Переслідування журналістів та активістів на окупованих територіях — метод придушення опору Росією

РФ продовжує політику переслідування журналістів та журналісток зміну демографічного складу населення на окупованих територіях, бо боїться опору.

Документатори «Восток SOS» з 2014 року досліджують порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях України. У 2021 у фокусі дослідження опинилась процеси зміни демографії на території ОРДЛО, у тому числі  у зв’язку з переслідуванням РФ журналістів за мотивами свободи вираження.

«Те, що відбувається зараз на тимчасово окупованих територіях Херсонської чи Запорізької областей — переслідування журналістів та активістів — це те, що відбувалося з 2014 року на окупованих територіях Донеччини та Луганщини.

Все це робиться для того, аби посадити (нейтралізувати) проактивних людей або ж зробити все, аби вони виїхали. Це робиться для того, щоб зменшити кількість людей на цих територіях, які здатні чинити опір окупаційній політиці», — наголошує юрист «Восток SOS» Данііл Попков.

Варто зазначити, що переслідування журналістів та журналісток загальноукраїнських та регіональних газет, телеканалів та інтернет-видань зафіксовані «Восток SOS» ще навесні-влітку 2014 року. Тоді вони були вимушені покидати окуповані території Донецької та Луганської областей. 

Читайте також: «Там дуже страшно жити вже, дуже»: як відбувається евакуація зі сходу?

Результатом переслідування стало закриття газет та інтернет-видань через неможливість продовжувати професійну діяльність на окупованих РФ територіях. Як правило, у таких випадках журналісти та журналістки виїжджали не поодинці, а колективами: частково або у повному складі, а також зазвичай із членами родини. 

Загалом на території ОРДЛО навесні-влітку 2014 року «Восток SOS» зафіксував 34 випадки переслідувань журналістів та журналісток: 17 на території Донецької області й 17 – Луганської. Переслідування мало форми: 

• викрадення та катування;
• проведення «бесід» з метою забезпечення медійної підтримки окупантам і влади «ЛДНР»;
• погрози вбивством журналісту, журналістці або членам родини;
• погрози зґвалтуванням;
• спалення редакції;
• «націоналізація» приватного житла журналістів та журналісток;
• обстріл приватного будинку журналістки чи журналіста;
• захоплення телеканалу;
• примушення до виїзду з ОРДЛО.

Реалізовували політики переслідування за свободою вираження так звані представники «самоврядування» («народні мери», їхні помічники), «міністри інформації» та інші посадовці «ЛДНР”. Зазвичай свої дії вони обґрунтовували «законами воєнного часу».

Читайте також: У депортації на території РФ вже народжуються діти, яким видають російські свідоцтва — правозахисниця

Важливо зазначити, що такі дії росіян та окупаційних адміністрацій призвели не лише до знищення свободи слова і створення мережі пропагандистських ЗМІ на непідконтрольних уряду України територіях, але й до демографічних змін. А саме — цілеспрямованого витіснення з цих територій журналістів, які виступають проти російської окупації або ж навіть просто відмовляються її підтримувати, а також членів їх сімей. 

Таким чином на території так званих «ДНР» та «ЛНР» з 2014 року донині відбувається примусова зміна складу населення, що надалі має значно ускладнити деокупацію цих територій. Також зазначені дії є порушенням міжнародного гуманітарного права, й мають кваліфікуватися як воєнні злочини, так і злочини проти людяності. 

Слухайте також: У чому необхідність створення спеціального трибуналу для Росії?

Нещодавно Інститут масової інформації повідомив, що станом на 24.06.2021 Росія скоїла 413 злочинів проти журналістів та медіа в Україні. 

Нагадаємо, перша окрема бригада спеціального призначення імені Івана Богуна, у якій служить правозахисник, журналіст та співзасновник благодійного фонду Восток SOS Костянтин Рєуцький, збирає гроші на вантажівку Unimog. Реквізити за посиланням.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS