захворюваності на інфекційні захворювання через наркотики у Сумах залишається принаймні стабільним. Ті, хто був інфікований, залишаються, але їхня кількість не зростає. Якщо на початку 2000-х майже 80% всіх ВІЛ-інфікований — це були люди, які вживали наркотики ін’єкційно, то зараз це приблизно 30, а то і менше відсотків», —  каже виконавчий директор громадської організації «Клуб» Шанс» Олексій Загребельний.

Для відкриття такої кімнати потрібно отримати кілька дозволів. Головна проблема — домовитися з поліцією, адже до кімнати люди приносять наркотики з собою. Вони часто бояться, що поліція їх може звинуватити у зберіганні та розповсюдженні заборонених речовин.

«Для того, щоб створити умови, щоб завтра не прийшла поліція, не стала під цією кімнатою і не покращувала штучно показники своєї діяльності, повинна бути така домовленість, тобто це не самостійно робиться заклад, а це повинно бути передбачено як перспектива розвитку даної території», — розповідає консультантка міжнародного фонду «Відродження» з питань доступності знеболення і наркополітики в Україні Олена Коваль.

Оксана Коваль

Консультантка міжнародного фонду «Відродження» з питань доступності знеболення і наркополітики в Україні Олена Коваль Фото: Юлія Афанасьєва/Громадське радіо

У Сумах відкриття кімнати зменшення шкоди з правоохоронцями погодили, розповідає речниця Головного управління Національної поліції в Сумській області Ельвіра Біганова.

«Звісно, це добре, оскільки наркозалежна особа, фактично повинна бути під контролем, це хвора людина, їй потрібно надавати допомогу», — вважає речниця.

Консультантка міжнародного фонду «Відродження» з питань доступності знеболення і наркополітики в Україні Олена Коваль вважає, що такі кімнати не лише допомагають наркозалежним. За її словами, на вулицях і у під’їздах Сум стає менше використаних шприців. Окрім того, це вигідніше для місцевих бюджетів.

«Створити кімнату, чітко визначити обов’язки персоналу, порядок доступу до цієї кімнати, завести новий інструментарій і вивозити використаний на утилізацію — це набагато дешевше, ніж проплатити лікування однієї особи, у якої відбулося зараження чи гепатитом, чи ВІЛ-інфекцією» , — пояснює Коваль.

Чому в Україні немає статистики про передозування?  

Стимулювати до відкриття таких кімнат мала б офіційна статистика передозувань, каже менеджерка Програмної ініціативи «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження» Олена Кучерук. Однак такої статистики в Україні немає.

«Це пов’язано з багатьма факторами. Передусім, у разі загрози передозування, навіть якщо є люди, які знаходяться поруч з цією людиною, вони зазвичай не бажають викликати швидку, оскільки навіть до швидкої приїжджає поліція, і замість надання допомоги складаються відповідні акти, що призводить до арешту. Якщо є окремі випадки смерті у результаті передозувань, їх записують якось інакше — або зупинка серця, або зупинка дихання, тобто ніхто цю статистику не веде», — зазначає Кучерук.

Kucheruk

Менеджерка Програмної ініціативи «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження» Олена Кучерук Фото: Юлія Афанасьєва/Громадське радіо

Як вирішити цю проблему, знають у США. Там до кримінальної відповідальності не притягують людей, що викликали лікарів під час передозування друга чи знайомого, з яким вживали наркотики.

Іший досвід у Великій Британії. У королівстві немає кімнати для безпечних ін’єкцій. Але наркозалежні люди визнані пацієнтами та отримують меддопомогу. Змінити до них ставлення допомагають волонтери, розповідає голова служби безпеки Лондона Девід МакІнтош.

«Дуже важливо переконати суспільство, місцевих мешканців, бо існує негативне ставлення і до наркозалежних, і до секс-робітників. Ми займалися тим, що запрошували людей до лікарень, де перебували наркозалежні, для того, щоб вони могли поговорити, переконатися, що це адекватні люди. Зараз дуже багато волонтерів залучаємо до роботи, і це неправильно, тому що їх навантажують тим, що раніше робили б за гроші», — вважає Девід МакІнтош.

Давід Макінтош

Голова служби безпеки Лондона Девід МакІнтош Фото: Юлія Афанасьєва/Громадське радіо

Змінити ставлення до наркозалежних намагаються і в Україні. Волонтери влаштовують лекції і спілкуються з людьми. Таким чином вони хочуть, аби створення кімнат підтримали якомога більше.

Юлія Афанасьєва, Одеса, Громадське радіо.

Останнi новини