Фото: Євгенія Гончарук, Громадське радіо
Вже майже 30 років компанія «Аеропракт» виготовляє в Києві надлегкі літаки. Основні замовники — із країн Євросоюзу, а також зі Сполучених Штатів, Австралії, Аргентини й навіть Чилі. У планах компанії серійне виробництво літаків-амфібій, сільськогосподарських літаків. У той час, як приміром завод «Антонов» вже не перший рік не випускає літаки, «Аеропракт», зі слів співзасновника й авіаконструктора Юрія Яковлєва, залишається рентабельним.
Як це вдається, а також про рекорди й нові розробки конструктор розповів Громадському радіо.
Неподалік Макарова, містечка, що приблизно у 60 кілометрах від столиці, є невеликий аеродром «Аеропракту». Ця компанія, одна з трьох в Україні, яка виготовляє цивільні літаки ще з початку 90-х, є лідером у виробництві легких і надлегких моделей. Ба більше, на рахунку авіаконструктора Юрія Яковлєва, співзасновника підприємства, не один світовий рекорд у цивільній авіації.
Тривалий час Яковлєв працював конструктором на заводі «Антонов», хоча наприкінці 80-х дедалі більше часу приділяв аматорському клубу, який організував для того, щоб можна було займатися літакобудуванням. У підсумку разом з колегою, теж конструктором Олегом Литовченком, залишив роботу на заводі. І вони спробували перетворити улюблену справу на бізнес. Так у 1991 році була заснована компанія «Аеропракт».
Сьогодні підприємство випускає літаки-ультралайти, тобто ті, вага яких не перевищує 500 кілограмів. Ці літаки купують у десятках країн світу. На рахунку конструкторів 11 моделей, найбільш популярні двомісні – А-22 та А-32.
Аби створити нову модель, потрібен не один рік. Зараз, коли майже весь час підприємства йде на виготовлення серійних літаків, до 100 на рік, це найскладніше.
«На початку, коли ще випускали 7-10 одиниць на рік, вдавалося розробляти нову модель літака за 10 -12 місяців, зараз це потребує більшечасу», — розповідає Юрій Яковлєв.
З останнього – «Аеропракт-40». Він здобув 5 світових рекордів і завоював 2 золоті медалі. На цей літак пішло 2 роки, від першої деталі до зльоту. І це не враховуючи ще рік на розробку. І досі, зізнається конструктор, серійне виробництво не сприймає новацій.
«Авіація консервативна, адже безпека коштує дорого. Будь-яка технічна ідея має бути випробувана. Далі потрібна сертифікація. На це йде багато часу» — зізнається Яковлєв.
В авіабудуванні досі значна частина виробництва – ручна робота. Створення літаків важча робота, аніж автомобілебудування, адже їх роблять менше у десятки разів, тож роботів на етапі складання не використовують. Конструктор навіть жартома пригадує, що у документальному фільмі про компанію «Боїнг» показано як кінцівку крила встановлюють вручну: «є робітник, у нього великий дерев’яний молоток, яким забивають болти кріплення цієї деталі».
Звісно є машини, які виготовляють деталі, панелі для корпусу чи крил. Але складають літак все одно люди», — розповідає конструктор.
Поки що потужності підприємства розміщенні неподалік від центра Києва, а аеродром за Макаровим — в області. Увесь штат налічує до 80 людей. Зі слів Юрія Яковлєва, один працівник на виробництві виготовляє майже півтора літака на рік. Загалом випускають зараз десь 80-90 одиниць на рік.
Крім продажу серійних літаків, ще одна частина роботи підприємства – підтримка якості. Конструктор пояснює: якщо цього не робити, то неточності чи помилки можуть ставати частішими, відтак треба вдосконалювати модель, яка давно літає.
Ще один аспект в роботі компанії – оновлення сертифікації. Як роз’яснює Юрій Яковлєв, у багатьох країнах Європи нещодавно збільшили злітну вагу літака, з 450 до 600 кілограмів. Це вимагає нових сертифікатів для вже наявних літаків і це ще шматок роботи.
Особливу увагу на аеродромі привертає білий двомісний літак зі штовхальним гвинтом. Він настільки легкий, що пілот штовхає його самотужки вручну і відкочує на місце стоянки. Ця модель «Аеропракт -20», або скорочено – А-20 і справді особлива. Його жартома називають летючим пам’ятником.
Це перший серійний літак, йому 27 років. Апарат цієї моделі, на якому проходили випробування, вперше злетів у 1991 році. Цей літак живе на аеродромі й не продається.
«Попри поважний вік він — як новий. Як тільки він постаріє, ми його відразу оновлюємо», — запевняє конструктор.
Однак найпопулярніша у серійному виробництві модель — А-22. Їх на підприємстві зроблено найбільше — 970. До символічної цифри у тисячу одиниць планують дійти десь до кінця року. Ще один серійний двомісний літак А-32 зараз домінує у виробництві.
«Це відносно нова модель, — іронізує Яковлєв, — її випробували лише у 2012-му, а у серію запустили три роки потому. Зараз саме цьому літаку надають перевагу».
Паралельно в компанії триває робота над низькопланом, обережно зізнається Яковлєв. У багатьох літаків «Аеропракту» крила зверху, а на цьому будуть знизу. І це не забаганка, це лише бізнес.
Зі слів Яковлєва, в одній італійській фірмі 30-40 % від усієї продукції саме низькоплани. Тому в «Аеропракті» вирішили надолужити в цьому сегменті виробництва і поборотися за ринок. Хоча, говорячи про цю розробку, Яковлєв розповідає, що легендарний конструктор Олег Антонов (іменем якого названо відомий завод у Києві) на запитання, чому усі його літакі високоплани, відповідав: «А де ви бачили птаха-низькоплана?».
Крім «Аеропракту», в Україні ще працює компанія «Аерос», яка зокрема спеціалізується на дельтапланах. Є і німецьке підприємство, яке працює в Херсоні. Але за потужностями саме «Аеропракт» — найбільший виробник надлегких літаків. Їхню продукцію знають далеко за межами України.
Юрій Яковлєв пригадує, що під час нещодавньої поїздки до Таїланду, приїхав до місцевого аероклубу і його впізнали, навіть не взяли грошей за політ.
«Кажу їм, дасте мені знижку, а вони: для вас безкоштовно», — посміхається він.
Попри лідерські позиції на українському і світовому ринку, від співпраці з державою відмовляються, хоча такі пропозиції надходять регулярно. Пояснює свою позицюї просто: «боїмося померти у міцних обіймах держави».
Донька і син Юрія Яковлєва теж пілотують. Зокрема з донькою Анною Юрій здобув рекорд два роки тому. Вони літали на дальність за замкнутим маршрутом і змогли обійти попередній рекорд у 860 км, встановивши новий – 1023 кілометри.
Особливість встановлення рекорду полягала ще й тому, що літак з пілотами й пальним не повинен був важити понад 472 кілограми. Те, що донька Юрія важить менш як 50 кілограмів було дуже доречним. Тоді вони здобули подвійний рекорд, відзначившись ще й у швидкості.
А минулого року літак, який пілотував сам Юрій Яковлєв, здобув звання найбільш економічного у класі до 500 кілограмів. Ефективність визначали на підставі того, скільки кілометрів літак пройде на одному кілограмі палива.
Світовий рекорд «Аеропракту» – витрата пального приблизно 3,7 літра на 100 кілометрів, був офіційно підтверджений ФАІ (Міжнародною авіаційною федерацією) на початку лютого цього року.
Аби здійснити мрію і політати на ультралегкому літаку, кожен охочий сьогодні може просто приїхати на аеродром, де вас зустрінуть пілоти й «лимончик», «морквинка» чи «перчик» – саме так тут жартома називають літаки, пофарбовані у яскраві кольори. А якщо вже вдасться «заразити» людину небом, то, за бажанням, приблизно за 5-6 місяців можна отримати ліцензію пілота чи пілотеси.
Юрій Яковлєв не лише авіаконструктор, а й самостійно пілотує, тож попереджає, що управління літальним апаратом на початку — дуже незвична річ для організму. Це як вперше освоювати катання на велосипеді.
«Років 15 тому я вчився пілотувати вертоліт, там є важіль, якого немає на літаку, то в мене м’язи боролися, кріпатура страшна була», — каже він.
Головне — практикуватися і не поспішати.
Євгенія Гончарук, Громадське радіо