Гусак шукає воду в висохлому руслі озера Веленце, Угорщина, 11 серпня 2022 року/© Anna Szilagy, AP
Посуха — це природне явище, що виникає, коли кількість опадів є значно нижчою від звичайних зафіксованих рівнів, що спричиняє серйозне порушення гідрологічної рівноваги, яке несприятливо відображається на продуктивності земельних ресурсів.
Зазвичай значна кількість сонячного тепла у поєднанні з поступовим зниженням вологості повітря створюють підвищену випаровуваність (що дістало назву «атмосферна посуха»), унаслідок чого запаси ґрунтової вологи в умовах відсутності опадів виснажуються (це «ґрунтова посуха»). Із посиленням ґрунтової посухи пересихають річки, озера, ставки та джерела — і починається гідрологічна посуха.
Посуха є звичною особливістю клімату більшості частин світу, однак вона стає все більш сильною і непередбачуваною через зміни клімату.
На початку 2022 року сильна посуха вразила чимало регіонів Європи, Східну Африку, захід США і північну частину Мексики.
Протягом двох останніх місяців у західній, центральній і південній частині Європи не було значних опадів — навіть дощова Британія цього літа офіційно оголосила про посуху. У серпні бездощів’я продовжує погіршуватись і захоплювати нові території.
Відповідно до комбінованого індикатору посухи наразі 47% території ЄС знаходиться в умовах небезпеки рівня «попередження» (warning), тобто спостерігається дефіцит ґрунтової вологи, а 17% території — на рівні «тривога» (alert), що передбачає ураження рослинності. ⅔ Європи спіткала посуха, яка негативно впливає на харчове виробництво і річкове транспортування.
Андреа Тореті, старший науковий співробітник Європейської обсерваторії посухи, зазначає, що посуха 2018-го була найсильнішою за останні 500 років, однак «цей рік набагато гірший». За словами дослідника, наступні 3 місяці зберігатиметься високий ризик посухи у західній і центральній Європі.
У Сербії поблизу міста Прахово побачили понад 20 німецьких кораблів, затоплених під час Другої світової війни. Це стало можливим, бо Дунай сильно обмілів. Через посуху у Європі річка досягла одного з найнижчих рівнів за століття.
За даними серпневого звіту Європейської обсерваторії посух (EDO), цьогорічні посушливі умови пов’язані з обширною нестачею опадів у поєднанні з періодичними тепловими хвилями від початку травня.
Однак посуха може бути наслідком більшої проблеми. За словами метеоролога Пітера Гоффмана, дослідника Потсдамського інституту вивчення кліматичних змін, поточна ситуація спричинена довгим періодом посушливої погоди через зміни у світових погодних системах: «Просто влітку це відчувається найбільше, а насправді посуха наростає протягом року».
Зміни клімату погіршують погодні умови, адже вищі температури прискорюють випаровування, тому спраглі рослини поглинають більше вологи і знижують інтенсивність снігопадів у зимовий період. Це,зі свого боку, зменшує запаси прісної води для іригації влітку.
Зміна клімату також зменшила різницю температур між регіонами, послабивши сили, які призводять до виникнення повітряних течій, які зазвичай приносили вологу Атлантичну погоду в Європу.
Річка Луар у Франції майже висохла.
Пересихання річок заважає судноплавству і транспортуванню вантажів. Зокрема у Німеччині через пересихання Рейну ускладнилось транспортування вугілля, яке поки виступає альтернативою російському газу.
Спогади про минулі посухи також проявилися у Німеччині, на поверхню визирнули так звані «голодні камені» уздовж річки Рейн. Останніми тижнями на берегах найбільшої річки Німеччини стало видно багато таких каменів. З датами та ініціалами людей, їх появу дехто сприймає як попередження та нагадування про труднощі, з якими стикалися люди під час колишніх посух. Дати, видимі на каменях у Вормсі, на південь від Франкфурта, і Рейндорфі, поблизу Леверкузена, включають 1947, 1959, 2003 і 2018 роки.
Водночас зменшення об’єму води у водосховищах негативно впливає на енергетичний сектор: роботу гідроелектростанцій і охоложення електростанцій. Наприклад, в Італії потенціал гідроенергії нині складає половину від середнього показника останніх років і продовжує падати.
Для Норвегії посуха стала значною проблемою, адже гідроенергетика забезпечує 90% електроенергії у країні і значну частку експорту. Цього літа рівень води у водосховищах сягнув 25-річного мінімуму, що призвело до зростання цін і політичної напруги.
Найбільше постраждали кукурудза, соя і соняшник: цього року очікується падіння врожайності на 16%, 15% і 12% відповідно у порівнянні з середнім значенням врожайності за останні 5 років.
Зокрема у Франції лісові пожежі вразили понад 60 000 гектарів території від початку 2022 року.
В Іспанії посуха оголила кам’яні брили на дні водосховища Валдеканас, які вже назвали «іспанським стоунхенджем».
Через посуху деякі європейські країни зменшили кількість споживання води, а деякі шукають шляхи відновлення судноплавства. Зокрема влада Сербії почала поглиблювати дно Дунаю, щоб кораблі продовжували рух.
В Угорщині широкі частині озера Веленце поблизу Будапешта перетворилися на сухий бруд, тому задля збереження дикої природи було встановлено обладнання для аерації та циркуляції води. Також на одному з пляжів заборонили плавання на вихідних.
Влада Італії нещодавно випустила більше води з найбільшого озера Гарда, щоб підтримати іригаційну систему, однак зберегти прибуток від туристичного сезону країні не вдалося.
Мільйонам британців було заборонено поливати газони і сади, така заборона торкнеться ще 15 мільйонів громадян. Також британські фермери вимушені перейти на зимовий корм для тварин через нестачу рослинності у зонах випасу.
В Андалусії, одному з регіонів Іспанії, де вирощують авокадо, фермери пожертвували сотнями дерев задля збереження інших від в’янення, адже водосховище Вінуела спорожніло до 13%.
У Норвегії наразі обговорюють механізми виходу з енергетичної кризи, спричиненої комплексом факторів: економічними проблемами через пандемію, складнощами з переходом на відновлювальні джерела енергії, цьогорічною посухою і скороченням імпорту російського газу. Серед основних варіантів — ревізія експортних домовленостей щодо електроенергії до ЄС і Британії і нові субсидії для норвежців для пом’якшення ефекту від зростання цін.
Виконавчий директор великої енергетичної групи Agder Energi Штеффен Сівертсен зазначає: «Найкращий спосіб виходу з цієї кризи і водночас отримання енергетичної безпеки — якомога швидше отримання незалежності від російського газу. Однак це складне завдання».
У Німеччині потреба у газі у поєднанні з посухою спричинила розмови про інвестування в ядерну енергетику.
У серпневому звіті Європейської обсерваторії посух (EDO) зазначили, що опади у середині серпня можуть полегшити ситуацію. Однак варто зазначити, що в деяких випадках дощі супроводжувались грозами, які завдали ще більше шкоди.
Для більшої частини Європи дослідники прогнозують нормальні погодні умови з серпня по жовтень 2022 року. Хоча цього може бути недостатньо для поповнення дефіциту, що виник за півріччя, це полегшить критичні умови для багатьох європейських регіонів і постраждалих секторів.
Посушлива погода спостерігатиметься в Іспанії, Португалії та вздовж хорватського узбережжя. Більш теплі і сухі погодні умови очікуються у західній частині Євросередземномор’я у найближчі місяці — до листопада 2022 року.
Україні, Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Німеччині, країнам Бенілюксу, Румунії, Угорщині, Сербії, Молдові, Ірландії та Британії варто бути обережними, адже для цих країн особливо зростає загроза посухи.
Одна з цілей XXI століття полягає в обмеженні зростання світової температури до +1,5 °C, а одна з цілей цього року — подолання наслідків посухи. Однак насправді це все «побічні ефекти» однієї проблеми — глобального потепління.
Якщо звернутись до теорії ігор, покращення екології і зменшення глобального потепління — це кооперативна гра, у яку «грає» кожна країна і громадянин. Якщо один гравець робить позитивний внесок — зиск отримує і він, і всі інші. Те ж стосується і негативних впливів на екологію. Саме з таких міркувань держави підписали Паризьку угоду, яка містить зобов’язання щодо скорочення шкідливих викидів в атмосферу для всіх країн, незалежно від ступеню економічного розвитку.
Згідно зі звітом Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату, для уповільнення глобального потепління людству треба скоротити споживання вугілля на 95%, нафти — на 60% і природного газу — на 45% до 2050 року (у порівнянні із 2019 роком).
Це особливо актуально після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли відмова від російського газу та нафти стала не тільки методом покращення екологічної ситуації, а й способом протистояння Росії. Нагадаємо, що ЄС планує скоротити імпорт російського газу на ⅔ до кінця року і повністю відмовитись «задовго до 2030-го».
Посуха знижує врожайність і як наслідок впливає на харчову промисловість, водночас парадоксально харчове виробництво впливає на кліматичні зміни.
Через виробництво збільшується кількість викидів вуглецю, який «підігріває» планету — це близько 16 млрд тонн вуглецю на рік і 30% від загальної кількості викидів. За словами Джейсона Гілла, професора Університету Міннесоти, «харчове виробництво — це темна конячка кліматичних змін».
Американські дослідники зазначають, що зміни тільки у цій галузі дозволять обмежити зростання світової температури до 1.5 градусів за 30-40 років.
За словами науковців, агропромисловий сектор потребує впровадження нових технологій, які дозволять отримувати більше врожаю без використання додаткових територій. Ідеться, у першу чергу про покращення стійкості культур за допомогою генетичних модифікацій.
«Еволюція — це про те, як гени дозволяють перейти на рівень нового покоління. І [підвищення] продуктивності — це лише мала частка цього процесу», — каже Стівен П. Лонг, дослідник фізіології рослин, член Національної академії наук США.
Кліматолог Джонатан Фолі пропонує звернути увагу на швидші і дієвіші методи: зменшення м’яса у нашому раціоні за рахунок інших білків і перехід на дієту, багату рослинною їжею; зниження кількості харчових відходів.
«Мені завжди було цікаво, чому ми в гонитві за мишею не помічаємо у кімнаті слона», — дивується кліматолог. Наголосимо, що ці кроки корисні не тільки для планети і життя майбутніх поколінь, а й для здоров’я окремої людини.
«Існує багато способів, як це можна зробити», — каже доктор Майкл Кларк, дослідник Оксфордського університету: «Кожна людина має значення, як і кожна компанія і корпорація. Завдяки колективним діям і політичній волі, ми зможемо досягти цього дуже швидко».
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS