«Ненавиджу сонячну погоду, бо окупанти краще бачать»: як зараз живе Херсон?

Херсон оживає. Місто поступово оговтується від окупації, яка тривала майже 10 місяців. І хоча вулиці ще малолюдні, у повітрі там панує життя. Справжнє, вільне, але не тихе. Поки що…

На під’їзді до Херсона з боку Миколаєва розумієш, що тут люди відчули всю лють російських загарбників. У селах дуже багато зруйнованої інфраструктури, житлових будинків. Хтось все ж повернувся або зовсім не виїжджав. Це видно по тентах, які натягнуті там, де колись був дах. Вікна у пошкоджених помешканнях забиті фанерою чи плівкою.

На дорогах стоять блокпости. Якщо придивитися до узбічь, то можна побачити як деінде догниває російська військова техніка.

---

Читайте також: «Ось ти — перед колоною танків, бачиш людей, які прийшли вбивати» — історія журналістки з Луганщини

---

Завжди гучно

І ось ти за один крок у Херсоні. На в’їзді стоїть стела з назвою міста, фото з якою після деокупації облетіли весь світ.

Перше, що кидається в очі, це білборди. На усіх них майже однакові банери — на жовтому тлі написано «Рідні, ви вільні», «Херсон — місто героїв». Це надає якісь особливі відчуття тому, хто вперше у Херсоні після звільнення.

На фоні ти чуєш вибухи. Вони тут майже постійні. Може бути то гучніше, то тихіше, але повна тиша тут рідкість. Місцеві звикли і не реагують на «виліт», «приліт». У них викликає сміх спорядження журналістів чи представників міжнародних організацій, які їздять у місто з різними місіями.

«Дивіться, каски понадівали і ходять. Сміх та й годі», — каже пенсіонерка, побачивши нас.

---

Читайте також: Медичне обслуговування на окупованій частині Херсонщини майже відсутнє — журналіст

---

Хоча таксиста, який нас підвозив, не так смішив наш вигляд. Так, «Болт», «Уклон» у Херсоні працюють. Чоловік сказав, що ненавидить таку сонячну погоду, яка була у той день.

«Чому? Бо ті, що стоять за Дніпром, бачать краще у гарну погоду. Знаєте, я живу біля Порт Елеватору. Це зовсім поруч з Дніпром, тому у нас там завжди гучно», — каже він.

Закрита більшість магазинів

Через постійні обстріли з боку росіян, які поки контролюють лівий берег Херсона, життя у повній мірі відновити у місті важко. Аптеки та продовольчі магазини відкриті у кожному кварталі. Причому не по одному. Поки не працює багато магазинів з побутовими речами — одягом та взуттям, канцелярією, посудом, текстилем, не кажучи вже про кафе та ресторани.

Хоча ринку це не стосується. Реалізаторів товарів там немало. Вони продають і продукти, і речі, і взуття, і побутову хімію. Покупці також є.

Чомусь саме біля ринку на секунду зникає відчуття малолюдності, бо тут все як у звичайному житті — і крик, і шум, і посмішки людей.

Далі погляд чіпляють комунальники, які метуть вулиці. Цього разу вони не просто в оранжевих жилетках — зверху на них одягнені бронежилети. Такі вони реалії прифронтового міста.

---

Читайте також: У Херсоні всі комунальники зобов’язані працювати у бронежилетах — кореспондент (ФОТО)

---

Навчаються дистанційно

Працюють у Херсоні не тільки комунальники. Освітяни теж приводять до ладу заклади освіти, якими трохи встигли «покерувати» окупанти та колаборанти.

«Я ще не перенесла до директорського кабінету свої речі. Поки не можу зібратися думками аби сидіти там, де були вони. Росіяни та їх поплічники», — каже директорка одного з найбільших ліцеїв міста.

У її кабінеті до сих пір лежать російські підручники, посібники, нашивки, а у холодильнику стоїть недопите окупантами вино.

«Ми майже все прибрали, помили, відновили. Вони ж познімали нашу символіку, позамальовували проукраїнські мурали на стінах нашого закладу. Нічого, ми намалюємо нові», — посміхаючись каже вона.

---

Читайте також: Настрій мешканців Херсонщини «агресивно-отпимістичний» — Сергій Данилов

---

Освітній процес продовжується. Правда поки онлайн. Дистанційно займається майже одна тисяча учнів.

«Кожного дня у нас педнаради. Приходиться постійно бути онлайн, бо мої вчителі розкидані по всьому світу. Але нічого, скоро ми всі знову сядемо за учбові парти», — з упевненістю говорить директорка.

Герої нашого дня

На вулицях ми зустріли і цих самих учнів. Мабуть, у той час у хлопчиків вже закінчилося онлайн-навчання. Вони побачили нашу машину і махнули рукою аби ми зупинилися.

«Слава Україні! Можна ми заколядуємо?», — кричать вони.

Поколядувавши, вони крикнули нам на останок: «Путін х…». Було смішно, але важко усвідомити, що ці хлопчаки, яким на вигляд по 8-10 років, вже насправді розуміють, чому Путін той, ким вони його називають.

---

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS