П'ять причин, чому СРСР зміг прорвати фінську Лінію Маннергейма

П'ять причин, чому СРСР зміг прорвати фінську Лінію Маннергейма

Розповідаємо про лютневий наступ Червоної армії через факти і фотографії

У лютому 1940 року третій місяць тривала радянсько-фінська війна. 30 листопада 1939 року сотні танків і літаків разом із піхотними дивізіями перейшли кордон Фінляндії. У грудні Москва готувалась до швидкої перемоги і встановлення повного контролю над державою. Для цього навіть створили маріонетковий уряд і загони з фінів, які виступали проти уряду в Гельсінкі. Проте через страшний холод, погану підготовку солдатів і техніки, вміле використання ландшафту фінами, у перші дні січня Червона армія зазнала катастрофічної поразки. Для Радянського Союзу настав час змінити тактику. 

Причина №1 — нове командування 

Климента Ворошилова відсторонили від командування операціями через катастрофічні втрати людей і ресурсів протягом грудня 1939-го. 7 січня 1940 року головою Північно-Західного фронту (так в СРСР називали групу військ у війні з Фінляндією прим. ред.) став українець з Одещини Семен Тимошенко. У вересні минулого року він же організував вторгнення у Польщу. Новий командир вирішив повністю змінити стратегію наступу. 

Карельський фронт станом на 13 березня 1940 року.

Причина №2 — кількість 

Радянське командування перекинуло нові частини на фінський фронт. Основні сили спрямували на Карельський перешийок, де західну частину на себе брала 7 армія, а східну — 13-а. На 11 лютого угрупування нараховувало 460 тисяч солдатів, 3350 артилерії, 3000 танків і 1300 літаків. Все це проти невеликої країни з не дуже сучасною армією. Фіни ж мали близько 150 тисяч військових, пару десятків британських танків, у повітрі від самого початку війни домінували радянські І-16. 

Мертві радянські солдати і пробиті кулями автомобілі у лютому 1940 року

Причина №3 — стратегія 

Великою проблемою для Червоної армії була неефективність танків. Через холод і незручну місцевість з болотами і лісами, багато машин не дістались лінії фронту. Проти техніки, яка таки змогла побачити ворога, фіни використовували «Коктейлі Молотова». Запальна суміш прекрасно нейтралізовувала основну силу радянської армії. Під час лютневого наступу танки прикривала піхота, які обстрілювали ворожих солдатів, які намагались наблизитись до техніки. 

Причина №4 — зв’язок 

Іще однією причиною поразок червоноармійців у перші 6 тижнів війни з фінами була погана комунікація. Через погодні умови, вдалі диверсійні операції малих груп ворога і недосвідченість командирів середньої ланки, багато частин не розуміли, де саме у цей момент розташований ворог, і що відбувається на фронті загалом. Так, наприклад, у грудні – перші дні січня 1939/1940 фіни розділили 163 стрілецьку і 44 гірськострілецьку дивізії на кілька частин і знищували одну за одною. СРСР втратив до 23 тисяч вбитими і зниклими, тисячі полоненими, десятки танків і артилерії за місяць лише у цій битві на цій ділянці фронту. Тепер розділити війська агресора було набагато складніше. 

Поранені і замерзлі радянські полонені захоплені у лютому 1940-го

Причина №5 — артобстріли 

Наступ СРСР почався у перші дні лютого, але до цього протягом трьох тижнів артилерія постійно обстрілювала фінські позиції, що дуже знесилило їхню армію. Перед атакою танків і піхоти радянська сторона лише у районі Сумма випустила 3000 снарядів за добу. Це був наймасштабніший артилерійський обстріл з часів битви під Верденом у 1916-му в роки Першої світової війни. 

Відступ і капітуляція 

Удень фіни ховалися в окопах і сховищах, а вночі намагались відбудувати укріплення. 13 лютого вони зробили провальну спробу контратаки, а вже за два дні генерал Маннергейм санкціонував масовий відступ на Західній частині Карельського перешийку. Біля другого найбільшого фінського міста Віпурі (нині Виборг) тилові частини підготували потужну оборонну лінію. На інших ділянках за Лінією Маннергейма вглиб країни серйозних укріплень майже не було.

Невелика північна держава не могла розраховувати на підтримку Британії, бо Норвегія та Швеція не погоджувались пропустити її війська через свою територію. Проти такого був і Адольф Гітлер, який у ці дні просив командування Вермахту підготувати план вторгнення у Скандинавію. Агресія проти Норвегії і Данії почнеться у квітні цього ж року.  

Церква у Віпурі (Виборзі) була сильно пошкоджена і не відбудована у Радянському Союзі.

Наприкінці лютого між Москвою і Гельсінкі почались перші спроби почати перемовини. 5 березня 1940-го Червона армія підійшла до околиць Віпурі. Вже 12 березня уряди підпишуть мирний договір, і місто стане радянським Виборгом. 

Про ці домовленості читайте у нашому березневому тексті на цю тему. А поки що підписуйтесь на сторінку проекту в Twitter! 

Останнi новини