Фото: Юлія Афанасьєва/Громадське радіо
В Одесі перейменування вулиць викликало неабиякий ажіотаж. Після відповідного рішення Одеської військової адміністрації міський голова Геннадій Труханов заявив, що потрібно лишити топоніми, названі на честь російських письменників та поетів. За його словами, через перейменування Одеса «втрачає свій бренд».
Розбираємося у цій ситуації разом на Громадському радіо.
Замість вулиці Пушкіна — Італійська, замість провулка Чайковського — Театральний, бульвар Жванецього став бульваром Військово-морських сил, вулицю Бабеля перейменували на імені Дмитра Іванова — військовослужбовця, який загинув у Бахмуті.
Загалом, за рішенням Одеської військової адміністрації, на Одещині перейменували 432 топоніми, із них в Одесі — 85. Деколонізували назви відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» ще 26 липня, а от суперечки не вщухають і досі. Це далеко не перше перейменування. 24 квітня цього року Одеська міська рада вже перейменувала 127 топонімів, серед яких зокрема Катерининська площа отримала назву Європейської, але ці перейменування не торкнулися ключових спірних постатей російської культури.
Читайте та слухайте також: Деколонізація по-одеськи: чому мер Труханов не хоче зносити памʼятник Пушкіну
Геннадій Труханов записав відеозвернення до одеситів, у якому категорично заперечує перейменування низки вулиць, зокрема, названих на честь Паустовського, Пушкіна, Бабеля.
«Усі вони — це частина історії нашого українського міста. Впевнений, що будь-який порядний одесит буде проти того, щоб переписали його домову книгу«.
На позицію мера відреагував у своєму телеграм-каналі голова Одеської ОВА Олег Кіпер:
«Сучасна українська Одеса — це про людей, про молодь, що ціною власного життя та здоров’я боронить незалежність, про сучасних діячів мистецтв, письменників, поетів. Саме зараз південній перлині України випав історичний шанс відірватися від імперських наративів та бути сучасним, культурно незалежним українським містом, а не жити минулим».
Обласна влада намагається вшанувати імена тих, хто загинув під час російсько-української війни, причому як захисників України, так і цивільних жертв. Наприклад, нині вулиця Ільфа і Петрова стане вулицею Сім’ї Глодан — мати і 3-місячна донька загинули під час прямого влучання російської ракети в будинок, а батько загинув на фронті. Перейменування ж міської ради у квітні мали більш нейтральний характер: нові вулиці ставали Персиковими, Обліпиховими та навіть Томатними, отримували імена українських чи то іноземних письменників — парк Марка Твена чи Квітки-Основ’яненка.
Проте в боротьбі за пам’ятник Пушкіну та за вулиці Паустовського й Ільфа та Петрова одеський мер звертається до закону. А твори російського поета називає «світовою спадщиною»:
«Стаття 5 Закону «Про деколонізацію» чітко визначає, що заборона не поширюється на об’єкти всесвітньої спадщини. Якщо ми говоримо про пам’ятник Пушкіну, то він знаходиться в зоні саме такого об’єкта — історичного центру Одеси. Відповідно, демонтаж цього пам’ятника призведе до порушення цілісності і автентичності об’єкту всесвітньої спадщини, негативно вплине на його видатну універсальну цінність.
Окремо зупинюся на перейменуванні вулиці Пушкінської. Це питання одне з найбільш гострих. Твори Пушкіна перекладені більш ніж на 200 мов світу. Памятники йому встановлено в Австралії, Франції, Німеччині. Ім’я Пушкіна не належить Росії. Воно належить світу».
Думки одеситів розділилися. Частина виступила за перейменування, частина — категорично проти. На думку депутата обласної ради Михайла Шмушковича, наріжним каменем конфлікту стали якраз вулиці, названі на честь письменників.
«Я вважаю, що більшість міста не підтримала це перейменування, принаймні, ці 10 відсотків, які визивають найбільше обговорення. Звичайно, патріотичні сили, молодь, в більшу чергу це підтримали. Але якщо взяти місто в цілому, то більша частина міста, якщо брати 5-7%, навкруги чого є галас, то не підтримують, але це не означає, що містяни за кілька років не полюблять ці назви».
На сторінках своїх соцмереж одесити поділилися на 2 табори. Навіть деякі телеграм-канали досить різко оцінили рішення влади. Ось що пишуть користувачі:
«Кожна перейменована вулиця, на нашу думку, завдає набагато більшої шкоди місту, ніж вибиті вікна в одній з будівель».
«Бум» з перейменуванням вулиць став для мене «точкой невозврата». Бачити, як вихолощується ідентичність рідного міста, як кенселять культурну ДНК Одеси для мене, одеситки в третьому поколінні, — нестерпно».
«Перейменування вулиць — це не просто «позбутися радянського минулого», це ще й про вбудову Одеси в загальноукраїнський контекст. Про те, що Одеса більше ніколи не буде «самою по собі, окремим островком на березі моря з окремою своєю історією». Я не здивований тому, що багато хто це перейменування не підтримав. Не готові до того, що більше нічого не буде як раніше».
«Одеса роками була занурена у своє славетне минуле, що не заважало всі ці роки нищити його плоди. Це ніби пияк, що хвалиться прадідовими медалями, несучи їх до ломбарду. Можливо, ця шокова терапія допоможе нарешті відірватися від минулого й замислитися про майбутнє».
Геннадій Труханов у своєму телеграм-каналі навіть зробив опитування щодо перейменування, яке швидко перетворилося на протистояння двох таборів. Голосування поширювали на своїх каналах як українські активісти, так і російські канали. Попри всі активності, голоси розділилися порівну.
«Виходячи з логіки деколонізаторів, ми маємо відмовитись від усього того, що зробило Одесу світовим брендом, передати права на цей бренд тим, хто сьогодні намагається нас знищити. Моя позиція однозначна: вирішувати долю наших, одеських топонімів мають одесити через демократичну процедуру обговорення».
Тепер, на думку депутата Одеської обласної ради Михайла Шмушковича, перейменування вже невідворотне. Попри різні думки самих одеситів, попри конфлікт міської та обласної ради, все залишиться так, як вирішили 26 липня.
«Це політичне рішення. Так, як повів себе міський голова, який контекст він створив, я думаю, що він зробив все, щоб ту невеличку кількість вулиць, яку можна було перейменувати чи залишити, політично він зробив це зробити неможливим. Він створив прецедент конфлікту Одеса – Україна, чого не було з початку великомасштабного вторгнення. Якщо до цього моменту, можливо, були якісь невеличкі «косметичні» зміни все ж таки зробити це рішення, то зараз я політично цієї можливості не бачу».
Тим часом на перейменування першою відреагувала «Нова пошта». На її картах одна з вулиць вже має ім’я загиблої одеської родини — Глодан.