«Прокуратура стає маріонетками, судді стають маріонетками», — згарячу кидає адвокатка потерпілих та родичів Героїв Небесної сотні Марина Ліліченко, коли під час судового засідання прокурори стають на бік обвинувачених у розстрілах на Майдані — колишніх беркутівців.
28 грудня Київський апеляційний суд відпустив п’ятьох ексберкутівців на волю: Олега Янішевського, Сергія Зінченка, Павла Аброськіна, Сергія Тамтуру та Олександра Маринченка. Наступного дня їх разом з іншими утримуваними в Україні обміняли на українських бранців у підтримуваних Росією «Л/ДНР».
Заради цього обміну Україна звільнила засуджених за теракти в Харкові, в Одесі, колаборантів, ймовірних організаторів диверсій ФСБ, обвинувачених у вбивствах, підозрюваних у захопленні будівлі МВС у Маріуполі.
Та саме обмін колишніх беркутівців став найбільш обговорюваним. Їм п’ятьом закидали вбивство 48 людей. І якби справу довели до вироку, вони могли б отримати пожиттєве ув’язнення. Хоча противники звільнення обвинувачених до ранку утримували периметр Лук’янівського СІЗО, ексберкутівців таки вивезли для обміну.
Звільнення Янішевського, Зінченка, Аброськіна, Тамтури та Маринченка ставить під загрозу не тільки розгляд справи про розстріли на Інститутській, але інші «майданівські» провадження — застерігають адвокати потерпілих на Майдані. Громадське радіо згадує, як і чому суд вирішив відпустити обвинувачених та пояснює, чому ця справа є критично важливою для слідства щодо злочинів проти Євромайдану.
«Кримінальний процесуальний кодекс не передбачає такої підстави для зміни запобіжного заходу, як необхідність обміну», – так окреслює перше порушення зі звільненням ексберкутівців Сергій Горбатюк. Він — колишній начальник Управління спецрозслідувань ГПУ, яке вело провадження від початку.
Та саме необхідність «одночасного звільнення» (офіційна назва обміну) генеральний прокурор Руслан Рябошапка вказав у листі, з яким відправив до суду трьох підлеглих прокурорів. Цих прокурорів він раптово ввів у процес, замінивши попередніх державних обвинувачів.
Справа ексберкутівців по суті слухається у Святошинському суді Києва. Наступне засідання там призначене на 14 січня. Але за кілька діб до обміну обвинувачені оскаржили в Київському апеляційному суді свої запобіжні заходи. Представниця потерпілих Євгенія Закревська дізналася про засідання менше, ніж за добу до його початку.
Як з’ясувалося згодом, обвинувачені раптово склали апеляційні скарги. У них вони просили зняти з себе будь-які обмеження.
Як ці скарги потрапили до Апеляційного суду — невідомо, оскільки троє обвинувачених перебували в СІЗО, двоє — під домашнім арештом, а їхній адвокат Стефан Решко запевняв, що жодних апеляцій захист ексберкутівців не подавав.
Втім, вже 27 грудня суд почав розглядати скарги. Тоді, у перший день розгляду апеляцій ексберкутівців, до справи долучилися нові прокурори — Віталій Суботін, Олександр Шеваленко та Сергій Куций. Це стало можливим після прямого наказу генпрокурора Руслана Рябошапки.
Той вирішив замінити у цьому провадженні усю попередню групу прокурорів: Олексія Донського, Ігоря Земскова, Яніса Сімонова та Дениса Іванова. У постанові Рябошапки про заміну «старої» групи прокурорів «новою» містилися неточності та помилки.
Зокрема, у постанові Рябошапки йшлося про те, що «нові» прокурори отримують повноваження лише щодо однієї справи, а нинішня справа ексберкутівців — два провадження, об’єднані в одне. Відрізнялися номери проваджень та кількість обвинувачених.
Суддя Маргарита Васильєва розбиратися із повноваженнями прокурорів не схотіла.
«Сидітимуть дві групи прокурорів, хто з вас має повноваження, розбирайтеся самі», — сказала головуюча суддя Маргарита Васильєва, хоча в судовому процесі статус представників різних сторін має бути чітко підтверджений.
Адвокатка потерпілих Євгенія Закревська заявила відвід «новим» прокурорам. Судді не задовольнили відвід. А ось обвинувачені новим представникам ГПУ зраділи.
«Новим» прокурорам я довіряю, а «старі» були упереджені», — повідомив залу ексберкутівець Олег Янішевський.
Прокурор Донський негативно відреагував на появу «наступників».
«Я б заявив відвід новим прокурорам, бо я не знаю, хто ці люди. Але це не передбачено законом», – нарікав він.
Пізніше, перед перервою на ніч, судді порадили прокурорам визначитися між собою хто з них «легітимний».
«Прокурори, розберіться до завтра, хто з вас залишається у справі. Позиція держоргану не може розділятися на дві протилежні», — сказала суддя Васильєва.
Наступного дня Донському з колегами, які вели справу не перший рік, все ж довелося поступитися місцем новоприбулим прокурорам — із ГПУ прийшла оновлена постанова. Цього разу помилок в ній було менше і суд її прийняв. Відсторонені прокурори вибачилися, що не довели справу до вироку.
«Перед тим, як покинути зал, ми б хотіли вибачитися перед потерпілими і судом за цю ситуацію і сказати, що нам за все це дуже-дуже соромно. Спасибі», — сказав Олексій Донський, виходячи із зали під гучні оплески потерпілих та членів родин героїв Небесної Сотні.
Кримінальний процесуальний кодекс передбачає кілька причин для заміни прокурора: хворобу, звільнення, неефективне здійснення підтримання державного обвинувачення. У постанові за підписом генерального прокурора Руслана Рябошапки жодна з них не вказана. Натомість згадана зміна штатного розпису Генпрокуратури, а ще «повний та неупереджений розгляд провадження та забезпечення належного підтримання державного обвинувачення у суді».
Донський, коментуючи рішення Рябошапки, згадав попередній досвід усунень.
«Мене раніше відстороняли від справ за часів Кучми, але так, щоб прямо на судовому засіданні відсторонили чотирьох прокурорів і була надана постанова — це у мене вперше у житті», — ділився враженнями прокурор.
Після відсторонення групи Донського нові прокурори передали суддям листа від генпрокурора Рябошапки щодо зміни запобіжних заходів обвинуваченим. Формально прокурор звертався до підлеглих, але по суті «натякав» суддям, які запобіжні заходи треба встановити обвинуваченим. Рябошапка писав, що тим, хто ще не отримав вирок, слід обрати особисте зобов’язання.
Головуюча суддя Васильєва поцікавилася у «нових прокурорів»: якщо обвинувачених звільняють з-під арешту, чи є ризик, що вони втечуть.
«Я вважаю, що ризики є, але дуже сподіваюся, що вони виконуватимуть покладені на них обов’язки», — відповів прокурор Куций.
Колегу підтримав і прокурор Шеваленко.
«Ризики є, мінімальні, але є. Зміна запобіжного заходу дасть можливість реалізувати домовленості між сторонами щодо одночасного звільнення наших громадян, які незаконно утримуються на території як Російської Федерації, так і на території окремих районів Донецької та Луганської областей. Прошу не сприймати це як спробу незаконно звільнити цих осіб від кримінальної відповідальності», — пояснював він.
У цей час представники потерпілих по черзі заявляли відводи «новим прокурорам». Євгенія Закревська, аргументувала це тим, що вони не представляють позицію обвинувачення і, відтак, не виконують своїх обов’язків.
«Їх тут фактично немає», — апелювала вона до суддів.
Судді не знайшли підстав задовольнити відвід «новим» прокурорам і просили представників потерпілих пошвидше перейти до розгляду безпосередньо апеляційних скарг.
Останньою спробою адвокатів потерпілих зупинити розгляд був відвід колегії суддів.
«Усі допущені при підготовці та проведенні засідання порушення — не можуть бути випадковими у такої досвідченої судді. Якщо на вас тиснуть, заявіть самовідвід. Якщо ви цього не зробите, то відвід заявлю вам я. Маргарито Анатоліївно, я вас дуже поважаю, і вибачаюся за це, але я заявляю відвід», — зверталася до суддів представниця потерпілих Олена Сторожук.
Судді розглянули відвід собі ж і очікувано для присутніх у залі — відхилили його.
Зрештою, суд змінив запобіжний захід усім ексберкутівцям на особисте зобов’язання — як і просив генпрокурор. Наступного дня звільнених привезли на контрольний пункт в’їзду-виїзду «Майорське» для обміну. 31 грудня у коментарі підконтрольним бойовикам інтернет-виданням колишні беркутівці заявили, що українська влада не мала доказів їхньої причетності до вбивств на Майдані, і тому відпустила.
Наслідки
«Основних підозрюваних відпустили, знищивши перспективи справи взагалі. Про жодне ефективне розслідування справ Майдану далі і мови бути не може», — говорила після судового засідання адвокатка потерпілих Євгенія Закревська.
Справу щодо колишніх беркутівців розслідують з лютого 2014 року. Учасники процесу оцінювали, що оголосити вирок суд міг до кінця 2020 року
Тепер же, за словами представників потерпілих, без обвинувачених справа може зупинитися. Для цього існує кілька юридичних обґрунтувань, які обійти буде дуже складно.
Євгенія Закревська пояснює: тепер суд присяжних у Святошинському райсуді, який слухає справу по суті, має встановити, що ексберкутівці не перебувають на підконтрольній Україні території. Для цього правоохоронці мають оголосити обвинувачених в розшук.
Друга важлива деталь — навіть якщо слухати справу без обвинувачених (заочно), досліджувати всі докази після шести років розгляду суду доведеться спочатку.
Також у справі залишиться нова група прокурорів, про недовіру якій представники потерпілих заявили ще під час засідання апеляційного суду.
«Я підозрюю, якщо ця група прокурорів залишиться, то вони навіть не подадуть клопотання на оголошення в розшук тих, кого видали на обмін. Відповідно, суд весь час буде просто переносити засідання», — сказала Закревська.
Президент Володимир Зеленський згодом запевнив: розслідування «справ Майдану» буде завершено, незважаючи на звільнення та обмін п’яти ексберкутівців.
Позиція у Генпрокуратури ідентична. Там пообіцяли продовжити судовий розгляд у справі. Також там згадали про можливе оголошення обвинувачених у розшук.
Натомість, у Росії озвучили протилежну версію. За словами представника Росії у тристоронній контактній групі Бориса Гризлова, Київ взяв на себе зобов’язання не переслідувати осіб, переданих так званим «ЛДНР».
Громадське радіо звернулося за роз’ясненнями до генпрокурора Руслана Рябошапки. На момент виходу тексту, відповіді від нього ми так і не отримали.
Ключове ж питання, на думку представниці потерпілих Марини Ліліченко, полягає у тому, як саме президент трактує слова «закінчимо справи Майдану».
«Якщо те, що відбувається зараз — то так, дійсно він тримає слово. Закінчуються справи Майдану, просто не розпочавшись. Тобто, після передачі до Державного бюро розслідування вони просто підуть в небуття», — розповіла вона Громадському радіо.
Справу про розстріли на Інститутській суд присяжних розглядав швидко. На відміну від інших судів, де засідання призначали один раз чи двічі на місяць, у Святошинському суді засідання відбувалися один-два рази на тиждень.
«Це єдине провадження із справ щодо масових вбивств, яке має бути шанс бути завершеним. Інші провадження розглядаються із такою швидкістю, що це в принципі неможливо. Це унікальний випадок», — розповідала Закревська.
Так, пояснюють представники потерпілих, справа проти Янішевського, Зінченка, Аброськіна, Тамтури та Маринченка могла стати основою інших справ Майдану, приміром, проти президента-втікача Віктора Януковича як замовника.
«Жоден з обвинувачених за 5 років не дав свідчень у справі. Якщо їх звільнити, ми не зможемо почути їхню версію того, що відбувалося на Інститутській», — говорив представник потерпілих Павло Дикань.
Обвинувачені могли дати такі свідчення в ході судових дебатів, за декілька місяців, якби суд продовжував слухати справу тими ж темпами.
І хоч в Україні немає прецедентного права, Верховний суд міг би роз’яснити, якою мірою вирок у справі ексберкутвців можна використовувати в інших судових процесах. Це могло б сприяти розслідуванню таких справ, зазначив представник потерпілих Віталій Титич у коментарі Громадському радіо.
«Верховний суд здорової держави, не нашої, мав би якимось чином сформувати позицію і практику доведення процесу до кінця», — пояснив він.
«Не прощу», – написав 22 лютого 2014 року у своєму Facebook Руслан Рябошапка, прикріпивши новину про розстріли на Інститутській. «Прастіл», – прокоментував допис Рябошапки представник потерпілих Павло Дикань 28 грудня 2019 року.
Рішення відпустити ексберкутівців в обмін на утримуваних у так званих «ЛДНР» українців — політичне, визнає президент Володимир Зеленський.
У своєму листі із проханням про сприяння у звільненні ексберкутівців Руслан Рябошапка апелює до політичних «домовленостей між Україною та Росією», а не, наприклад, до відсутності обгрунтованих ризиків у разі зміни запобіжного заходу.
Так само і Апеляційний суд, врахувавши прохання «з верхів», взяв на себе відповідальність за політичне рішення, заявляла на суді представниця потерпілих Євгенія Закревська.
«Такий хід подій неприпустимий, беркутівці мають відповісти за свої злочини. Виходить так, що Росія втручається у внутрішній судовий процес України. Це є безпрецедентним в історії України», — вважає потерпілий Степан Сольчаник, який втратив на Майдані свого брата Богдана.
Президент Володимир Зеленський з родинами Героїв Небесної Сотні рішення про обмін ексберкутівців не обговорював. Весь тиждень, коли суспільство спостерігало за підготовкою до обміну та їх звільненням — Зеленський мовчав.
Вперше цю тему він прокоментував під час зустрічі звільнених українців 29 грудня в аеропорту «Бориспіль» після запитань журналістів. Президент сказав, що якби Україна не віддала обвинувачених ексберкутівців, вона б не отримала українських розвідників.
«Я вам більше скажу: якби у мене було ще 100 «беркутівців», і мені запропонували б одного розвідника, я б віддав їм 100 «беркутівців» і повернув би живого розвідника», — сказав Зеленський.
Представниця потерпілих у справі ексберкутівців Олена Сторожук застерігає: якщо держава намагається прикрити судовими рішеннями кроки заради політичної доцільності, відбувається розгерметизація легітимності всіх гілок влади.
Зрештою, у питанні стосовно обміну утримуваних українців на ексберкутівців є дилема.
«З одного боку — ми маємо проявити милосердя, а з іншого — прагнемо справедливості», вважає релігієзнавець Ігор Козловський, який був звільнений з полону в рамках обміну у 2017 році.
Утім, за його словами, Небесна сотня дає можливість жити тим, кого звільнили.