«Взагалі є така обґрунтована думка, що Сергій Курченко – це людина-кооператив. Це група людей, які скинулись грошима, і ці гроші знаходились в управлінні, власне, Курченка.
Група компаній, це, з одного боку, офіційна самоназва, а з іншого боку, визначити, які саме компанії входять в групу ВЕТЕК, завжди було досить складно, тому що більшість компаній групи ВЕТЕК – це такі фірми-«помийки», які існують виключно на папері.», – розповів Денис Бігус.
ДЕНИС БІГУС: « Канцелярська сотня» – це такий волонтерський проект, його основне завдання – відновити документи з офісу компанії ВЕТЕК. Ця компанія пов’язана з офісом Сергія Курченко, і, мабуть, найбільша афера в Україні за останні кілька років.
Коли всі «погані люди» тікали з України, журналістка Севгіль Мусаєва знайшла на смітнику, в прямому сенсі слова – це був смітник під офісом групи компаній ВЕТЕК, з якої все до того моменту раптово змилися, кілька мішків порізаних документів . І для того , щоб зберегти і для того , щоб відновити ці документи , зібралися волонтери і зараз склеюють ці папірці . У цілому , ми намагаємося витягнути якусь інформацію про життя цієї аферистської компанії.
Я зараз не про юридичну особу, а більше про групу людей, невизначених людей, тому можна .
У нас найширший спектр знищених документів. Найдрібніша і невідновлювальна навіть теоретично – це конфетті, менше, ніж копійчана монетка, значно менше. Це в прямому сенсі – паперова пил, з якої ми нічого витягнути не можемо.
Основний масив – це стандартні для виходу шредера, такі шматочки, прямокутники міліметрів 4-5 товщиною пару сантиметрів завдовжки. Ще є такі довгі уздовж всього листа. І, до величезного щастя, є досить багато паперу , просто порваного руками і зваленого в одну величезну китайську сумку.
Весь цей час (це з початку березня, приблизно, з перервами на пошуки, хто нам дасть притулок ) ми сканували все це, і зараз спеціальна програма збирає з них якісь робочі варіанти.
Не стільки новим, стільки цікавим є штатний розпис компанії ВЕТЕК. Це Сергій Курченко. Взагалі є така обґрунтована думка, що Сергій Курченко – це людина-кооператив. Це група людей, які скинулись грошима, і ці гроші знаходились в управлінні, власне, Курченка.
Група компаній, це, з одного боку, офіційна самоназва, а з іншого боку, визначити, які саме компанії входять в групу ВЕТЕК, завжди було досить складно, тому що більшість компаній групи ВЕТЕК – це такі фірми-«помийки», які існують виключно на папері.
«Помийки» – це компанії, записані на невідомих людей, людей, яких називають «стодоларові власники», тому що вони за 100 баксів дають паспорт, і на цей паспорт записується фірма. Вони існували у вигляді стовпчика паперу в течці в юридичному департаменті ВІТЕКу, і через ці фірми «прокачуються» або гроші, або нафтопродукти, або на них оформлюється якесь майно для того, щоб перепродати його і зникнути. Тобто, це фіктивні фірми, які забезпечують або зовсім незаконну, або, принаймні, специфічну діяльність.
І, що важливо, в нашій роботі серед наших результатів, що ми поступово відновлюємо повний перелік усіх цих компаній.
Ми, наприклад, можемо відновити штатний розпис юридичного департаменту, і звідти ми дізнаємось по-перше, про те, чим займались у курченківському офісі, а по-друге, можемо встановлювати якісь зв’язки. З нещодавнього, наприклад, юридичні питання «Вестей» вони записані пунктом у юриста Ганни Ситник, яка абсолютно точно працювала у Курченка і була не останньою людиною. Її навіть призначали після того, як Курченко купив Одеський нафтопереробний, її призначили членом наглядової ради.
