У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» говорили про кримського політв’язня Миколу Семену. За його долею спостерігає журналіст і громадський діяч Юрій Луканов, який і був гостем нашої студії.
Програму ведуть сестра Олега Сенцова Наталія Каплан та брат Євгена Панова Ігор Котелянець.
Ігор Котелянець: Ви спілкуєтеся з Миколою Семеною. Нагадайте про вирок, який йому виніс кримський «суд».
Юрій Луканов: Він отримав 2,5 роки умовно, а після того, як цей термін закінчиться, він два роки не матиме права займатися публічною діяльністю.
Ігор Котелянець: Він не може виїхати з Криму?
Юрій Луканов: Я не знаю, чи зможе він виїхати після завершення терміну, але зараз він не має права виїхати з Криму. І ця ситуація жахлива, тому що Миколі Семені 69 років, він патріарх кримської журналістики, все своє життя займається журналістикою, і я собі уявляю, що це означає – заборона писати, виступати тощо.
А взагалі Микола Семена – унікальна людина, і я згадую його в своїй книжці «Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму». ЇЇ, до речі, можна скачати в електронному вигляді. І нам найбільший розділ присвячений Миколі Семені. Уявіть собі, що за ним полювали кілька десятків ФСБшників, і це за одним журналістом!
Він писав для проекту Радіо Свобода «Крим Реалії», і не боявся називати окупацію своїми словами. Радіо Свобода на початку окупації Криму ще думали залишитися в Сімферополі і працювати там, як, наприклад, у Москві, але це виявилося неможливим і редакція виїхала в Київ. Проте Микола Семена залишився в Сімферополі і для них працював. І ФСБ стежила за ним, вони спеціально відключили інтернет йому, прийшли до нього додому і вішали йому локшину на вуха, що для того, щоб справити інтернет, треба обов’язково залізти до нього в комп’ютер. Очевидно, вони його переконали, поставили там «жучок», і коли його допитували, він бачив стоси роздруківок з його комп’ютера. Крім того, на вулиці до нього підходили люди і просили їх сфотографувати. Але, як він розповідає, що в камері об’єктив було повернуто ніби як навпаки, і він потім зрозумів, що це були, очевидно, фотографії його зіниць.
В кінцевому випадку йому «пришили» статтю, яка фактично готувалася до того, як Росія почала здійснювати анексію Криму, що свідчить про те, що вони вже готувалися заздалегідь.
Вони напередодні 2014 року, в грудні 2013 прийняли поправку до свого Кримінального кодексу про посилення відповідальності за публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії. Її експерти так і називали — «кримською» поправкою, тобто малося на увазі, що коли вони анексують Крим, тих, хто буде виступати проти, покарають. А потім в травні 2014 було ще посилення відповідальності за публічні заклики із використанням ЗМІ, під що був прив’язаний саме Семена.
Наталія Каплан: Що стало останньою краплею, після якої Семену затримали?
Юрій Луканов: Я думаю, що не було нічого останнього, бо це був процес. Вони цілеспрямовано за ним стежили, збирали матеріали, і коли назбирався якийсь масив, вони його затримали.
Якщо почитати його справу, то це взагалі смішно: висновки робилися на основі філологічної експертизи, і експерт, який давав ці висновки, зробив 82 помилки.
І знайшлися якісь порядні люди в Росії, докторка філологічних наук, яка аналізувала ту експертизу. Плюс був міжнародник, який казав, що Луканов посилався на міжнародні документи, тому це все смішно.
Наталія Каплан: Зараз Микола не може працювати, а на що він живе? Який в нього фінансовий стан? Чи потрібна допомога та підтримка?
Юрій Луканов: Він мені не розповідав, за рахунок чого він живе. Ясно, що в нього є якась пенсія, але цього мало. Проте він мені казав, що він ці питання вирішує якось в іншому порядку. Хоча я думаю, що якщо ми йому зберемо якусь фінансову підтримку, це не буде зайвим.
Ігор Котелянець: Для цього потрібно зв’язатися з вами у Фейсбуці, так?
Юрій Луканов: Так, звичайно. І в мене був досвід, коли одну журналістку з Луганська звільнили з полону, я збирав гроші на її підтримку.
Ігор Котелянець: Що зробити, що журналістська спільнота була більш активною у висвітленні питання, пов’язаного зі справою Миколи Семени?
Юрій Луканов: Тут важливий розголос. Журналісти повинні згадувати Миколу Семену, писати про нього, не забувати його. Його кримські колеги з «Крим Реалії» продовжують це робити, а всі інші дуже побіжно. На жаль, кримська тематика якось звучить в наших ЗМІ дуже кволо, не так інтенсивно, як вона на це заслуговує. З одного боку, це зрозуміло, тому що там не має війни, як на Донбасі, а з іншого боку, Крим – це такий камінь спотикання, це був перший приклад порушення міжнародного права після Другої світової війни, коли одна країна в іншої відгризла шматок території і приєднала до себе.
Тому ми маємо закликати журналістів писати про Крим, от я власним прикладом це роблю, прийшов до вас і презентую свою книжку – таким чином треба діяти.
Наталія Каплан: Чим зараз займається Микола?
Юрій Луканов: Він щось пише собі в стіл, неполітичне, звичайно, займається фотографією.
До речі, ми привезли його документи до Міністерства охорони здоров’я, і лікарі зробили висновок, що йому треба лікуватися, і ми залучали міжнародні структури, які вимагали від Росії випустити його на лікування. На жаль, це не допомогло. А він потребує лікування, його хвороби прогресують і загострюються, адже він людина не молодого віку. Крім того, психологічна ситуація аж ніяк не сприяє щасливому життю.
Ігор Котелянець: Чи висловлює він свої думки стосовно того, що відбувається в Україні?
Юрій Луканов: Він стежить за ситуацією, але я не буду озвучувати те, що він говорить, оскільки йому заборонено займатися публічною діяльністю, і я не хочу йому нашкодити. Ясна річ, що він слідкує, і досить уважно. Він мені у Фейсбуці часто коментує певні події. Безумовно, він дуже цікавиться, він громадянин України, тож переживає за все, що тут відбувається.
Ігор Котелянець: Коли спливає його термін?
Юрій Луканов: Йому залишилося трохи менше півроку.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.