«Привіт, друзі! Якщо ви давно читаєте «InformNapalm», то напевно ви в курсі, що кадрові російські підрозділи, техніка та тисячі найманців на ротаційній основі з 2014 року перебували та перебувають в ОРДЛО.
Інтерактивна база даних російської агресії ТУТ.
Тож нові пункти договору «про дружбу РФ та «Л/ДНР», які підписав Путін з маріонетковими «ватажками» лише формалізують давно відомі та доведені факти. Формальне «визнання Л/ДНР» — це не перемога, а поразка Кремля. «Акела промахнувся». Путін своїми діями сам себе загнав у глухий кут. Наслідки цих дій стануть для Росії дуже важкими як економічно, так і політично.
Путін намагається демонструвати, в першу чергу населенню РФ, «блискавичні рішення», але вони не блискучі. А їхня швидкість є ілюзією, бо виконання реалізовується формально по кроках напрацьованим роками: створення військових баз РФ та спільна «охорона» (давно виконано), єдині платіжні системи (виконано), роздача громадянства (виконано).
Але показово, що РФ залишає дистанцію, хоч і формальну, але дистанцію і не включає ці території до свого складу, як Крим. Тобто Донбас залишається буферною зоною війни та плацдармом для військових операцій РФ. Саме на цей плацдарм Росія просуне ще більше своїх військ та ще більше облаштує його для подальшої агресії проти України.
Бо в Кремлі так само розуміють, що наразі не мають сил захопити Україну шляхом повномасштабного вторгнення. І санкції тут не головне, а головне — це готовність українських ЗСУ та українського суспільства до спротиву.
Тож Путін визнав, що інтегрувати в тіло України «троянського коня», чи «вірус», який зсередини зруйнує українську державність у нього за 8 років не вийшло. У нього не вийшло ослабити Україну та українське військо, а навпаки — його спроби чинити тиск на міжнародну спільноту зустрілись з посиленням підтримки України.
Тому війна буде продовжуватись, але не як повномасштабне вторгнення, а як інша форма гібридної війни, в якій Росія частково скинула маски, але все ще ховається за «буферною зоною», яка з «троянського коня» стає військовою базою.
РФ заведе туди ще більше своїх військ та сучасної зброї й техніки, а далі буде чекати слушного моменту, щоб ще розширити межі ОРДЛО, просунутись ближче до Криму, якщо вдасться — то з’єднати «Л/ДНР» з окупованим Кримом суходолом.
На більше всієї військової потуги РФ не вистачить. Тобто Путін очікував, що він зможе взяти гору самим лише шантажем та вимогами до Заходу, розраховував, що його блеф спрацює, але він спричинив зворотні наслідки. Тож щоб хоч якось «зберегти обличчя» перед кремлівськими яструбами й не здатись слабким, він пішов на крок, який зробить росіян ще біднішими, а суспільну напругу у РФ ще більшою. І залишається дуже небагато часу, коли ця «точка збирання» спричинить зворотний ефект — напіврозпаду і боротьби за владу.
Що робити Україні та українцям? Зберігати спокій, але і не розслаблятись. У сенсі, що за останні 5 років багато хто призабули, що війна йде ще з 2014. Після запеклих боїв 2015 року в Україні не було миру, але війна стала позиційною та окопною, тож суспільство стало потрохи забувати про неї.
Читайте також: У селі безпечніше, ніж у місті? Як цивільним поводитися в умовах бойових дій?
Загострення 2022 року сколихнуло суспільство, нагадало, що гаряча фаза війни може спалахнути знову і знову. Тож треба постійно працювати над зміцненням українського спротиву, української армії.
Постійно, а не тільки коли ви чуєте заяви розвідки США чи інших союзників, що Путін нападе «на завтра», чи «післязавтра». Він вже напав, «на вчора». І це вчора сталося у 2014, з того часу він нападає постійно, 24/7/365(366). Тобто і мобілізація зусиль українців має бути постійною, розширюватись і зростати. Мобілізація, яка не оголошена, як не оголошена і ця війна, що триває. Але мобілізація, яка потребує від усіх українців дій на зміцнення та дій для посилення стійкості. І день, коли весь світ скаже «Україна встояла, а Росія — впала» обов’язково прийде, він вже не за горами…»
Читайте Facebook Романа Бурка.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS