Селяни зі зброєю в руках не впускали ніяку владу — історик  про земельне питання під час Української революції

Селяни зі зброєю в руках не впускали ніяку владу — історик про земельне питання під час Української революції

Земельне питання було одним з найголовніших, які намагалися вирішувати під час Української революції 100 років тому. Які проєкти висували урядовці та як ділили землю селяни? Про це розповів кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу історії Української революції Інституту історії України Віталій Скальський

— Вся революція, напевно, і базувалася на земельному питанні. Це було одне з найнагальніших та найактуальніших питань того часу. Були великі проблеми із землеволодінням. Землі бракувало селянам. На початку XX століття, попри всю відсталість Російської імперії, був доволі потужний економічний розвиток: будувалися промислові підприємства, залізниці, люди заробляли гроші, був попит на землю, але її бракувало, тому що величезна кількість землі була зосереджена в руках церкви, так званих кабінетських (тих, що належали безпосередньо царській родині або державі) і великим землевласникам. Були бідні селяни, які хотіли якось покращити своє матеріальне становище. Так звані середняки, заможні хотіли збільшити свої маєтки, тому земельне питання було дуже гострим.

Віталій Скальський Фото: Громадське радіо

Фактично кожен революційний уряд, який приходив до влади в Україні, намагався це якось розв’язати. Загальноросійський Тимчасовий уряд говорив: давайте відкладемо до Установчих зборів, проведемо вибори, тоді все буде вирішено, але не зібралися, не вдалося. Центральна Рада в III універсалі проголосила, що приватна власність на землю скасовується, і всі будуть забезпечені землею. Треба було цю процедуру прописати. А перед цим селяни уже почали явочним порядком це вирішувати. Немає пана, то чому земля буде простоювати? Прийшли, сказали, що тепер революція, тепер свобода, перерозподілили так, як собі хотіли, цю землю і попутно спалили маєток пана.

Цією ситуацією вміло скористалися більшовики. Це перша світова війна. Багато селян зі зброєю на фронті. Приходять більшовики до них і кажуть, що революція, у вас в селі ділять землю, а ви сидите тут, вам не дістанеться. А цей селянин, який 50 років після кріпацтва, виплачував якісь податки, мріяв про цю землю. Він бере зброю з собою і приходить додому, а ніхто нічого не ділить, бо чекають установчих зборів, якихось законів, пан ніби не такий поганий, щоб його одразу палити. А селянин уже порушив закон, втік з фронту. Він починає піднімати селян: давайте щось робити, давайте бідні будемо різати багатих.

Почалися намагання перерозподілити землю. Земля була більш-менш перерозподілена. Правда, незаконно, без жодних документів, просто селяни сходились на селянські збори і вирішували: «Пана виганяємо, ці землі ділимо між собою».
Тоді Центральна Рада ухвалила цей III універсал, де проголосила, що приватна власність скасовується, дрібна власність не скасовується, бо малоземельним і так не вистачає. Це викликало великі протести у тих, хто мав, може, не великі землі, але мав. Вони викликали протести, особливо серед польських землевласників на Поділлі, на Київщині. Тоді видали пояснення, що відбиратимуть не всі землі, а тільки нетрудові. Що таке нетрудова земля? Ніби за якимись поясненнями це та земля, на якій ти сам не працюєш.

Потім з’явився Декрет про землю, який казав: розбирайте. Теж в селі була величезна колотнеча. Фактично весна 1918 року, коли посівна компанія, а українські селяни не сіють і не садять, бо українські селяни не знають, хто власник цієї землі, хто буде збирати врожай. Ніби відібрали, але прийшли німці, німецька армія звільнила від більшовиків, великі землевласники почали відновлювати свою власність.

Була велика проблема, влада намагалася заохочувати і примушувати. Якось засіяли, був врожай у 1918 році.

Коли стався державний переворот і до влади прийшов Павло Скоропадський, одне з перших його рішень: всі рішення щодо землі від березня 2017 до квітня 2018 визнаються недійсними. Щодо землі поверталися до стану лютого 1917 року, але при цьому була дана обіцянка, що буде розроблятися форма, будуть пропонуватися якісь варіанти. Справді, зібралася комісія, вони намагалися прописати земельні реформи, що нібито буде створений державний земельний банк, який буде чи відбирати, чи викуповувати надлишки землі. Що таке надлишок? Чи це добровільно, чи це примусово? Це ще потрібно було проговорювати. Часу на це, вочевидь, не було. Проєкт реформи був зроблений, але сама реформа не запроваджена.

Чергова зміна влади, приходить Директорія, вони скасовують рішення Скоропадського, повертаються до законодавства Центральної Ради, його трошки модифікують в дрібницях. Це вже третій чи четвертий закон за два роки. Розібратися в тому законодавстві фактично не можна було. При цьому ще ж більшовики, тиск Антанти, німці. Врешті-решт це призвело до того, що селяни конкретного села зі зброєю в руках обороняли територію свого села і не пускали ніяку владу.

Про сучасне земельне питання слухайте у випуску програми «Реформатори».

Програма «Реформатори» виходить за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується організацією Інтерньюс (Internews).

Селяни зі зброєю в руках не впускали ніяку владу — історик про земельне питання під час Української революції
0:00
/
0:00

Останнi новини