Росіяни не випускають з Криму журналіста Миколу Семену на лікування – Юрій Луканов

У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» говорили про кримського політв’язня Миколу Семену. За його долею спостерігає журналіст і громадський діяч Юрій Луканов, який і був гостем нашої студії.

 Юрій Луканов — журналіст і громадський діяч. Займається захистом прав журналістів у співпраці з ОБСЄ, Міжнародною і Європейською федераціями журналістів. Підтримує політв’язня Миколу Семену. Написав книгу про те, як Росія знищувала свободу слова в Криму, де описується справа Миколи Семени. Хоча Семена формально не у в’язниці, де-факто він ув’язнений. Умовний вирок так званий кримський «суд» виніс йому ще восени 2017-го. Журналіст не має права виїжджати за межі півострова.

Микола Семена був засуджений окупаційною «владою» Криму за те, що по суті не визнав російську окупацію Криму.

Програму ведуть сестра Олега Сенцова Наталія Каплан та брат Євгена Панова Ігор Котелянець.

Ігор Котелянець: Ви спілкуєтеся з Миколою Семеною. Нагадайте про вирок, який йому виніс кримський «суд».

Юрій Луканов: Він отримав 2,5 роки умовно, а після того, як цей термін закінчиться, він два роки не матиме права займатися публічною діяльністю.

Ігор Котелянець: Він не може виїхати з Криму?

Юрій Луканов: Я не знаю, чи зможе він виїхати після завершення терміну, але зараз він не має права виїхати з Криму. І ця ситуація жахлива, тому що Миколі Семені 69 років, він патріарх кримської журналістики, все своє життя займається журналістикою, і я собі уявляю, що це означає – заборона писати, виступати тощо.

А взагалі Микола Семена – унікальна людина, і я згадую його в своїй книжці «Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму». ЇЇ, до речі, можна скачати в електронному вигляді. І нам найбільший розділ присвячений Миколі Семені. Уявіть собі, що за ним полювали кілька десятків ФСБшників, і це за одним журналістом!

• Уявіть собі, що за ним полювали кілька десятків ФСБшників, і це за одним журналістом!

Він писав для проекту Радіо Свобода «Крим Реалії», і не боявся називати окупацію своїми словами. Радіо Свобода на початку окупації Криму ще думали залишитися в Сімферополі і працювати там, як, наприклад, у Москві, але це виявилося неможливим і редакція виїхала в Київ. Проте Микола Семена залишився в Сімферополі і для них працював. І ФСБ стежила за ним,  вони спеціально відключили інтернет йому, прийшли до нього додому і вішали йому локшину на вуха, що для того, щоб справити інтернет, треба обов’язково залізти до нього в комп’ютер. Очевидно, вони його переконали, поставили там «жучок», і коли його допитували, він бачив стоси роздруківок з його комп’ютера. Крім того, на вулиці до нього підходили люди і просили їх сфотографувати. Але, як він розповідає, що в камері об’єктив було повернуто ніби як навпаки, і він потім зрозумів, що це були, очевидно, фотографії його зіниць.

В кінцевому випадку йому «пришили» статтю, яка фактично готувалася до того, як Росія почала здійснювати анексію Криму, що свідчить про те, що вони вже готувалися заздалегідь.

• В кінцевому випадку йому «пришили» статтю, яка фактично готувалася до того, як Росія почала здійснювати анексію Криму, що свідчить про те, що вони вже готувалися заздалегідь

Вони напередодні 2014 року, в грудні 2013 прийняли поправку до свого Кримінального кодексу про посилення відповідальності за публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії. Її експерти так і називали — «кримською» поправкою, тобто малося на увазі, що коли вони анексують Крим, тих, хто буде виступати проти, покарають. А потім в травні 2014 було ще посилення відповідальності за публічні заклики із використанням ЗМІ, під що був прив’язаний саме Семена.

Наталія Каплан: Що стало останньою краплею, після якої Семену затримали?

Юрій Луканов: Я думаю, що не було нічого останнього, бо це був процес. Вони цілеспрямовано за ним стежили, збирали матеріали, і коли назбирався якийсь масив, вони його затримали.

Якщо почитати його справу, то це взагалі смішно: висновки робилися на основі філологічної експертизи, і експерт, який давав ці висновки, зробив 82 помилки.

• Якщо почитати його справу, то це взагалі смішно: висновки робилися на основі філологічної експертизи, і експерт, який давав ці висновки, зробив 82 помилки

І знайшлися якісь порядні люди в Росії, докторка філологічних наук, яка аналізувала ту експертизу. Плюс був міжнародник, який казав, що Луканов посилався на міжнародні документи, тому це все смішно.

Наталія Каплан: Зараз Микола не може працювати, а на що він живе? Який в нього фінансовий стан? Чи потрібна допомога та підтримка?

Юрій Луканов: Він мені не розповідав, за рахунок чого він живе. Ясно, що в нього є якась пенсія, але цього мало. Проте він мені казав, що він ці питання вирішує якось в іншому порядку. Хоча я думаю, що якщо ми йому зберемо якусь фінансову підтримку, це не буде зайвим.

Ігор Котелянець: Для цього потрібно зв’язатися з вами у Фейсбуці, так?

Юрій Луканов: Так, звичайно. І в мене був досвід, коли одну журналістку з Луганська звільнили з полону, я збирав гроші на її підтримку.

Ігор Котелянець: Що зробити, що журналістська спільнота була більш активною у висвітленні питання, пов’язаного зі справою Миколи Семени?

Юрій Луканов: Тут важливий розголос. Журналісти повинні згадувати Миколу Семену, писати про нього, не забувати його. Його кримські колеги з «Крим Реалії» продовжують це робити, а всі інші дуже побіжно. На жаль, кримська тематика якось звучить в наших ЗМІ дуже кволо, не так інтенсивно, як вона на це заслуговує. З одного боку, це зрозуміло, тому що там не має війни, як на Донбасі, а з іншого боку, Крим – це такий камінь спотикання, це був перший приклад порушення міжнародного права після Другої світової війни, коли одна країна в іншої відгризла шматок території і приєднала до себе.

Тому ми маємо закликати журналістів писати про Крим, от я власним прикладом це роблю, прийшов до вас і презентую свою книжку – таким чином треба діяти.

Наталія Каплан: Чим зараз займається Микола?

Юрій Луканов: Він щось пише собі в стіл, неполітичне, звичайно, займається фотографією.

До речі, ми привезли його документи до Міністерства охорони здоров’я, і лікарі зробили висновок, що йому треба лікуватися, і ми залучали міжнародні структури, які вимагали від Росії випустити його на лікування. На жаль, це не допомогло. А він потребує лікування, його хвороби прогресують і загострюються, адже він людина не молодого віку. Крім того, психологічна ситуація аж ніяк не сприяє щасливому життю.

Ігор Котелянець: Чи висловлює він свої думки стосовно того, що відбувається в Україні?

Юрій Луканов: Він стежить за ситуацією, але я не буду озвучувати те, що він говорить, оскільки йому заборонено займатися публічною діяльністю, і я не хочу йому нашкодити. Ясна річ, що він слідкує, і досить уважно. Він мені у Фейсбуці часто коментує певні події. Безумовно, він дуже цікавиться, він громадянин України, тож переживає за все, що тут відбувається.

Ігор Котелянець: Коли спливає його термін?

Юрій Луканов: Йому залишилося трохи менше півроку.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.